Вільям Крукс: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
TXiKiBoT (обговорення | внесок)
м r2.7.2) (робот додав: eu:William Crookes
Рядок 66: Рядок 66:
[[eo:William Crookes]]
[[eo:William Crookes]]
[[es:William Crookes]]
[[es:William Crookes]]
[[eu:William Crookes]]
[[fa:ویلیام کروکز]]
[[fa:ویلیام کروکز]]
[[fi:William Crookes]]
[[fi:William Crookes]]

Версія за 03:49, 29 грудня 2011

Вільям Крукс
Sir William Crookes
Народився 17 червня 1832(18320617)
Лондон, Англія
Помер Шаблон:Дата смерті з віком
Лондон, Англія
Поховання Бромптонський цвинтар
Країна  Сполучене Королівство
Діяльність хімік, фізик, екстрасенс, фотограф
Галузь хімія, фізика
Відомий завдяки хімік, який відкрив талій
Alma mater Королівський хімічний коледж
Знання мов англійська[1][2]
Заклад University of Chesterd
Членство Лондонське королівське товариство, Шведська королівська академія наук, Національна академія деї Лінчеї і Національна академія наук США
Magnum opus Трубка Крукса, Радіометр Крукса і відкриття
Посада Президент Лондонського королівського товариства[d]
Нагороди Медаль Французької академії наук (1880)
Золота медаль Королівського товариства (1875)
медаль Деві (1888)
медаль Коплі (1904)
Орден «За Заслуги» (1910)
Медаль Елліотт Крессона (1912)

Сер Вільям Крукс (англ. Sir William Crookes, народився 17 червня 1832 року, Лондон, Англія — помер 4 квітня 1919 року, Лондон, Англія) — англійський хімік та фізик, член (з 1863 року) і Президент (в 1913—1915 роках) Лондонського Королівського товариства, від якого він 1875 року отримав Королівську золоту медаль. У числі інших його нагород — медалі від Французької академії наук (1880), медаль Деві (1888) і медаль Коплі (1904). У 1897 році королева Вікторія подарувала йому лицарське звання. 1910 року він отримав «Орден заслуг». Крукс увійшов в історію як людина, що відкрила талій і вперше отримала гелій в лабораторних умовах [3].

Біографія

Вільям Крукс народився в Лондоні в родині Джозефа Крукса (Joseph Crookes), кравця, який приїхав до столиці з англійської півночі, і (його другої дружини) Мері Скотт. Крукс навчався в школі в Чіппехемі, Вілтшир, а наукову кар'єру почав у віці 15 років, вступивши в лондонський Королівський хімічний коледж (Royal College of Chemistry) на Гановер-сквер, де (після закінчення) в 1850—1854 роках обіймав посаду асистента. Незабаром Крукс приступив до самостійних досліджень, але не в області органічної хімії — що можна було б припустити, враховуючи, що його вчителем був Август Вільгельм фон Хоффман (August Wilhelm von Hofmann): він став досліджувати нові сполуки селену. Ці досліди послужили основою для його першої наукової роботи, опублікованої в 1851 році [3].

Після закінчення Королівського коледжу Крукс став керівником метеорологічного відділу в Радкліффській обсерваторії в Оксфорді (1854), а 1855 року був запрошений читати лекції з хімії в Честерський коледж. 1856 року Крукс одружився на Еллен, дочки Вільяма Хамфрі з Дарлінгтону: у цьому шлюбі у нього народилося троє синів і дочка. З цього часу він жив у Лондоні і займався дослідницькою роботою, в основному самостійно — у себе в будинку № 7 на Кенсінгтон Парк Гарденс (Kensington Park Gardens), у приватній лабораторії. Інтенсивність наукової діяльності і широке коло інтересів незабаром зробили Крукса відомою в суспільстві людиною.

1859 року Вільям Крукс заснував науковий журнал Chemical News, ставши його першим редактором, а з 1864 року редагував «Щоквартальний науковий журнал» («Quarterly Journal of Science»). У різні роки Крукс займав президентські пости в Хімічному суспільстві, Інституті інженерів-електриків, Британському об'єднанні «За прогрес науки» і в Товаристві психічних досліджень[3].

Наукова діяльність

Крукс досліджував електричну провідність в газах при зниженому тиску і катодні промені (в «трубках Крукса»), відкрив явище сцінцілляціі, винайшов радіометр і спінтаріскоп (пристрій, що демонструє виділення альфа-променів під впливом радію). Будучи насамперед дослідником-практиком, Крукс з ентузіазмом прийняв і взяв на озброєння метод спектрального аналізу, відкритий Бунсеном і Кірхоффом. 1861 року він відкрив раніше невідомий елемент (з яскраво-зеленим кольором у емісійній частині спектру) і назвав його талієм (від грецькогоthallos, «зелена втеча»), а 1895 року вперше в лабораторних умовах виявив гелій. Крукс вважається піонером в дослідженні газорозрядних трубок; його дослідження послужили основою для всієї подальшої роботи з вивчення плазми [3].

Крукс і Спіритуалізм

1869 року Крукс зацікавився паранормальними явищами, які відбувалися на спіритичних сеансах, і 1870 року приступив до їх практичного дослідження, пообіцявши собі і колегам дотримуватися повної неупередженості і керуватися виключно науковими інтересами.

Вільям Крукс. Малюнок Леслі Уорда. 1902

Перед медіумами він висунув жорсткі умови: «Досліди повинні проводитися у мене вдома, у присутності запрошених мною свідків і при повному дотриманні всіх моїх вимог; я залишаю за собою право також використовувати будь-яку апаратуру», — говорилося в його заяві. У числі медіумів, які погодилися взяти участь в дослідах, були Кейт Фокс, Д. Д. Хьюмен та Флоренс Кук, робота з якою особливо його захопила. Крукс стверджував, що на власні очі спостерігав появи примарних і відчутних фігур, явища левітації, чув загадкові голоси, вимірював втрати медіумом ваги при виділенні ектоплазми, фіксував появу написів на грифельних дошках без участі присутніх [4]

1874 року він опублікував повідомлення про виконану роботу, в якій заявив, що явища, які спостерігалися не були результатом шахрайства або галюцинацій, і закликав до подальших наукових досліджень паранормальних явищ. Скандал навколо звіту Крукса прийняв такі масштаби, що з'явилися навіть пропозиції про виключення його з Королівського суспільства. Після цього Крукс став проявляти обережність і утримувався від публічних висловлювань на цю тему аж до 1898 року, коли зрозумів, що його авторитет у науковому світі непорушний і позиції в Королівському суспільстві не можуть бути поставлені під сумнів. Починаючи з цього часу і аж до самої смерті 1919 року Крукс відкрито заявляв про те, що є переконаним спіритуалістом [4].

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Czech National Authority Database
  3. а б в г http://www.physchem.chimfak.rsu.ru/Source/History/Persones/Crookes.html Вільям Крукс
  4. а б http://rassvet2000.narod.ru/istoria/11.htm А. Конан Дойль. Досліди Вільяма Крукса