Теорія надійності

Теорія надійності — наука, що вивчає закономірності розподілу відмов технічних пристроїв, причини і моделі їх виникнення.

Теорія надійності вивчає методи забезпечення стабільності роботи об'єктів (виробів, пристроїв, систем і т. п.) в процесі проектування, виробництва, приймання, експлуатації та зберігання.

Встановлює і вивчає кількісні показники надійності. Досліджує зв'язок між показниками ефективності і надійності.

Базою математичного апарату теорії надійності є

• Теорія ймовірностей;
• Математична статистика;
• Математична логіка;
• Теорія випадкових процесів;
• Теорія масового обслуговування;
• Теорія графів;
• Теорія оптимізації;

Теорія надійності в техніці викликала до життя такі нові наукові напрямки, як

• Фізика відмов;
• Статистична теорія міцності;
• Технічна діагностика;
• Інженерна психологія;
• Дослідження операцій;
• Планування експерименту;
• та ін.

Основні поняття і визначення теорії надійності технічних пристроїв сформульовані в ГОСТ 27,002 89 «Надійність в техніці. Основні поняття. Терміни та визначення.»

Див також

• Надійність