Третє Болгарське царство: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування
вікіфікація
Рядок 60: Рядок 60:
|currency = [[Болгарський лев]]
|currency = [[Болгарський лев]]
}}
}}
'''Третє Болгарське царство''' ({{lang-bg|Трета българска държава}}) — колишня Болгарська держава, існувавша від проголошення незалежності в 1908 році до скасування монархії в 1946 році. [[Конституційна монархія]] ([[Тирновська конституція]] 1879 з поправками). Глава держави — ​​цар. Царююча династія — [[Саксен-Кобург-Гота|Саксен-Кобург-Готська]]. Передбачалося колективне регентство у разі недієздатності царя.
'''Тре́тє Болга́рське ца́рство''' ({{lang-bg|Трета българска държава}}) — колишня Болгарська держава, що існувала від проголошення незалежності в [[1908]] році до скасування монархії в [[1946]] році. [[Конституційна монархія]] ([[Тирновська конституція]] 1879 з поправками). Глава держави — ​​цар. Царююча династія — [[Саксен-Кобург-Гота|Саксен-Кобург-Готська]]. Передбачалося колективне регентство у разі недієздатності царя.


== Історія ==
== Історія ==

Під час чергового послаблення [[Османська імперія|Османської імперії]], що втратила на користь [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]] [[Боснія і Герцеговина (Австро-Угорський кондомініум)|Боснію і Герцеговину]], болгарський князь [[Фердинанд І Кобург|Фердинанд I]] проголосив 22 вересня 1908 себе царем. Прийняття титулу царя означало повну юридичну незалежність від Османської імперії, повний суверенітет над [[Східна Румелія|Східної Румелією]] і претензії на гегемонію на [[Балкани|Балканах]]. При Фердинанді були внесені поправки до конституції, що розширили повноваження царя і обмежили прийняті в 1879 році демократичні норми.
Під час чергового послаблення [[Османська імперія|Османської імперії]], що втратила на користь [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]] [[Боснія і Герцеговина (Австро-Угорський кондомініум)|Боснію і Герцеговину]], болгарський князь [[Фердинанд І Кобург|Фердинанд I]] проголосив 22 вересня 1908 себе царем. Прийняття титулу царя означало повну юридичну незалежність від Османської імперії, повний суверенітет над [[Східна Румелія|Східної Румелією]] і претензії на гегемонію на [[Балкани|Балканах]]. При Фердинанді були внесені поправки до конституції, що розширили повноваження царя і обмежили прийняті в 1879 році демократичні норми.


=== Балканські війни ===
=== Балканські війни ===


У 1912 — 1913 роках, в ході [[Перша Балканська війна|Першої Балканської війни]], Болгарія отримала від Османської імперії практично всю [[Фракія|Фракію]] з [[Едірне]] (крім [[Константинополь|Константинополя]]) і великий вихід до [[Егейське море|Егейського моря]]. Питання контролю над Македонією (яку фактично займали Сербія і Греція) привів до швидкоплинної [[Друга Балканська війна|Міжсоюзницькій (Другої Балканської) війні]] 1913 року, де проти Болгарії виступили екс-союзники [[Сербія]] і [[Греція]], а також [[Румунія]] та сама Османська імперія. Болгарія програла цю війну і втратила Едірне, а також невеликі терени на всіх кордонах, проте зберегла вихід до Егейського моря.
У [[1912]] — [[1913]] роках, в ході [[Перша Балканська війна|Першої Балканської війни]], Болгарія отримала від Османської імперії практично всю [[Фракія|Фракію]] з [[Едірне]] (крім [[Константинополь|Константинополя]]) і великий вихід до [[Егейське море|Егейського моря]]. Питання контролю над Македонією (яку фактично займали Сербія і Греція) привів до швидкоплинної [[Друга Балканська війна|Міжсоюзницькій (Другої Балканської) війні]] 1913 року, де проти Болгарії виступили екс-союзники [[Сербія]] і [[Греція]], а також [[Румунія]] та сама Османська імперія. Болгарія програла цю війну і втратила Едірне, а також невеликі терени на всіх кордонах, проте зберегла вихід до Егейського моря.


