Третє Болгарське царство: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Елвіс (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
Елвіс (обговорення | внесок) вікіфікація |
||
Рядок 60: | Рядок 60: | ||
|currency = [[Болгарський лев]] |
|currency = [[Болгарський лев]] |
||
}} |
}} |
||
''' |
'''Тре́тє Болга́рське ца́рство''' ({{lang-bg|Трета българска държава}}) — колишня Болгарська держава, що існувала від проголошення незалежності в [[1908]] році до скасування монархії в [[1946]] році. [[Конституційна монархія]] ([[Тирновська конституція]] 1879 з поправками). Глава держави — цар. Царююча династія — [[Саксен-Кобург-Гота|Саксен-Кобург-Готська]]. Передбачалося колективне регентство у разі недієздатності царя. |
||
== Історія == |
== Історія == |
||
Під час чергового послаблення [[Османська імперія|Османської імперії]], що втратила на користь [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]] [[Боснія і Герцеговина (Австро-Угорський кондомініум)|Боснію і Герцеговину]], болгарський князь [[Фердинанд І Кобург|Фердинанд I]] проголосив 22 вересня 1908 себе царем. Прийняття титулу царя означало повну юридичну незалежність від Османської імперії, повний суверенітет над [[Східна Румелія|Східної Румелією]] і претензії на гегемонію на [[Балкани|Балканах]]. При Фердинанді були внесені поправки до конституції, що розширили повноваження царя і обмежили прийняті в 1879 році демократичні норми. |
Під час чергового послаблення [[Османська імперія|Османської імперії]], що втратила на користь [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]] [[Боснія і Герцеговина (Австро-Угорський кондомініум)|Боснію і Герцеговину]], болгарський князь [[Фердинанд І Кобург|Фердинанд I]] проголосив 22 вересня 1908 себе царем. Прийняття титулу царя означало повну юридичну незалежність від Османської імперії, повний суверенітет над [[Східна Румелія|Східної Румелією]] і претензії на гегемонію на [[Балкани|Балканах]]. При Фердинанді були внесені поправки до конституції, що розширили повноваження царя і обмежили прийняті в 1879 році демократичні норми. |
||
=== Балканські війни === |
=== Балканські війни === |
||
У 1912 — 1913 роках, в ході [[Перша Балканська війна|Першої Балканської війни]], Болгарія отримала від Османської імперії практично всю [[Фракія|Фракію]] з [[Едірне]] (крім [[Константинополь|Константинополя]]) і великий вихід до [[Егейське море|Егейського моря]]. Питання контролю над Македонією (яку фактично займали Сербія і Греція) привів до швидкоплинної [[Друга Балканська війна|Міжсоюзницькій (Другої Балканської) війні]] 1913 року, де проти Болгарії виступили екс-союзники [[Сербія]] і [[Греція]], а також [[Румунія]] та сама Османська імперія. Болгарія програла цю війну і втратила Едірне, а також невеликі терени на всіх кордонах, проте зберегла вихід до Егейського моря. |
У [[1912]] — [[1913]] роках, в ході [[Перша Балканська війна|Першої Балканської війни]], Болгарія отримала від Османської імперії практично всю [[Фракія|Фракію]] з [[Едірне]] (крім [[Константинополь|Константинополя]]) і великий вихід до [[Егейське море|Егейського моря]]. Питання контролю над Македонією (яку фактично займали Сербія і Греція) привів до швидкоплинної [[Друга Балканська війна|Міжсоюзницькій (Другої Балканської) війні]] 1913 року, де проти Болгарії виступили екс-союзники [[Сербія]] і [[Греція]], а також [[Румунія]] та сама Османська імперія. Болгарія програла цю війну і втратила Едірне, а також невеликі терени на всіх кордонах, проте зберегла вихід до Егейського моря. |
||
=== Перша світова війна === |
=== Перша світова війна === |
||
{{main|Болгарія у Першій світовій війні}} |
{{main|Болгарія у Першій світовій війні}} |
||
1915 Третє болгарське царство, дотримуючись німецької орієнтації [[Фердинанд І Кобург|Фердинанда]] і прагнучи приєднати всю слов'янську Македонію, вступило в Першу світову війну на боці Німеччини, Австрії та Туреччини. Болгарії приліпили прізвисько у країнах Антанти «зрадниці слов'янства». Після поразки у війні [[Фердинанд І Кобург|цар Фердинанд]] відрікся від престолу і повернувся до Німеччини, а його наступником у 1918 став його старший син [[Борис III (цар Болгарії)|Борис III]]. |
