Каракіс Йосип Юлійович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
EmausBot (обговорення | внесок)
Боти
711 076 редагувань
м r2.6.4) (робот змінив: en:Joseph Karakis; косметичні зміни
Jw (обговорення | внесок)
2757 редагувань
Немає опису редагування
Рядок 21: Рядок 21:
}}
}}


'''Йосип Юлійович Каракіс''' ([[29 травня]] [[1902]], [[Балта]], Одещина — [[23 лютого]] [[1988]], [[Київ]]) 
'''Йосип Юлійович Каракіс''' ([[29 травня]] [[1902]], [[Балта]] [[Подільська губернія|Подільської губернії]] — [[23 лютого]] [[1988]], [[Київ]]) — український (радянський) [[архітектор]], містобудівник, художник і [[педагог]], один з найбільш плідних київських зодчих.
- український (радянський) [[архітектор]], містобудівник, художник і [[педагог]], один з найбільш плідних київських зодчих.


Автор десятків пам'ятників архітектури, більше двох тисяч шкіл<ref> Творец Киева из Сталинских времен: Как Постышев наступил на ногу архитектору Каракису и что из этого вышло. Яр. Тинченко. // Киевские Ведомости. — 2000. — 23 марта. — с. 20. {{ref-ru}}</ref><ref name=PolitikaIKultura>Замах на Каракiса // Полiтика i Культура — 11—17 червня 2002 — №20(151). стр. 36—37. (автор Ярослав Тинченко) {{ref-uk}}</ref> було побудовано за проектами автора в колишньому Радянському Союзі, а всього за його проектами побудовано більше чотирьох тисяч будинків<ref name=PolitikaIKultura /><ref name=lugpi>{{cite web|url=http://www.lugkpu.info/cgi-bin/show.pl?lang=ru&action=showstat&sndir=2010_08&razd=3&stat=12|title=Символы Сталинской эпохи|accessdate=4.12.2010}} {{ref-ru}}</ref>.
Автор десятків пам'ятників архітектури, понад двох тисяч шкіл<ref> Творец Киева из Сталинских времен: Как Постышев наступил на ногу архитектору Каракису и что из этого вышло. Яр. Тинченко. // Киевские Ведомости.&nbsp;— 2000.&nbsp;— 23 марта.&nbsp;— с. 20. {{ref-ru}}</ref><ref name=PolitikaIKultura>Замах на Каракiса // Полiтика i Культура&nbsp;— 11—17 червня 2002&nbsp;— №&nbsp;20(151). стр. 36—37. (автор Ярослав Тинченко) {{ref-uk}}</ref> було побудовано за проектами автора в колишньому Радянському Союзі, а всього за його проектами побудовано більше чотирьох тисяч будинків<ref name=PolitikaIKultura /><ref name=lugpi>{{cite web|url=http://www.lugkpu.info/cgi-bin/show.pl?lang=ru&action=showstat&sndir=2010_08&razd=3&stat=12|title=Символы Сталинской эпохи|accessdate=4.12.2010}} {{ref-ru}}</ref>.


== Біографія ==
== Біографія ==
Рядок 30: Рядок 29:
=== Народження, ранні роки ===
=== Народження, ранні роки ===


Йосип Каракіс народився [[29 травня]] [[1902]] в сім'ї Каракіса Юлій Борисовича ([[1879]] - [[1943]]), службовця та співвласника цукрового заводу в містечку Турбін і Каракіс (уроджена Гейбтман) Фріди Яківни ([[1882]] - [[1968]]), домогосподарки. Йосип був старшим братом у родині, його молодший брат ([[1904]] - [[1970]]) Давид Юлійович Каракіс (вибрав кар'єру військового лікаря, дослужився до полковника і був начальник санепідемотряда в другу світову війну).
Йосип Каракіс народився [[29 травня]] [[1902]] в сім'ї Каракіса Юлій Борисовича ([[1879]]—[[1943]]), службовця та співвласника цукрового заводу в містечку Турбін і Каракіс (уроджена Гейбтман) Фріди Яківни ([[1882]]—[[1968]]), домогосподарки. Йосип був старшим братом у родині, його молодший брат ([[1904]]—[[1970]]) Давид Юлійович Каракіс (вибрав кар'єру військового лікаря, дослужився до полковника і був начальник санепідемотряда в другу світову війну).


