Рева Віталій Михайлович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
оформлення |
|||
Рядок 60: | Рядок 60: | ||
}} |
}} |
||
'''Віталій Михайлович Ре́ва''' ({{н}}[[25 лютого]] [[1938]], с. [[Якушинці]] [[Вінницький район|Вінницького району]] [[Вінницька область|Вінницької області]] – {{†}}4 січня 2012, м. [[Київ]]) — український автотранспортник, державний службовець і громадський діяч. [[Народний депутат України]] [[Народні депутати України 1-го скликання|першого скликання]], [[заслужений працівник транспорту України]]. |
'''Віталій Михайлович Ре́ва''' ({{н}}[[25 лютого]] [[1938]], с. [[Якушинці]] [[Вінницький район|Вінницького району]] [[Вінницька область|Вінницької області]] – {{†}}[[4 січня]] [[2012]], м. [[Київ]]) — український автотранспортник, державний службовець і громадський діяч. [[Народний депутат України]] [[Народні депутати України 1-го скликання|першого скликання]], [[заслужений працівник транспорту України]]. |
||
== Біографія == |
== Біографія == |
||
Рядок 76: | Рядок 76: | ||
По закінченню [[Київський автомобільно-дорожний інститут|Київського автомобільно-дорожного інституту]] у 1959—1967 роках працював механіком, старшим інженером, начальником відділу, головним інженером автотранспортного підприємства м. [[Перм]] [[РРФСР]]. |
По закінченню [[Київський автомобільно-дорожний інститут|Київського автомобільно-дорожного інституту]] у 1959—1967 роках працював механіком, старшим інженером, начальником відділу, головним інженером автотранспортного підприємства м. [[Перм]] [[РРФСР]]. |
||
З 1967 по 1975 рік обіймав посаду заступника начальника Київського обласного автоуправління, а у 1975—1988 роках — заступника начальника управління, начальника пасажирського управління, заступника міністра, Першого заступника міністра автомобільного транспорту УРСР. |
З [[1967]] по [[1975]] рік обіймав посаду заступника начальника Київського обласного автоуправління, а у 1975—1988 роках — заступника начальника управління, начальника пасажирського управління, заступника міністра, Першого заступника міністра автомобільного транспорту УРСР. |
||
У 1986 році був учасник ліквідації наслідків [[Аварія на Чорнобильській АЕС|аварії на Чорнобильській АЕС]]. |
У [[1986]] році був учасник ліквідації наслідків [[Аварія на Чорнобильській АЕС|аварії на Чорнобильській АЕС]]. |
||
У |
У [[1988]]—[[1990]] роках був Першим заступником міністра транспорту УРСР. |
||
1992 року став першим віце-президентом Української державної корпорації «Укравтотранс». |
[[1992]] року став першим віце-президентом Української державної корпорації «Укравтотранс». |
||
У [[1993]] |
У [[1993]]—[[1996]] роках — заступник [[Міністерство транспорту України|міністра транспорту України]], директор департаменту автомобільного транспорту України. |
||
У 1997 році заснував [[Всеукраїнська асоціація автомобільних перевізників|Всеукраїнської асоціації автомобільних перевізників]], яку очолював до грудня [[2011]] року, коли за станом здоров'я склав з себе повноваження президента ВААП. |
У [[1997]] році заснував [[Всеукраїнська асоціація автомобільних перевізників|Всеукраїнської асоціації автомобільних перевізників]], яку очолював до грудня [[2011]] року, коли за станом здоров'я склав з себе повноваження президента ВААП. |
||
Помер [[4 січня]] [[2012]] року після тяжкої хвороби<ref>[http://vaap.org.ua/?p=855 Всеукраїнська асоціація автомобільних перевізників. Пішов з життя почесний президент ВААП Віталій Михайлович Рева]</ref> |
Помер [[4 січня]] [[2012]] року після тяжкої хвороби<ref>[http://vaap.org.ua/?p=855 Всеукраїнська асоціація автомобільних перевізників. Пішов з життя почесний президент ВААП Віталій Михайлович Рева]</ref> |
||
=== Політична діяльність === |
=== Політична діяльність === |
||
Член [[КПРС]] з [[1965]] по [[1991]] |
|||
У 1990 році був висунутий кандидатом в народні депутати трудовим колективом автопідприємства 14312 м. Феодосії, і обраний [[18 березня]] [[1990]] обраний Народним депутатом України по 249 Феодосійському виборчому округу, отримавши у 2-му турі 52 |
У [[1990]] році був висунутий кандидатом в народні депутати трудовим колективом автопідприємства 14312 м. [[Феодосія|Феодосії]], і обраний [[18 березня]] [[1990]] обраний [[Народні депутати України 1-го скликання|Народним депутатом України]] по 249-му Феодосійському виборчому округу, отримавши у 2-му турі 52,23% голосів<ref>[http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/DEPUTAT1/249.htm Офіційний портал Верховної ради України. Рева Віталій Михайлович]</ref>. |
