Генуезька Газарія

Генуезька фортеця у Кафі (Феодосія)

Вежа Фредеріко Астаґверра (Портова), 1386 р. і храм 12-ти апостолів. Судак

Файл:Gorzuvity.jpg

Залишки генуезької фортеці на скелі Дженевез-кая (Гурзуф)

Генуезька фортеця Чембало (Балаклава)

Генуе́зькі коло́нії у Півні́чному Причорномо́р'ї (колонії Генуезької Ґазарії) — укріплені торгові центри генуезьких купців у XIII—XV століття. Розширюючи сферу торгових операцій після хрестових походів і борючись проти своєї суперниці Венеції, Генуя, що прагнула за підтримки Візантії монополізувати торгівлю на Чорному морі, у 1266 р. добилися від ставленика Золотої орди в Криму Мангу-хана передачі їм у володіння Кафи (сучасна Феодосія), що стала пізніше центром їх колоній. У 1357 р. Генуя придбала Чембало (сучасна Балаклава), у 1365 р. — Солдайю (сучасний Судак), витіснивши звідти венеціанців. Виникли нові колонії Генуї: Воспоро (на території сучасної Керчі), Тана (у гирлі Дону), Джінестра (на території сучасної Одеси). Їх агентства були в містах Матрега (сучасна Тамань), Копа (сучасний Слов'янськ-на-Кубані) та інші. У колоніях жили греки, італійці, вірмени, татари, слов’яни, косоги та інші народи. До кінця XIV ст. вони опанували чорноморською торгівлею. Через свої опорні пункти у Причорномор'ї генуезькі купці вели посередницьку торгівлю. Вони продавали зерно, сіль, шкіри, хутра, віск, мед, ліс, рибу, ікру з причорноморських районів, сукна — з Італії і Німеччини, масло і вино — з Греції, прянощі, коштовні камені, мускус — з країн Азії, слонову кістку — з Африки і багато інших товарів.

Велике місце займала торгівля полоненими (слов'янами, черкесами, аланами), купленими у татарських ханів і турецьких султанів. Про рабинь слов'янського походження згадується у XIV ст. у нотаріальних актах деяких італійських і південнофранцузьких міст (Руссільон). Про рабів-скіфів згадує знаменитий поет Петрарка у своєму листі архієпископові Генуезькому Гвідо Сетте.

Генуезькі колонії були добре укріплені, у фортецях були гарнізони (залишки кріпосних споруд збереглися в Балаклаві, Судаку, Феодосії). Геную підтримували союзницькі відносини із золотоординськими ханами, які формально були верховними володарями території колоній, але надавали їм повне самоврядування, зберігаючи владу лише над підданими ханів. У 1380 р. генуезька піхота брала участь на стороні Мамая у Куликовській битві. Проте, колонії неодноразово піддавалися нападам і розоренню з боку ханів (1299, 1308, 1344—1347, 1396—1397 рр.).

Найбільшою колонією була Кафа, яка була розвиненим центром ремесла: у часи розквиту на початку XV ст. тут налічувалось близько 8 000 будинків і мешкало близько 70 000 осіб, що для часів середнбовіччя було великою цифрою. Після падіння Візантії у 1453 р. Генуя поступилася чорноморськими колоніями своєму банку Сан-Джорджо (банк Св. Георгія). Міжнародне положення колоній погіршалось: посилився військово-політичний тиск Кримського ханства, Османської імперії, загострилися відносини з князівством Феодоро в Криму. У 1475 р. Генуезькі колонії були завойовані османськими військами під командуванням паші Гедика Ахмеда і включені до складу Османської держави.

Збереглися залишки кріпосних стін, башт і палаців у Кафі та Чембало, побудовані під керівництвом італійських архітекторів фортеця і консульський замок у Солдайї (XIV ст.). У 1951 р. у Феодосії на території генуезької фортеці велися археологічні розкопки, що дали цінний матеріал для вивчення історії міста, його ремесла і торгівлі.

Панорама генуезької фортеці у Судаці.

Список Генуезьких колоній в Північному Причорномор'ї

Італійські (генуезські) колонії Північного Причорномор'я бл.1390 г.

