Рене Антуан Реомюр: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
м r2.7.1) (робот додав: be:Рэнэ Антуан Рэамюр |
м r2.7.1) (робот додав: be-x-old:Рэнэ Антуан Рэамюр |
||
Рядок 55: | Рядок 55: | ||
[[be:Рэнэ Антуан Рэамюр]] |
[[be:Рэнэ Антуан Рэамюр]] |
||
[[be-x-old:Рэнэ Антуан Рэамюр]] |
|||
[[bg:Рене-Антоан Реомюр]] |
[[bg:Рене-Антоан Реомюр]] |
||
[[bs:René Antoine Ferchault de Réaumur]] |
[[bs:René Antoine Ferchault de Réaumur]] |
Версія за 22:22, 7 вересня 2011
Рене Антуан Фершо де Реомюр | |
---|---|
René-Antoine Ferchault de Réaumur | |
Народився |
28 лютого 1683 Ла-Рошель |
Помер |
17 жовтня 1757 замок Бермондьєр, |
Громадянство | Франція |
Діяльність | ентомолог, фізик, математик, метеоролог, натураліст, філософ, правник, біолог, зоолог, бджоляр |
Галузь | природознавство, металургія |
Alma mater | Буржський університетd |
Вчителі | П'єр Варіньон |
Відомі учні | Жан-Етьєнн Геттарd |
Знання мов | французька[1][2] |
Членство | Лондонське королівське товариство, Шведська королівська академія наук, Французька академія наук, Прусська академія наук, Російська академія наук, Академія красного письменства, науки і мистецтв Ла-Рошелі і Académie des sciences, belles-lettres et arts d'Angersd |
Посада | директор |
Автограф | |
Нагороди | |
Реомюр Рене Антуан Фершо де (фр. René-Antoine Ferchault de Réaumur) (28 лютого 1683 року - 17 жовтня 1757 року) - французький вчений, відомий дослідженнями з біології і металургії. Розробив шкалу для термометру, що була названа його ім'ям. Член Паризької академії наук з 1708 року.
Дослідження у галузі металургії
Дослідження Рене Антуана Реомюра у галузі металургії були одними з тих, що стали основою для розвитку теоритичних уявлень про процеси металургії заліза. Реомюр здійснив багаторічні дослідження з ковким залізом, сталлю і чавуном у лабораторії у замку Бермондьєр на півночі Франції. Він першим використав мікроскоп у дослідженнях структури сплавів заліза, розробив класифікацію чавунів за характером зламу, запропонував спосіб вимірювання твердості чавуну і сталі за допомогою семиступеневої склерометричної шкали.
Важливим досягненням наукової праці Реомюра стала теорія навуглецювання заліза, що дала перше наукове пояснення відмінності у властивостях ковкого заліза, сталі і чавуну.
У часи Реомюра вуглець ще не був ідентифікований як хімічний елемент, Реомюр називає його у своїх працях "сірчано - солевою матерією" або "горючою складовою деревного вугілля".
Найважливіші результати своїх досліджень Реомюр виклав у двох книжках, виданих 1722 року у Парижі. Це "Мистецтво перетворення ковкого заліза у сталь" і "Мистецтво пом'якшення виливаного чавуну".
За Реомюром, основою сплавів заліза є "чиста залізна субстанція, з'єднана з більшою чи меньшою кількісттю сірчано - солевої матерії, причому більше за все її міститься у чавуні і меньш за все у ковкому залізі, у сталі міститься середня кількість. ... Додаючи сірчано - сольову матерію у м'яке залізо, можна отримати спочатку сталь, а потім чавун".
Погляди Реомюра були не відразу оцінені і сприйняті спеціалістами і вченими. Особлива роль вуглецю у сплавах заліза стала очевидною лише приблизно через століття.
Дслідження з біології
У області зоології Реомюр відомий численними спостереженнями над комахами. У "Мемуарах з історії комах" (6 томів, 1734 - 1742 роки) докладно висвітив питання біології і історії розвитку общинних комах, вперше уточнив функції особин бджолиної сім'ї.
Див. також
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Czech National Authority Database