З [[1909]] по [[1917]] Йосип Каракіс навчався в [[Вінниця|Вінницькому]] [[Реальне училище|реальному училищі]] <ref group="~"> Нині в будівлі Вінницького реального училища знаходиться Вінницький торговельно-економічний інститут.</ref>; одночасно відвідуючи вічний класи малюнка художника [[Черкаський Абрам Маркович|А. М. Черкаського]]. З [[1918]] працював художником декоратором в [[Вінницький державний академічний музично-драматичний театр імені М. Садовського|Вінницькому театрі]] у [[Драк Матвій Ілліч|Матвія Ілліча]] для трупи [[Юра Гнат Петрович|Гнат Юри]], [[Бучма Амвросій Максиміліанович|Амвросія Бучма]] і [[Крушельницький Мар'ян Михайлович|Мар'яна Крушельницького]]<ref name=Albom100_page9>Смотри стр. 9 в книге: Архитектор Иосиф Каракис: Судьба и творчество: Альбом—каталог: К столетию со дня рождения / [Сост. Д.Буражник и др.; Редкол.: С.Бабушкин и др.; Авт. вступ. ст. А.Пучков]. — К., 2002. — 102 с.: ил. ISBN 966-95095-8-0 I. Буражник Д. II. Бабушкин С., ред. Архітектори — Україна — 20 в. Н0(4УКР)6—8 Каракис И. Ю. {{ref-ru}}</ref>.У [[1919]] у добровольцем вступив до лав [[Робітничо-Селянська Червона Армія|Червоної Армії]] де служив художником агітпоїзда. С [[1921]] — художник Вінницького губполітпросвета<ref group="~">ГубПолітПросвет - Губернський політико-просвітницький відділ.</ref> в комісії з охорони пам'яток мистецтва та старовини - формував для міського музею галерею і бібліотеку з зборів княгині Браницької в садибі в [[Немирів|Немирові]]<ref name=Albom100_page9 />.
З [[1909]] по [[1917]] Йосип Каракіс навчався в [[Вінниця|Вінницькому]] [[Реальне училище|реальному училищі]] <ref group="~"> Нині в будівлі Вінницького реального училища знаходиться Вінницький торговельно-економічний інститут.</ref>; одночасно відвідуючи вічний класи малюнка художника [[Черкаський Абрам Маркович|А.&nbsp;М.&nbsp;Черкаського]]. З [[1918]] працював художником декоратором в [[Вінницький державний академічний музично-драматичний театр імені М. Садовського|Вінницькому театрі]] у [[Драк Матвій Ілліч|Матвія Ілліча]] для трупи [[Юра Гнат Петрович|Гнат Юри]], [[Бучма Амвросій Максиміліанович|Амвросія Бучма]] і [[Крушельницький Мар'ян Михайлович|Мар'яна Крушельницького]]<ref name=Albom100_page9>Смотри стр. 9 в книге: Архитектор Иосиф Каракис: Судьба и творчество: Альбом—каталог: К столетию со дня рождения / [Сост. Д.Буражник и др.; Редкол.: С.Бабушкин и др.; Авт. вступ. ст. А.Пучков].&nbsp;— К., 2002.&nbsp;— 102 с.: ил. ISBN 966-95095-8-0 I. Буражник Д. II. Бабушкин С., ред. Архітектори&nbsp;— Україна&nbsp;— 20 в. Н0(4УКР)6—8 Каракис И. Ю. {{ref-ru}}</ref>.У [[1919]] у добровольцем вступив до лав [[Робітничо-Селянська Червона Армія|Червоної Армії]] де служив художником агітпоїзда. С [[1921]]&nbsp;— художник Вінницького губполітпросвета<ref group="~">ГубПолітПросвет&nbsp;— Губернський політико-просвітницький відділ.</ref> в комісії з охорони пам'яток мистецтва та старовини&nbsp;— формував для міського музею галерею і бібліотеку з зборів княгині Браницької в садибі в [[Немирів|Немирові]]<ref name=Albom100_page9 />.