Територія сучасної України:

• У Криму
  • Кафа — Caffa (Феодосія)
  • Чембало — Cembalo (Балаклава)
  • Солдайя — Soldaia (Судак)
  • Алустон — Lusta (Алушта)
  • Горзувіти — Gorzuvity (Гурзуф)
  • Воспоро — Vosporo (Керч)
• Гирло Дністра
  • Самастро (Монкастро) — Samastro (Moncastro; Білгород-Дністровський)
• Побережжя Одеської затоки
  • Джінестра — Ginestra (Одеса-Лузанівка)
• Гирло Дунаю
  • Лікостомо — Licostomo

Територія сучасної Росії:

• Гирло Дону
  • Тана — Tana (Азов)
• Територія сучасного Краснодарського краю Росії
  • Матрега — Matrega (Тмутаракань) (сучасна станиця Тамань)
  • Копа — Copa (Копил, сучасне місто Слов'янськ-на-Кубані у Росії)
  • Мапа — Mapa (Анапа)
  • Бата — Bata (Новоросійськ)
  • Касто — Casto (Хоста)
  • Ліяш — Layso (Адлер)

Територія сучасної Грузії:

• В т.ч. Абхазія
  • Абхазія — Abcasia (Цандріпш)
  • Какарі — Chacari (Гагра)
  • Санта-Софія — Santa Sophia (Алахадзи)
  • Песонка — Pesonqa (Піцунда)
  • Каво-ді-Буксо — Cavo di Buxo (Гудаута)
  • Нікопсія — Hiocoxia (Новий Афон)
  • Себастополіс — (Сухумі)
• Ло Ваті - (Батумі)

Хронологія

Рік	Подія
1169	Імператор Візантії Ісаак Ангел дозволив генуезцям плавати через Босфор і відвідувати Чорноморське узбережжя
1204	Четвертий Хрестовий похід: Хрестоносці беруть штурмом Константинополь, де призначають свого імператора. Візантійці відтіснені в Малу Азію. Прохід генуезьких кораблів в Чорне море утруднюється через надмірні митні збори.
1206	Венеціанці закріплюються в Солдайї (Судаку), якою володіють спільно з половцями (кипчаками)
1217	Набіг сельджуків на Судак
1223	Монгольські загони Субудая та Джебе беруть Судак
1239	Судак захоплений татаро-монголами (до 1249 р.)
1243	Після походу в Європу Батий засновує в степах татаро-монгольську державу - Золоту Орду
1261	Генуя та Візантія укладають Німфейській договір, за яким генуезці отримують виключне право на плавання в Чорному морі в обмін на допомогу Візантії при відвоюванні Константинополя.
1261	Відновлення Візантійської імперії: відвоювання Константинополя (щоправда, допомога Генуї не знадобилася)
1265	Для противаги Генуї візантійський імператор допускає в Чорне море також і венеціанців
1266	Генуезці засновують свою першу і головну колонію в Причорномор'ї - Кафу (на місці давньої Феодосії)
1287	Венеціанський консул в Солдайї
1288	Генуезька колонія в Монкастро (Самастро)
1299	Судак захоплений татарським темником Ногаєм. Також розорені Кирк-Ор, Херсонес, Кафа, Черкіо
1318	Заснування Каффської католицької єпархії
1318	Генуезці закріплюються в Воспоро (Черкіо)
1319	Створення італійської колонії в Трапезунді
1332	Заснування католицьких єпархій в Воспоро і Сарсоні (Херсонесі)
1332	Заснування венеціанської колонії в Азаку (Тана). Незабаром тут також виникне і генуезька колонія
1340 (1343)	Захоплення Генуєю Сюмболона (Чембало)
1343	Хан Джанібек руйнує колонії в Тані
1346	Хан Джанібек обступає Кафу
1349	Заснування католицького архієпископства в Матрезі
1357	Чембало: початок будівництва фортеці та заснування католицької єпархії
1358	Заснування католицької єпархії в Мапі
1363	Похід князя Литовського Ольгерда на Крим
1365	Судак переходить до Генуї; заснування тут католицької єпархії
1380 -1387	Згідно з низкою договорів з татарами, Південний берег Криму від Кафи і Солдайї до Алушти та Чембало переходять до Генуї.
1395	Крим та Кавказ спустошені військами Тимура, особливо постраждали християни; християнство в більшості районів Північного Кавказу було знищено.
1397	Великий князь Литовський Вітовт дійшов до Кафи, взяв Кирк-Ор і зруйнував Херсонес
1399	Херсонес остаточно зруйнований темником Єдігеєм, після чого вже не відновлювався.
1403	Відновлення фортеці Феодоро (Мангуп) в гірському Криму
1419	Правителем Матрегі в результаті шлюбу з черкеською княжною стає представник генуезького єврейського роду Гізольфі
1427	Хан Хаджі-Гірей домагається незалежності Кримського ханства від Золотої Орди. Феодоріти завершують будівництво гавані Авліта (Каламіта).
1428	Згадуються генуезькі консули в Кафі, Трапезунді, Тані, Чембало, Солдайї, Самастро, Коппі, Севастополісі, Синопі.
1433	Повстання населення Чембало проти генузців, підтримане Феодоро
1434	Експедиційний корпус з Генуї відвойовує Чембало у Феодоро, руйнує Каламіту, але зазанає поразки від кримських татар в битві під Солхатом.
1438	Невдала спроба генуезців відвойювати у феодоритів Алусту, Партеніт, Гурзуф
1444	Битва під Варною: військо хрестоносців, що йшло на допомогу Константинополю, вщент розгромлено турками (Султан Мурад ІІ)
1446	Блокада Кафи трапезудською ескадрою. Генуезці відкупаються від греків і укладають мир.
1447	Турецький флот здійснює піратський набіг на Південний берег Криму
1453	Взяття турками Константинополя - крах Візантійської імперії, після чого Генуя продає колонії своєму банку Сан-Джорджо
1454	Відбито турецьку атаку на Кафу
1460	Турки захоплюють Трапезунд
1465	Переговори про мир між генуезцями і феодорітами
1473	Кримське ханство потрапляє в залежність від Османської імперії
1475	Турецький десант у Крим у. Здається Кафа, взяті штурмом Судак, Чембало, Алуста (Алушта). Генуезські колонії знищені. Після кількамісячної облоги турки здобули столицю князівства Феодоро - фортецю Мангуп і приєднали його землі до своїх володінь.
1484	Турецька армія переходить Дунай і бере Кілію та Білгород (Аккерман). Османська імперія бере під контроль все чорноморське узбережжя