[[1915]] Третє болгарське царство, дотримуючись німецької орієнтації [[Фердинанд І Кобург|Фердинанда]] і прагнучи приєднати всю слов'янську Македонію, вступило в Першу світову війну на боці Німеччини, Австрії та Туреччини. Болгарії приліпили прізвисько у країнах Антанти «зрадниці слов'янства». Після поразки у війні [[Фердинанд І Кобург|цар Фердинанд]] відрікся від престолу і повернувся до Німеччини, а його наступником у [[1918]] став його старший син [[Борис III (цар Болгарії)|Борис III]]. |
||
У 1919 році в рамках Версальського мирного процесу був підписаний [[Нейїський мирний договір|Нейїський договір]], за яким Болгарія лишалася виходу до Егейського моря (на користь Греції). У 1920-і роки Болгарія розвивала відносини з країнами Антанти, активно приймала російських емігрантів. |
У [[1919]] році в рамках Версальського мирного процесу був підписаний [[Нейїський мирний договір|Нейїський договір]], за яким Болгарія лишалася виходу до Егейського моря (на користь Греції). У [[1920-і]] роки Болгарія розвивала відносини з країнами Антанти, активно приймала російських емігрантів. |
||
=== Друга світова війна === |
=== Друга світова війна === |
||
{{main|Болгарія у Другій світовій війні}} |
{{main|Болгарія у Другій світовій війні}} |
||
З 1934, цар Борис III встановив особисту диктатуру, а в 1940-ті роки країна під керівництвом прем'єра [[Богдан Філов|Богдана Філова]] стала союзником [[Третій Рейх|Німеччини]] у [[Друга світова війна|Другій світовій війні]]. У 1941, було повернено вихід до Егейського моря. При цьому, на вимогу царя, Болгарія не брала участь у бойових діях проти СРСР і в [[Голокост]]і. Ця тверда політична лінія Бориса іноді пояснюють його загадкову смерть (1943), після чого на престол вступив його 6-річний син [[Симеон II]], одним з трьох регентів при якому став Філов. Потім на окупованих Болгарією теренах (але не в самій країні) була проведена депортація євреїв, але війну СРСР країна не оголосила і після смерті Бориса. |
З [[1934]], цар Борис III встановив особисту диктатуру, а в 1940-ті роки країна під керівництвом прем'єра [[Богдан Філов|Богдана Філова]] стала союзником [[Третій Рейх|Німеччини]] у [[Друга світова війна|Другій світовій війні]]. У 1941, було повернено вихід до Егейського моря. При цьому, на вимогу царя, Болгарія не брала участь у бойових діях проти СРСР і в [[Голокост]]і. Ця тверда політична лінія Бориса іноді пояснюють його загадкову смерть (1943), після чого на престол вступив його 6-річний син [[Симеон II]], одним з трьох регентів при якому став Філов. Потім на окупованих Болгарією теренах (але не в самій країні) була проведена депортація євреїв, але війну СРСР країна не оголосила і після смерті Бориса. |
||
Вступ на терен Болгарії в 1944 році Червоної армії призвело до встановлення комуністичного режиму; незважаючи на страту трьох екс-регентів, монархія зберігалася до кінця 1946 року і при новому регенстві. Потім комуністи оголосили Болгарію республікою, і Симеон емігрував, з тим, щоб через багато років повернутися на батьківщину, вже як республіканський прем'єр-міністр. |
Вступ на терен Болгарії в [[1944]] році [[Червона армія|Червоної армії]] призвело до встановлення комуністичного режиму; незважаючи на страту трьох екс-регентів, монархія зберігалася до кінця [[1946]] року і при новому регенстві. Потім комуністи оголосили Болгарію республікою, і Симеон емігрував, з тим, щоб через багато років повернутися на батьківщину, вже як республіканський прем'єр-міністр. |
||
== Примітки == |
== Примітки == |
Версія за 10:05, 4 серпня 2011
Тре́тє Болга́рське ца́рство (болг. Трета българска държава) — колишня Болгарська держава, що існувала від проголошення незалежності в 1908 році до скасування монархії в 1946 році. Конституційна монархія (Тирновська конституція 1879 з поправками). Глава держави — цар. Царююча династія — Саксен-Кобург-Готська. Передбачалося колективне регентство у разі недієздатності царя.