У [[1922]] році вступає в [[Київський національний економічний університет|Інститут народного господарства]] на юридичний факультет. Через рік поступат в [[Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури|Київський художній інститут]] на факультет живопису<ref name=Albom100_page9 />. Під час навчання працює театральним художником (в [[1925]]-[[1926|26]] роках під керівництвом [[Бурачек Микола Григорович|Миколи Бурачека]])<ref name=Albom100_page9 />. У той-же час, в [[1925]] р., під впливом [[Штейнберґ Яків Аронович|Якова Штейнберга]] переходить з 3-го курсу мистецького факультету на перший курс архітектурного факультету<ref name=Albom100_page9 />. У [[1926]], навчаючись, працював старшим техніком на будівництві [[Київ-Пасажирський|Київського вокзалу]] у свого вчителя [[Вербицький Олександр Матвійович|Вербицького]]<ref name=ArhCCCPpage67>Дивись стор. 67. Киевский архитектор Иосиф Каракис // Мастера Архитектуры. АРХ3. Архитектура СССР. Май — Июнь 1991. Юрий Бородкин, Татяна Власова, Сергей Нивин. ISSN: 0004-1939 {{ref-ru}}</ref> потім помічником проектування а так само реалізації Академії Наук і 1-го житлового будинок лікаря по вул. Великій Житомирській, 17 у Києві<ref name=ArhCCCPpage67 />. У [[1927]] ріку потайки від батьків одружився зі студенткою фортепіанного відділення [[Київська консерваторія|консерваторії]] Ганні Копман ([[1904]]-[[1993]]), яка вважалася однією з київських красунь<ref name=ArhitektorIosifYulevichKarakis>{{cite web|url=http://www.karakys.narod.ru/Biography/Biography.html|title=Архитектор Иосиф Юлиевич Каракис|accessdate=18.11.2010}} {{ref-ru}}</ref>.
У [[1922]] році вступає в [[Київський національний економічний університет|Інститут народного господарства]] на юридичний факультет. Через рік поступат в [[Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури|Київський художній інститут]] на факультет живопису<ref name=Albom100_page9 />. Під час навчання працює театральним художником (в [[1925]]-[[1926|26]] роках під керівництвом [[Бурачек Микола Григорович|Миколи Бурачека]])<ref name=Albom100_page9 />. У той-же час, в [[1925]]&nbsp;р., під впливом [[Штейнберґ Яків Аронович|Якова Штейнберга]] переходить з 3-го курсу мистецького факультету на перший курс архітектурного факультету<ref name=Albom100_page9 />. У [[1926]], навчаючись, працював старшим техніком на будівництві [[Київ-Пасажирський|Київського вокзалу]] у свого вчителя [[Вербицький Олександр Матвійович|Вербицького]]<ref name=ArhCCCPpage67>Дивись стор. 67. Киевский архитектор Иосиф Каракис // Мастера Архитектуры. АРХ3. Архитектура СССР. Май&nbsp;— Июнь 1991. Юрий Бородкин, Татяна Власова, Сергей Нивин. ISSN: 0004-1939 {{ref-ru}}</ref> потім помічником проектування а так само реалізації Академії Наук і 1-го житлового будинок лікаря по вул. Великій Житомирській, 17 у Києві<ref name=ArhCCCPpage67 />. У [[1927]] ріку потайки від батьків одружився зі студенткою фортепіанного відділення [[Київська консерваторія|консерваторії]] Ганні Копман ([[1904]]—[[1993]]), яка вважалася однією з київських красунь<ref name=ArhitektorIosifYulevichKarakis>{{cite web|url=http://www.karakys.narod.ru/Biography/Biography.html|title=Архитектор Иосиф Юлиевич Каракис|accessdate=18.11.2010}} {{ref-ru}}</ref>.


