Устав (письмо)

Устав — ранній тип письма кириличних рукописів. Кирилиця, утворена за болгарського царя Симеона (893–927 рр.), є точне графічне відтворення (з новими літерами для специфічно слов’янських звуків) тогочасного візантійського грецького алфавіту унціального письма (litterae unciales, від uncia в сенсі «цаль»: 2,46 см, тобто «літери заввишки в цаль»), що вживалось для богослужбових книг і збереглось у грецьких відписах Нового Заповіту від IV ст.

Прилади грецького уставу

Греческий устав IX века

Файл:Грецький устав.gif

Греческий устав X века

До України устав прийшов із Святим Письмом, і перші датовані рукописи було виконано в Україні в 11 ст.: «Ізборник Святослава» (1073) та «Ізборник Святослава» (1076). Уставом написано також Остромирове Євангеліє (1056–1057 рр.).

Типові риси уставу:

• літери розміщаються точно між двома рівнобіжними лініями, за межі яких виходять лише д, з, р, у, х, ц, щ;
• літери прямовисні, геометричні, з правильними прямими лініями та заокругленнями;
• їхня середня ширина наближається до висоти (таким чином вони майже вписуються в квадрат);
• відстані між літерами великі;
• поділу на слова немає;
• окрім небагатьох титл, надрядкових знаків майже немає;
• відступи між літерами менші, деякі літери нахиляються вправо, і з'являються «акценти».

За висотою літер — 6–7 мм — це ще досить великий устав (Літери грецького унціалу теж були фактично менші, ніж цаль). Подібним, але трохи меншим уставом середньої величини написано «Ізборник» 1073 р. Пізніші приклади уставу — Крилоське євангеліє 1144 p. та Пандекти Антгоха XI–XII стст.

Приклади кириличного уставу

Заміна пергаменту папером, збільшення попиту на книжки та потреби ділового письма призвели від XIII ст. до прискорення темпу писання, що виявилося у втраті ретельної геометричности, викривленні та нахилі прямих частин літер і спрощенні деяких літер: так виник переходовий тип письма, так званий, великий півустав, літери якого далі зменшувалися й звужувалися, і, таким чином, у XV – на початку XVI стст. уже переважав півустав, а в XVI–XVII стст. прийшов скоропис. Однак, устав ще трапляється в богослужбових книгах, наприклад, у Пересопницькім євангелії (1556–1561), хоча надрядкові літери й акценти типові для півуставу, великий півустав Крехівського апостола (1563–1572) близький до уставу.

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Horodyski В. Podrecznik paleografii ruskiej. Kp. 1951;
• Черепнин Л. Русская палеография. Москва 1956.