||
Входив до групи «За соціальну справедливість», був членом Комісії [[ВР України|Верховної Ради України]] з питань розвитку базових галузей народного господарства. На цій посаді перебував до травня [[1994]] року. |
|||
=== Громадська діяльність === |
=== Громадська діяльність === |
Версія за 17:41, 5 січня 2012
Віталій Михайлович Рева | |
---|---|
Народився |
25 лютого 1938 с. Якушинці, Вінницький район, Вінницька область, УРСР |
Помер |
4 січня 2012 м. Київ, Україна |
Поховання | Байкове кладовище |
Громадянство | СРСР → Україна |
Діяльність | автомобільний транспорт |
Alma mater | Київський автомобільно-дорожний інститут |
Науковий ступінь | кандидат технічних наук |
Посада | Президент Всеукраїнської асоціації автомобільних перевізників (1997—2011) |
Партія | КПРС (1965—1991) |
Нагороди | |
Віталій Михайлович Ре́ва (нар.25 лютого 1938, с. Якушинці Вінницького району Вінницької області – пом.4 січня 2012, м. Київ) — український автотранспортник, державний службовець і громадський діяч. Народний депутат України першого скликання, заслужений працівник транспорту України.
Біографія
Родина
Народився в сім'ї службовців, українець. Був одружений, має дитину.
Освіта
Протягом 1954–1959 років навчався у Київському автомобільно-дорожному інституті, здобувши фах інженера-експлуатаційника автотранспорту.
1984 року закінчив Академію управління народним господарством у Москві.
Мав вчений ступінь кандидата технічних наук, був почесним професором Транспортного Університету.
Кар'єра
По закінченню Київського автомобільно-дорожного інституту у 1959—1967 роках працював механіком, старшим інженером, начальником відділу, головним інженером автотранспортного підприємства м. Перм РРФСР.
З 1967 по 1975 рік обіймав посаду заступника начальника Київського обласного автоуправління, а у 1975—1988 роках — заступника начальника управління, начальника пасажирського управління, заступника міністра, Першого заступника міністра автомобільного транспорту УРСР.
У 1986 році був учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
У 1988—1990 роках був Першим заступником міністра транспорту УРСР.
1992 року став першим віце-президентом Української державної корпорації «Укравтотранс».
У 1993—1996 роках — заступник міністра транспорту України, директор департаменту автомобільного транспорту України.
У 1997 році заснував Всеукраїнської асоціації автомобільних перевізників, яку очолював до грудня 2011 року, коли за станом здоров'я склав з себе повноваження президента ВААП.
Помер 4 січня 2012 року після тяжкої хвороби[1]
Політична діяльність
У 1990 році був висунутий кандидатом в народні депутати трудовим колективом автопідприємства 14312 м. Феодосії, і обраний 18 березня 1990 обраний Народним депутатом України по 249-му Феодосійському виборчому округу, отримавши у 2-му турі 52,23% голосів[2].
Входив до групи «За соціальну справедливість», був членом Комісії Верховної Ради України з питань розвитку базових галузей народного господарства. На цій посаді перебував до травня 1994 року.
Громадська діяльність
- голова української науково-технічної спілки працівників автотранспорту та дорожнього господарства;
- презмдент Федерації гандболу України.
- почесний президент Всеукраїнської асоціації автомобільних перевізників
- Академік Транспортної Академії України,
- член колегій Державтотрансадміністрації та Головавтотрансінспекції,
- член Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України
- член громадської колегії Укравтодору.
Нагороди
- Орден «Знак Пошани», 1973
- Орден Трудового Червоного Прапора, 1986
- орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, 1997
- Почесною грамотою Верхової Ради України, 2003
- орденом «За заслуги» ІІ ступеня, 2003
- орденом «За заслуги» І ступеня, 2010
- Заслужений працівник транспорту УРСР
Мав вісім медалей.
Примітки
Джерела
- Поховані на Байковому кладовищі
- Кандидати технічних наук
- Кавалери ордена «За заслуги» I ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» II ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Заслужені працівники транспорту України
- Уродженці Вінницького району