=== Початок творчого шляху ===
=== Початок творчого шляху ===


У [[1929]] ріку Каракіс закінчує архітектурний факультет, вчителями були<ref name=Albom100_page9 />:
У [[1929]] ріку Каракіс закінчує архітектурний факультет, вчителями були<ref name=Albom100_page9 />:
* Архітектурне проектування - [[Альошин Павло Федотович|П. Ф. Альошин]], [[Вербицький Олександр Матвійович|А. М. Вербицький]] і [[Риков Валеріан Микитович|В. М. Риков]]
* Архітектурне проектування&nbsp;— [[Альошин Павло Федотович|П.&nbsp;Ф.&nbsp;Альошин]], [[Вербицький Олександр Матвійович|А.&nbsp;М.&nbsp;Вербицький]] і [[Риков Валеріан Микитович|В.&nbsp;М.&nbsp;Риков]]
* Історія архітектури - [[Моргілевський Іполит Владиславович|І. В. Моргілевський]]
* Історія архітектури&nbsp;— [[Моргілевський Іполит Владиславович|І.&nbsp;В.&nbsp;Моргілевський]]
* Нарисна Геометрія - [[Колотов Степан Митрофанович|С. М. Колотов]]
* Нарисна Геометрія&nbsp;— [[Колотов Степан Митрофанович|С.&nbsp;М.&nbsp;Колотов]]
* Статика споруд - [[Симінський Костянтин Костянтинович|К. К. Симінський]], практика - Ю. Д. Соколов
* Статика споруд&nbsp;— [[Симінський Костянтин Костянтинович|К.&nbsp;К.&nbsp;Симінський]], практика&nbsp;— Ю.&nbsp;Д.&nbsp;Соколов
* Курс «Частини будинків» - [[Даміловський Микола Олександрович|М. О. Даміловський]]
* Курс «Частини будинків»&nbsp;— [[Даміловський Микола Олександрович|М.&nbsp;О.&nbsp;Даміловський]]
* Геодезія - П. П. Хаустов
* Геодезія&nbsp;— П.&nbsp;П.&nbsp;Хаустов
* Історія мистецтв - [[Гіляров Сергій Олексійович|С. О. Гіляров]]
* Історія мистецтв&nbsp;— [[Гіляров Сергій Олексійович|С.&nbsp;О.&nbsp;Гіляров]]
* Курс «Інтер'єр житлових і громадських будівель» - В. Г. Кричевський
* Курс «Інтер'єр житлових і громадських будівель»&nbsp;— В.&nbsp;Г.&nbsp;Кричевський
* Малюнок - [[Валентин Августович Фельдман|В. А. Фельдман]]
* Малюнок&nbsp;— [[Валентин Августович Фельдман|В.&nbsp;А.&nbsp;Фельдман]]
* Формально-технічна дисципліна (фортех) <ref group="~"> Фортех - вчення вигадування конструкцій </ref> - [[Татлін Володимир Євграфович|В. Є. Татлін]]
* Формально-технічна дисципліна (фортех) <ref group="~"> Фортех&nbsp;— вчення вигадування конструкцій </ref>&nbsp;— [[Татлін Володимир Євграфович|В.&nbsp;Є.&nbsp;Татлін]]




Рядок 146: Рядок 145:
;Джерела
;Джерела
{{примітки|2|height=280}}
{{примітки|2|height=280}}

{{Джерела}}
== Література ==

* ''Кілессо С.'' Каракіси // {{МУ-97}}&nbsp;— С.286.


[[Категорія:Уродженці Києва]]
[[Категорія:Уродженці Києва]]

Версія за 08:36, 24 вересня 2011

Йосип Юлійович Каракіс
Народження 10 березня 1918(19180310)
Смерть 23 лютого 1988
Поховання Байкове кладовище
Країна CPCP
Навчання Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Вчителі Альошин Павло Федотович
Діяльність архітектор, містобудівник, викладач університету, підрядник, preservationist, педагог
Праця в містах Київ
Архітектурний стиль неокласицизм, конструктивізм, бароко і модернізм
Найважливіші споруди НМІУ, Центральний будинок офіцерів Збройних сил України (будівля), Ресторан «Динамо», Дитячий садок заводу «Арсенал», Фархадська ГЕС і Україна
Нагороди
медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Діти ·Каракіс Ірма Йосипівна
Автограф
CMNS: Каракіс Йосип Юлійович у Вікісховищі

Йосип Юлійович Каракіс (29 травня 1902, Балта Подільської губернії — 23 лютого 1988, Київ) — український (радянський) архітектор, містобудівник, художник і педагог, один з найбільш плідних київських зодчих.

Автор десятків пам'ятників архітектури, понад двох тисяч шкіл[1][2] було побудовано за проектами автора в колишньому Радянському Союзі, а всього за його проектами побудовано більше чотирьох тисяч будинків[2][3].

Біографія

Народження, ранні роки

Йосип Каракіс народився 29 травня 1902 в сім'ї Каракіса Юлій Борисовича (1879—1943), службовця та співвласника цукрового заводу в містечку Турбін і Каракіс (уроджена Гейбтман) Фріди Яківни (1882—1968), домогосподарки. Йосип був старшим братом у родині, його молодший брат (1904—1970) Давид Юлійович Каракіс (вибрав кар'єру військового лікаря, дослужився до полковника і був начальник санепідемотряда в другу світову війну).

З 1909 по 1917 Йосип Каракіс навчався в Вінницькому реальному училищі [~ 1]; одночасно відвідуючи вічний класи малюнка художника А. М. Черкаського. З 1918 працював художником декоратором в Вінницькому театрі у Матвія Ілліча для трупи Гнат Юри, Амвросія Бучма і Мар'яна Крушельницького[4].У 1919 у добровольцем вступив до лав Червоної Армії де служив художником агітпоїзда. С 1921 — художник Вінницького губполітпросвета[~ 2] в комісії з охорони пам'яток мистецтва та старовини — формував для міського музею галерею і бібліотеку з зборів княгині Браницької в садибі в Немирові[4].

