Рева Віталій Михайлович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 48: Рядок 48:


[[Категорія:Заслужені працівники транспорту України]]
[[Категорія:Заслужені працівники транспорту України]]
[[Категорія:Уродженці Вінницького району]]

Версія за 16:06, 4 січня 2012

Віталій Михайлович Рева (25 лютого 1938, с. Якушинці Вінницького р-ону, Вінницької обл. – 4 січня 2011), український автомобіліст, державний службовець і громадський діяч. Народний депутат України першого скликання, заслужений працівник транспорту України.

Родина

Народився в сім'ї службовців, українець. Був одружений, має дитину.

Освіта

  • 1954–1959 — Київський автомобільно-дорожний інститут, інженер-експлуатаційник автотранспорту
  • 1984 — закінчив Академію управління народним господарством у Москві.
  • кандидат технічних наук — почесний професор Транспортного Університету.

Кар'єра

  • 1959 Механік, старший інженер, нач. відділу, головний інженер автотранспортного підприємства м. Пермь РРФСР.
  • 1967 Заст. начальника Київського обласного автоуправління.
  • 1975 Заст. начальника управління, нач. пасажирського управління, заст. міністра, Перший заст. міністра автомобільного транспорту УРСР.
  • 1986 Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
  • 1988 Перший заст. міністра транспорту УРСР.
  • 1992 Перший віце-президент Української державної корпорації «Укравтотранс».
  • 1993 Заст. міністра — директор департаменту автомобільного транспорту України.
  • 1996 Заст. міністра транспорту України.

Політична діяльність

  • Член КПРС з 1965 по 1991
  • Висунутий кандидатом в народні депутати трудовим колективом автопідприємства 14312 м. Феодосії.
  • 18.03.1990 обраний Народним депутатом України, 2-й тур 52.23% голосів,14 претендентів. Входив до групи «За соціальну справедливість». Член Комісії ВР України з питань розвитку базових галузей народного господарства.

Громадська діяльність

  • голова української науково-технічної спілки працівників автотранспорту та дорожнього господарства;
  • през. Федерації гандболу України.
  • почесний президент Всеукраїнської асоціації автомобільних перевізників, яку заснував у 1997. У складі асоціації більше сотні транспортних операторів пасажирського автотранспорту. У грудні 2011 року за станом здоров'я склав з себе повноваження президента ВААП.
  • Академік Транспортної Академії України,
  • член колегій Державтотрансадміністрації та Головавтотрансінспекції,
  • член Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України
  • член громадської колегії Укравтодору.

Відзнаки

Нагороджений

  • орденом «Знак пошани», 1973
  • орденом «Трудового червоного прапору», 1986
  • орденом «За заслуги» ІІІ ступеню, 1997
  • Почесною грамотою Верхової Ради України, 2003
  • орденом «За заслуги» ІІ ступеню, 2003
  • орденом «За заслуги» І ступеню, 2010

Має вісім медалей. Заслужений працівник транспорту УРСР.

Посилання