Див. також

• Генуезька фортеця у Кафі (Феодосія)
• Генуезька фортеця у Солдайї (Судак)
• Генуезька фортеця Чембало
• Давньогрецькі міста Північного Причорномор'я

Література

• Гавриленко О.А., Ярмошук С.С. Номофілаки античних полісів та синдики генуезьких колоній у Північному Причорномор’ї: історико-компаративне дослідження // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2010. – №1 (48). – С. 37-44.
• Гавриленко О.А. Правовий статус консулів генуезьких колоній у Криму (середина ХІІІ – друга половина ХV ст.) // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. – №919. – Серія «Право». – 2010. – Вип. 7. – С. 152-156.
• Гавриленко О.А. Правове регулювання торговельних відносин у еллінських та генуезьких колоніях Північного Причорномор’я: діахронно-компаративне дослідження // Порівняльно-правові дослідження. Українсько-грецький міжнародний науковий юридичний журнал. – 2010. - №1. – С. 118-124.
• Гавриленко О.А. Судова система кримських колоній Генуї (друга половина ХІІІ – середина ХV ст.) // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. – №945. – Серія «Право». – 2011. – С. 49-53.
• Зевакин Е.С., Пенчко Н.А. Очерки по истории генуэзских колоний на Западном Кавказе в XI и XV веках// ИЗ. — T. 3.— М., 1938
• Мазуркевич М. Генуэзские консулы города Кафы // Записки Одесск. общества истории и древностей. — Т. ІІІ. — Одесса: Гор. типография, 1853. — С. 352—355.
• Секиринский С. Очерки истории Сурожа в IX-XV веках.— Симферополь, 1955
• Соломин А.В. Христианские древности Малой Абхазии. — М.,2006