У 1922 році вступає в Інститут народного господарства на юридичний факультет. Через рік поступат в Київський художній інститут на факультет живопису[4]. Під час навчання працює театральним художником (в 1925-26 роках під керівництвом Миколи Бурачека)[4]. У той-же час, в 1925 р., під впливом Якова Штейнберга переходить з 3-го курсу мистецького факультету на перший курс архітектурного факультету[4]. У 1926, навчаючись, працював старшим техніком на будівництві Київського вокзалу у свого вчителя Вербицького[5] потім помічником проектування а так само реалізації Академії Наук і 1-го житлового будинок лікаря по вул. Великій Житомирській, 17 у Києві[5]. У 1927 ріку потайки від батьків одружився зі студенткою фортепіанного відділення консерваторії Ганні Копман (1904—1993), яка вважалася однією з київських красунь[6].

Початок творчого шляху

У 1929 ріку Каракіс закінчує архітектурний факультет, вчителями були[4]:


У довоєнний період ним побудовано безліч житлових і громадських будівель, в числі яких — Єврейський театр у Києві, будівля Національного музею України та ін. У роки війни — на будівництві заводів важкого машинобудування в Ростанкопроекті (Ростов-на-Дону, Ташкент).

  • З 1942 по 1944-й — головний архітектор Архітектурно-будівельного бюро Фархадской ГЕС (Беговат Узбецької РСР), від греблі, дериваційного каналу, машинного залу і планування житлових селищ для будівельників, експлуатаційників та переселено на цю територію кримських татар.

Після війни працює в Київському Діпромісто та Київському інженерно-будівельному інституті, а з 1948-го — керівник сектора Інституту художньої промисловості Академії архітектури УРСР.

  • У 1951 році, після чергової ідеологічної «чистки» був звільнений. Єдина людина, який відстоював збереження історичних пам'яток під час періоду «боротьби з космополітизмом».
  • З 1952 року працює в Діпромісто на типовому проектуванні.
  • З 1963 по 1976 — керівник відділу проектування шкільних будівель КиївЗНДІЕП.
  • У 1977 році Йосип Юлійович з ініціативи В.Є, Ясiєвича (1929—1992) був тимчасово зарахований до штату Київського науково-дослідного інституту історії, теорії та перспективних проблем радянської архітектури, де розробляв тему «Житло найближчого майбутнього», присвячену перспективам забудови Києва.

Помер Йосип Юлійович 23 лютого 1988 Похований на Байковому кладовищі поряд з матір'ю.

Споруди тa проекти

У Києві:

  • Національний історичний музей України
  • Будинок Офіцерів (Будинок Червоної Армії і Флоту) вул. Грушевського, 30 / 1 — нині Центральний музей Збройних сил України
  • Сходи і підпірна стінка з ліхтарями біля входу на майданчик Національного музею Історії України по вул. Володимирській
  • Будівля «зразковою» школи з Полевому провулку, 10 (1929)
  • Реконструкція клубу в авіамістечку (1933—1934)
  • Ресторан «Динамо» (1932—1934)
  • Реконструкція театру Червоної Армії по вул. Мерінгівській (1938)
  • Музична школа і концертний зал консерваторії в Музичному провулку (1936—1937)
  • Дитячий садок заводу «Арсенал» по вул. Січневого Повстання (1939)
  • Художня школа (1938)
  • Єврейський театр на вул. Хрещатик, 17 (1939)
  • Житловий будинок лісотехнічного інституту в Голосієво (1931)
  • Житловий квартал на вул. Січневого Повстання, 3 (1934—1936)
  • Житловий будинок по вул. 25 жовтня (вул. Інститутська № 15-17) (1935—1937)
  • Житловий будинок КВО по Георгіївському пер. (1937)
  • Житловий будинок для вищого командного складу по вул. Золотоворітській, 2 (1936)
  • Житловий будинок по вул. Стрілецькій, 12 (1939—1940)
  • Житловий комплекс Держплану по вул. 25 жовтня (1938—1941)
  • Друга черга кварталу по вул. Січневого Повстання, 5 (1939—1940)
  • Житлові будинки експериментального заводу по вул. Німецької та вул. Лабораторній (1939—1940)
  • Житлові будинки галерейного типу на 50 квартир по вул. Вишгородської та Некрасівською (1939—1941)
  • Житловий будинок на Хрещатику, 29 (зруйнований під час вибуху Хрещатика) (1939—1941)
  • Механо-складальний цех експериментального заводу (1940)
  • Експериментальна школа на бульварі Дружби Народів № 12 (1958)
  • Типові школи (1953—1955 рр.).

