Головко Григорій Володимирович

Григо́рій Володи́мирович Головко́ (13(26) жовтня 1900, село Дібрівка Миргородського повіту Полтавської губернії, нині Миргородського району Полтавської області — 31 жовтня 1982, Київ) — український архітектор, мистецтвознавець. Заслужений будівельник УРСР (1960). Заслужений архітектор УРСР (1970). Лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1971).

Біографія

Народився в селянській сім'ї. 1935 року закінчив Київський інженерно-будівельний інститут (нині Київський національний університет будівництва і архітектури). 1934 року та в 1937—1974 роках був головою Спілки архітекторів УРСР (нині Національна спілка архітекторів України).

Був відповідальним редактором журналу «Архітектура Радянської України», що видавася у 1938—1941 роках.

У 1959—1976 роках працював директором Київського науково-дослідного інституту теорії, історії та перспективних проблем радянської архітектури. Член-кореспондент Академії архітектури УРСР від 1950 року, дійсний член Академії будівництва і архітектури УРСР від 1958 року.

Помер у Києві. Поховано на Байковому кладовищі.

Творчість

Співавтор проектів повоєнного планування міст Біла Церква (Київська область), Новоград-Волинський (Житомирська область), станцій Київського метрополітену «Університет» (1960), «Політехнічний інститут» (1963), «Святошин» (1970), будинку Інституту гідрології та гідротехніки АН УРСР у Києві (1953—1955).

Брав участь у підготовці енциклопедичного видання «Історія українського мистецтва» (томи 1—6, 1966—1970).

Література

• Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С.161—162.
• Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — 712 с. — ISBN 966-02-3966-1. — С.64.