=== Перша світова війна ===
=== Перша світова війна ===
{{main|Болгарія у Першій світовій війні}}
{{main|Болгарія у Першій світовій війні}}


1915 Третє болгарське царство, дотримуючись німецької орієнтації [[Фердинанд І Кобург|Фердинанда]] і прагнучи приєднати всю слов'янську Македонію, вступило в Першу світову війну на боці Німеччини, Австрії та Туреччини. Болгарії приліпили прізвисько у країнах Антанти «зрадниці слов'янства». Після поразки у війні [[Фердинанд І Кобург|цар Фердинанд]] відрікся від престолу і повернувся до Німеччини, а його наступником у 1918 став його старший син [[Борис III (цар Болгарії)|Борис III]].
[[1915]] Третє болгарське царство, дотримуючись німецької орієнтації [[Фердинанд І Кобург|Фердинанда]] і прагнучи приєднати всю слов'янську Македонію, вступило в Першу світову війну на боці Німеччини, Австрії та Туреччини. Болгарії приліпили прізвисько у країнах Антанти «зрадниці слов'янства». Після поразки у війні [[Фердинанд І Кобург|цар Фердинанд]] відрікся від престолу і повернувся до Німеччини, а його наступником у [[1918]] став його старший син [[Борис III (цар Болгарії)|Борис III]].


У 1919 році в рамках Версальського мирного процесу був підписаний [[Нейїський мирний договір|Нейїський договір]], за яким Болгарія лишалася виходу до Егейського моря (на користь Греції). У 1920-і роки Болгарія розвивала відносини з країнами Антанти, активно приймала російських емігрантів.
У [[1919]] році в рамках Версальського мирного процесу був підписаний [[Нейїський мирний договір|Нейїський договір]], за яким Болгарія лишалася виходу до Егейського моря (на користь Греції). У [[1920-і]] роки Болгарія розвивала відносини з країнами Антанти, активно приймала російських емігрантів.


=== Друга світова війна ===
=== Друга світова війна ===
{{main|Болгарія у Другій світовій війні}}
{{main|Болгарія у Другій світовій війні}}


З 1934, цар Борис III встановив особисту диктатуру, а в 1940-ті роки країна під керівництвом прем'єра [[Богдан Філов|Богдана Філова]] стала союзником [[Третій Рейх|Німеччини]] у [[Друга світова війна|Другій світовій війні]]. У 1941, було повернено вихід до Егейського моря. При цьому, на вимогу царя, Болгарія не брала участь у бойових діях проти СРСР і в [[Голокост]]і. Ця тверда політична лінія Бориса іноді пояснюють його загадкову смерть (1943), після чого на престол вступив його 6-річний син [[Симеон II]], одним з трьох регентів при якому став Філов. Потім на окупованих Болгарією теренах (але не в самій країні) була проведена депортація євреїв, але війну СРСР країна не оголосила і після смерті Бориса.
З [[1934]], цар Борис III встановив особисту диктатуру, а в 1940-ті роки країна під керівництвом прем'єра [[Богдан Філов|Богдана Філова]] стала союзником [[Третій Рейх|Німеччини]] у [[Друга світова війна|Другій світовій війні]]. У 1941, було повернено вихід до Егейського моря. При цьому, на вимогу царя, Болгарія не брала участь у бойових діях проти СРСР і в [[Голокост]]і. Ця тверда політична лінія Бориса іноді пояснюють його загадкову смерть (1943), після чого на престол вступив його 6-річний син [[Симеон II]], одним з трьох регентів при якому став Філов. Потім на окупованих Болгарією теренах (але не в самій країні) була проведена депортація євреїв, але війну СРСР країна не оголосила і після смерті Бориса.


Вступ на терен Болгарії в 1944 році Червоної армії призвело до встановлення комуністичного режиму; незважаючи на страту трьох екс-регентів, монархія зберігалася до кінця 1946 року і при новому регенстві. Потім комуністи оголосили Болгарію республікою, і Симеон емігрував, з тим, щоб через багато років повернутися на батьківщину, вже як республіканський прем'єр-міністр.
Вступ на терен Болгарії в [[1944]] році [[Червона армія|Червоної армії]] призвело до встановлення комуністичного режиму; незважаючи на страту трьох екс-регентів, монархія зберігалася до кінця [[1946]] року і при новому регенстві. Потім комуністи оголосили Болгарію республікою, і Симеон емігрував, з тим, щоб через багато років повернутися на батьківщину, вже як республіканський прем'єр-міністр.


