Рева Віталій Михайлович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 88: Рядок 88:
У 1997 році заснував [[Всеукраїнська асоціація автомобільних перевізників|Всеукраїнської асоціації автомобільних перевізників]], яку очолював до грудня [[2011]] року, коли за станом здоров'я склав з себе повноваження президента ВААП.
У 1997 році заснував [[Всеукраїнська асоціація автомобільних перевізників|Всеукраїнської асоціації автомобільних перевізників]], яку очолював до грудня [[2011]] року, коли за станом здоров'я склав з себе повноваження президента ВААП.


Помер 4 січня 2012 року після тяжкої хвороби<ref>[http://vaap.org.ua/?p=855 Всеукраїнська асоціація автомобільних перевізників. Пішов з життя почесний президент ВААП Віталій Михайлович Рева]</ref>
Помер [[4 січня]] [[2012]] року після тяжкої хвороби<ref>[http://vaap.org.ua/?p=855 Всеукраїнська асоціація автомобільних перевізників. Пішов з життя почесний президент ВААП Віталій Михайлович Рева]</ref>


=== Політична діяльність ===
=== Політична діяльність ===

Версія за 17:37, 5 січня 2012

Віталій Михайлович Рева
Народився 25 лютого 1938(19380225)
СРСР с. Якушинці, Вінницький район, Вінницька область, УРСР
Помер 4 січня 2012
Україна м. Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність автомобільний транспорт
Alma mater Київський автомобільно-дорожний інститут
Науковий ступінь кандидат технічних наук
Посада Президент Всеукраїнської асоціації автомобільних перевізників (1997—2011)
Партія КПРС (19651991)
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «Знак Пошани» Орден Трудового Червоного Прапора
Заслужений працівник транспорту України
Заслужений працівник транспорту України

Віталій Михайлович Ре́ва (нар.25 лютого 1938, с. Якушинці Вінницького району Вінницької областіпом.4 січня 2012, м. Київ) — український автотранспортник, державний службовець і громадський діяч. Народний депутат України першого скликання, заслужений працівник транспорту України.

Біографія

Родина

Народився в сім'ї службовців, українець. Був одружений, має дитину.

Освіта

Протягом 19541959 років навчався у Київському автомобільно-дорожному інституті, здобувши фах інженера-експлуатаційника автотранспорту.

1984 року закінчив Академію управління народним господарством у Москві.

Мав вчений ступінь кандидата технічних наук, був почесним професором Транспортного Університету.

Кар'єра

По закінченню Київського автомобільно-дорожного інституту у 1959—1967 роках працював механіком, старшим інженером, начальником відділу, головним інженером автотранспортного підприємства м. Перм РРФСР.

З 1967 по 1975 рік обіймав посаду заступника начальника Київського обласного автоуправління, а у 1975—1988 роках — заступника начальника управління, начальника пасажирського управління, заступника міністра, Першого заступника міністра автомобільного транспорту УРСР.

У 1986 році був учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У 1988—1990 роках був Першим заступником міністра транспорту УРСР.

1992 року став першим віце-президентом Української державної корпорації «Укравтотранс».

У 1993—1996 роках — заступник міністра транспорту України, директор департаменту автомобільного транспорту України.

У 1997 році заснував Всеукраїнської асоціації автомобільних перевізників, яку очолював до грудня 2011 року, коли за станом здоров'я склав з себе повноваження президента ВААП.

Помер 4 січня 2012 року після тяжкої хвороби[1]

Політична діяльність

У 1990 році був висунутий кандидатом в народні депутати трудовим колективом автопідприємства 14312 м. Феодосії, і обраний 18 березня 1990 обраний Народним депутатом України по 249 Феодосійському виборчому округу, отримавши у 2-му турі 52.23% голосів. Входив до групи «За соціальну справедливість», був членом Комісії ВР України з питань розвитку базових галузей народного господарства.

Громадська діяльність

Нагороди

Мав вісім медалей.

Примітки

Джерела