Історія
Під час чергового послаблення Османської імперії, що втратила на користь Австро-Угорщини Боснію і Герцеговину, болгарський князь Фердинанд I проголосив 22 вересня 1908 себе царем. Прийняття титулу царя означало повну юридичну незалежність від Османської імперії, повний суверенітет над Східної Румелією і претензії на гегемонію на Балканах. При Фердинанді були внесені поправки до конституції, що розширили повноваження царя і обмежили прийняті в 1879 році демократичні норми.
Балканські війни
У 1912 — 1913 роках, в ході Першої Балканської війни, Болгарія отримала від Османської імперії практично всю Фракію з Едірне (крім Константинополя) і великий вихід до Егейського моря. Питання контролю над Македонією (яку фактично займали Сербія і Греція) привів до швидкоплинної Міжсоюзницькій (Другої Балканської) війні 1913 року, де проти Болгарії виступили екс-союзники Сербія і Греція, а також Румунія та сама Османська імперія. Болгарія програла цю війну і втратила Едірне, а також невеликі терени на всіх кордонах, проте зберегла вихід до Егейського моря.
Перша світова війна
1915 Третє болгарське царство, дотримуючись німецької орієнтації Фердинанда і прагнучи приєднати всю слов'янську Македонію, вступило в Першу світову війну на боці Німеччини, Австрії та Туреччини. Болгарії приліпили прізвисько у країнах Антанти «зрадниці слов'янства». Після поразки у війні цар Фердинанд відрікся від престолу і повернувся до Німеччини, а його наступником у 1918 став його старший син Борис III.
У 1919 році в рамках Версальського мирного процесу був підписаний Нейїський договір, за яким Болгарія лишалася виходу до Егейського моря (на користь Греції). У 1920-і роки Болгарія розвивала відносини з країнами Антанти, активно приймала російських емігрантів.
Друга світова війна
З 1934, цар Борис III встановив особисту диктатуру, а в 1940-ті роки країна під керівництвом прем'єра Богдана Філова стала союзником Німеччини у Другій світовій війні. У 1941, було повернено вихід до Егейського моря. При цьому, на вимогу царя, Болгарія не брала участь у бойових діях проти СРСР і в Голокості. Ця тверда політична лінія Бориса іноді пояснюють його загадкову смерть (1943), після чого на престол вступив його 6-річний син Симеон II, одним з трьох регентів при якому став Філов. Потім на окупованих Болгарією теренах (але не в самій країні) була проведена депортація євреїв, але війну СРСР країна не оголосила і після смерті Бориса.
Вступ на терен Болгарії в 1944 році Червоної армії призвело до встановлення комуністичного режиму; незважаючи на страту трьох екс-регентів, монархія зберігалася до кінця 1946 року і при новому регенстві. Потім комуністи оголосили Болгарію республікою, і Симеон емігрував, з тим, щоб через багато років повернутися на батьківщину, вже як республіканський прем'єр-міністр.
Примітки
- ↑ The Principality of Bulgaria was a de facto independent state with its own Constitution, flag, anthem, foreign policy and military.