== Примітки ==
== Примітки ==

Версія за 10:05, 4 серпня 2011

Царство България
Царство Болгарія
1908 – 1946
Прапор Герб
Прапор Герб
Девіз
Бог е с нас
Гімн
Шуми Марица
Химн на Негово Величество Царя
Болгарії: історичні кордони на карті
Болгарії: історичні кордони на карті
Найбільший терен Царства Болгарії в Першій світовій війні
Столиця Софія
Мови болгарська
Релігії Православна церква
Форма правління Конституційна монархія
Цар
 - 1908–1918 Фердинанд I
 - 1918–1943 Борис III
 - 1943–1946 Симеон II
Голова Ради Міністрів
 - 1908–1911 (перший) Олександр Малінов
 - 1944–1946 (остання) Кімон Георгієв
Законодавчий орган Національна Асамблея Болгарії
Історичний період Перша світова війна / Інтербелум / Друга світова війна
 - Офіційне проголошення незалежності[1] 5 жовтня 1908
 - Балканські війни 1912–1913
 - Бухарестський договір 10 серпня, 1913
 - Нейїський мирний договір 27 листопаду, 1919
 - скасування монархії 15 вересня 1946
Площа
 - 1908 95 223 км2
 - 1946 110 912 км2
Населення
 - 1908 4 215 000 осіб
     Густота 44,3 осіб/км² 
 - 1946 7 029 349 л.
     Густота 63,4 осіб/км² 
Валюта Болгарський лев
Попередник
Наступник
Князівство Болгарія
Східна Румелія
Народна Республіка Болгарія
Незалежна республіка Македонія
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Третє Болгарське царство

Тре́тє Болга́рське ца́рство (болг. Трета българска държава) — колишня Болгарська держава, що існувала від проголошення незалежності в 1908 році до скасування монархії в 1946 році. Конституційна монархія (Тирновська конституція 1879 з поправками). Глава держави — ​​цар. Царююча династія — Саксен-Кобург-Готська. Передбачалося колективне регентство у разі недієздатності царя.

Історія

Під час чергового послаблення Османської імперії, що втратила на користь Австро-Угорщини Боснію і Герцеговину, болгарський князь Фердинанд I проголосив 22 вересня 1908 себе царем. Прийняття титулу царя означало повну юридичну незалежність від Османської імперії, повний суверенітет над Східної Румелією і претензії на гегемонію на Балканах. При Фердинанді були внесені поправки до конституції, що розширили повноваження царя і обмежили прийняті в 1879 році демократичні норми.

Балканські війни

У 1912 — 1913 роках, в ході Першої Балканської війни, Болгарія отримала від Османської імперії практично всю Фракію з Едірне (крім Константинополя) і великий вихід до Егейського моря. Питання контролю над Македонією (яку фактично займали Сербія і Греція) привів до швидкоплинної Міжсоюзницькій (Другої Балканської) війні 1913 року, де проти Болгарії виступили екс-союзники Сербія і Греція, а також Румунія та сама Османська імперія. Болгарія програла цю війну і втратила Едірне, а також невеликі терени на всіх кордонах, проте зберегла вихід до Егейського моря.

Перша світова війна

1915 Третє болгарське царство, дотримуючись німецької орієнтації Фердинанда і прагнучи приєднати всю слов'янську Македонію, вступило в Першу світову війну на боці Німеччини, Австрії та Туреччини. Болгарії приліпили прізвисько у країнах Антанти «зрадниці слов'янства». Після поразки у війні цар Фердинанд відрікся від престолу і повернувся до Німеччини, а його наступником у 1918 став його старший син Борис III.

У 1919 році в рамках Версальського мирного процесу був підписаний Нейїський договір, за яким Болгарія лишалася виходу до Егейського моря (на користь Греції). У 1920-і роки Болгарія розвивала відносини з країнами Антанти, активно приймала російських емігрантів.

Друга світова війна

З 1934, цар Борис III встановив особисту диктатуру, а в 1940-ті роки країна під керівництвом прем'єра Богдана Філова стала союзником Німеччини у Другій світовій війні. У 1941, було повернено вихід до Егейського моря. При цьому, на вимогу царя, Болгарія не брала участь у бойових діях проти СРСР і в Голокості. Ця тверда політична лінія Бориса іноді пояснюють його загадкову смерть (1943), після чого на престол вступив його 6-річний син Симеон II, одним з трьох регентів при якому став Філов. Потім на окупованих Болгарією теренах (але не в самій країні) була проведена депортація євреїв, але війну СРСР країна не оголосила і після смерті Бориса.

Вступ на терен Болгарії в 1944 році Червоної армії призвело до встановлення комуністичного режиму; незважаючи на страту трьох екс-регентів, монархія зберігалася до кінця 1946 року і при новому регенстві. Потім комуністи оголосили Болгарію республікою, і Симеон емігрував, з тим, щоб через багато років повернутися на батьківщину, вже як республіканський прем'єр-міністр.

Примітки

  1. The Principality of Bulgaria was a de facto independent state with its own Constitution, flag, anthem, foreign policy and military.

Див. також