Японсько-цінська війна

Японсько-цінська війна
Файл:U115.gif Атака японських військ під Пхеньяном З колекції Токійського економічного університету [1]
Дата: 1 серпня 1894 — 17 квітня 1895 Місце: Корейський півострів, Маньчжурія Привід: Суперництво щодо протекторату над Кореєю: Результат: Перемога Японії Територіальні зміни: Корея стала японським протекторатом Китай визнав Тайвань, Східну Маньчжурію і півострів Ляодун володіннями Японії
Сторони
Цінська імперія (Китай)	Японська імперія
Командувачі
Лі Хончжан	Ямаґата Арітомо
Військові сили
630,000 чоловік Бейянська армія, Бейянський флот	240,000 чоловік Імперська армія Японії, Імперський флот Японії
Втрати
35,000 убитих і поранених	13,823 убитих, 3,973 поранених

Японсько-цінська війна (яп. 日清戦争, にっしんせんそう, МФА: [ɲiɕ̚.ɕiɴ sensoː]; кит. 甲午戦争) — збройний конфлікт між Японією та маньчжурською династією Цін, що правила Китаєм, за вплив над Корейським півостровом. Поразка Цінської імперії символізувала занепад китайської цивілізації та демонструвала потугу вестернізованої Японської імперії. Перемога останньої у конфлікті сприяла ліквідації китайської політичної гегемонії у Східній Азії та розвалу династичної системи правління у Китаї.

Передумови

В лютому 1894 року в Кореї спалахнув народний рух. Урядові війська були розгромлені. У червні того ж року на прохання корейського уряду Китай направив в порти Кореї ескадру та біля 3 000 своїх солдат. Розцінивше це як китайську агресію, Японія, що до цього постачала повстанцям зброю, також направила до Корейського півосторва свої війська, які захопили Чемульпо, а потім, під приводом охорони своєї місії, і столицю Кореї Сеул. Після цього Японія зажадала від корейського короля проведення «реформ», які б означали, фактично, встановлення у Кореї японського контролю.

В цих умовах китайський уряд звернувся за посередництвом до Росії. В інтересах Росії було запобігти назрівавшій війні і не допустити посилення Японії. Японія «вічливо», проте рішуче відкинула пропозиції Росії домовитись з Китаєм про умови виводу військ з Кореї. Під різними приводами Японія готувалась до війни, збільшуючи свої війська в Кореї. Велику допомогу Японії надав англійський посланець в Пекіні, який прагнув вплинути на китайського канцлера Лі Хун-чжана, вимагаючи поступитися Японії і надати їй повну свободу розпоряджуватись внутрішніми справами Кореї, вказуючи, що в руках Японії Корея стане сильним оплотом проти поповзнень Росії розширити свої володіння і свій вплив на Далекому Сході, що головним чином було важливо для самого Китаю.

Не рахуючись з порадами Росії і навмисне загострюючи відношення, Японія в кінці липня 1894 року довела справу до війни з Китаєм. У ніч на 23 липня за підтримки японських військ, в Сеулі був організований державний переворот. Новий корейський уряд 27 липня звернувося до Японії з «проханням» про вигнання китайських військ з Кореї. Однак ще 25 липня японський флот уже без оголошення війни почав воєнні дії проти морських сил китайської імперії Цін. Офіційне оголошення війни відбулося лише 1 серпня 1894 року.

Хід війни

У ході війни перевага японської армії та флоту привела до великих поразок Китаю на суші і на морі (під Асаном, липень 1894 року; під Пхеньяном, вересень 1894; при Цзюнлані, жовтень 1894). З 24 жовтня 1894 воєнні дії перейшли на територію Маньчжурії. До березня 1895 року японські війська захопили Ляодунський півострів, Вейхайвей, Інкоу, під погрозою перебував Мукден. У квітні японці захопили острів Тайвань.

17 квітня 1895 року в Сімоносекі представники Японії й Цінського Китаю підписали принизливий для останнього мирний договір.

Література

• А. Л. Сидоров. Русско-Японская война (1904—1905 гг.). Воєнне видавництво Міністерства ЗС СРСР. Москва. 1946. стор. 8—10.(рос.)