в м. Беговат (Середня Азія)

  • Гребля, машинний зал, дериваційних канал (2 км.), Акведук Фархадской ГЕС (1942—1944)
  • Житлові селища Фархадской ГЕС на 1000 і 500 чоловік (1943—1945)
  • Індивідуальний будинок для будівництва Фархадской ГЕС (1943)

У гг. Крівой Ріг, Вінниця та ін

  • Кінотеатр на 1000 глядачів (1934—1935)

У м. Кривий Ріг

  • Соцмістечко (1933—1936)

У м. Харків

  • Будинок Червоної Армії і Флоту (1934)
  • Школа по вул. Луї Пастера (відзначена першою премією конкурсу на кращі будинки) (1954)

У м. Скоморохи

  • Будинок Червоної Армії (1933—1934)

У м. Комсомольськ

  • Музична школа

У м. Луганськ:

У м. Ворошиловград:

  • школа

У м. Ташкент:

  • Абразивний завод (1942)
  • Школа № 110 ім. Т. Г. Шевченка на 2600 учнів в мікрорайоні «Український» (1969)

У м. Кишинів:

  • Пам'ятник Котовському (у співавторстві зі скульптором Л. Д. Муравіна) на замовлення конкурс (1947)

У м. Краматорську:

  • Експериментальна школа (1962)

А також:

  • Експериментальні школи для дітей, що перехворіли на ДЦП в Одесі та Бердянську (1963)
  • Експериментальна школа для розумово відсталих дітей в Запоріжжі (1964)
  • Школа з квадратними класами в Краматорську (1965)
  • Збільшене шкільна будівля на 2032 учнів павільйонної типу в Донецьку на березі р. Кальміус (1965)
  • Експериментальні будівлі шкіл великої місткості в Махачкалі, Баку, Ворошиловграді, Дніпродзержинську (1966—1969)

Україна, РРФСР та інших республік

З 1953 по 1975 було розроблено спільно з колективом співробітників понад 40 типових проектів загальноосвітніх шкіл різної місткості, шкіл-інтернатів та музичних по яких побудовано більше чотирьох тисяч будівель шкіл в Україні, РРФСР та інших республіках. (1954—198…)

Примітки

Коментарі
  1. ↑ Нині в будівлі Вінницького реального училища знаходиться Вінницький торговельно-економічний інститут.
  2. ↑ ГубПолітПросвет — Губернський політико-просвітницький відділ.
  3. ↑ Фортех — вчення вигадування конструкцій
Джерела
  1. ↑ Творец Киева из Сталинских времен: Как Постышев наступил на ногу архитектору Каракису и что из этого вышло. Яр. Тинченко. // Киевские Ведомости. — 2000. — 23 марта. — с. 20. (рос.)
  2. ↑ а б Замах на Каракiса // Полiтика i Культура — 11—17 червня 2002 — № 20(151). стр. 36—37. (автор Ярослав Тинченко) (укр.)
  3. ↑ Символы Сталинской эпохи. Процитовано 4.12.2010. (рос.)
  4. ↑ а б в г д е Смотри стр. 9 в книге: Архитектор Иосиф Каракис: Судьба и творчество: Альбом—каталог: К столетию со дня рождения / [Сост. Д.Буражник и др.; Редкол.: С.Бабушкин и др.; Авт. вступ. ст. А.Пучков]. — К., 2002. — 102 с.: ил. ISBN 966-95095-8-0 I. Буражник Д. II. Бабушкин С., ред. Архітектори — Україна — 20 в. Н0(4УКР)6—8 Каракис И. Ю. (рос.)
  5. ↑ а б Дивись стор. 67. Киевский архитектор Иосиф Каракис // Мастера Архитектуры. АРХ3. Архитектура СССР. Май — Июнь 1991. Юрий Бородкин, Татяна Власова, Сергей Нивин. ISSN: 0004-1939 (рос.)
  6. ↑ Архитектор Иосиф Юлиевич Каракис. Процитовано 18.11.2010. (рос.)

Література

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Каракіс_Йосип_Юлійович&oldid=7684598