Белжець (винищувальний табір): відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
м r2.6.4) (робот змінив: es:Campo de exterminio de Bełżec |
м r2.7.2) (робот змінив: en:Belzec extermination camp |
||
Рядок 103: | Рядок 103: | ||
[[de:Vernichtungslager Belzec]] |
[[de:Vernichtungslager Belzec]] |
||
[[el:Στρατόπεδο εξόντωσης Μπέλζεκ]] |
[[el:Στρατόπεδο εξόντωσης Μπέλζεκ]] |
||
[[en: |
[[en:Belzec extermination camp]] |
||
[[es:Campo de exterminio de Bełżec]] |
[[es:Campo de exterminio de Bełżec]] |
||
[[fi:Bełżec]] |
[[fi:Bełżec]] |
Версія за 21:56, 30 січня 2012
Белжець (нім. Sonderkommando Belzec der Waffen-SS, пол. Bełżec) - винищувальний табір на українському кордоні в Польщі, коло однойменного села, ґміни та залізничної станції Белжець, бл 70 км на північний захід від Львова, зразу ж після перетину сучасного українсько-польського кордону Рава-Руська - Гребенне. Діяв у 1940 - 1943 роках. В 1940 р. гітлеровці заснували в Белжцю концентраційний табір спочатку для циган, а згодом для євреїв та інших народів. В таборі були спеціальні бараки для українців. Перші вбивства в Белжцю сталися 17 березня 1942 року. Щоденно в таборі вбивали 15.000 євреїв [джерело?] . В квітні в Белжець були вислані для страти 800 євреїв з міста Борщів (Тернопільської області).
Щонайменше 434,500 євреїв (головне з теренів західної України) було вбито в Белжцю [1], і невідома кількість поляків, українців та циган. Лише двоє євреїв пережило Белжець: Рудольф Редер та Хаїм Гершман. Лише за серпень 1942 року в Белжець було вислано більше 50 000 єврейських жителів Львова.
Табір смерті в Белжецю обіймав декілька гектарів території, яку в минулому займало СС-Сондеркомандо Белжець. Табір став однією з найбільших фабрик смерті під час ІІ світової війни [джерело?] . Тільки від лютого до листопада 1942 року Німці вбили тут майже 600 тисяч євреїв з Любліна, Львова, Бережан, Підгаєць і всієї Галичини та Західної України, а також з Чехії, Словаччини, Австрії, Німеччини, Голандії, Бельгії, Норвегії [джерело?]. Загинуло тут півтори тисячі поляків, як і українців які намагалися допомагати євреям. На початку 1943 року німці зліквідували концетраційний табір, затираючи сліди його існування [джерело?] .
Під кінець, винищувальний табір в Белжцю складався з двох підтаборів: Табір 1, який включав бараки українців, майстерні та бараки євреїв, прийомну зону з двома бараками для роздягання, і Табір 2, який містив газові камери і масові могили. Два табори були зєднані вузьким коридором шлаух, чи тубе. Німецькі охоронці і адміністрація роміщувалися в двох хатах поза табором через дорогу.
Три газові камери [джерело?] почали діяти 17 березня, 1942 року, дата запланована для початку Операції Рейнгард. Її першими жертвами були євреї вивезені з Любліна та Львова.
Депортації в Белжець з України
Німецькі нацистські спецлужби СС депортували євреїв для страти в Белжець з наступних українських міст:
З Львівщини:
- Жовква: 25-26 березня, 1942 - 700 чол.; 22 листопада, 1942 - 2 000 - 2,500 чол.
- Львів: 15 Березня - 1 квітня - 15 000 чоловік; 10-23 серпня - 50 000 чол.; 18-21 листопада - 8 000-10 000 чол.
- Бібрка: 12 серпня - 1,200-1,500 чол.
- Городок: 13 серпня - 2,500 чол
- Мостиська: 10 жовтня - 2 000 чол.
- Судова Вишня: жовтень - 500 чол.
- Яворів: 7-8 листопада - 1 300 чол.
- Куликів: 25 листопада - 500 чол
- Рудки: листопад - 800 чол.
- Щирець: 29-30 листопада - 700 чол.
- Рава-Руська: 20 березня - 1 500 чол.; 29 липня - 1 200 чол.; 7-11 грудня - 2 000 - 2 500 чол.
- Немирів (через Раву-Руську): - 20 березня - 1 500 чол.
- Угнів: початок жовтня - 2 000 чол.
- Любачів(тепер в Польщі): жовтень - 2 000 чол.
- Любичі(тепер в Польщі): жовтень - 2 00 чол.
- Олешиці(тепер в Польщі): листопад - 1 000 чол.
- Дрогобич: 24 березня - 2 000 чол.; 8-17 серпня - 2 500 чол.; 23-24 серпня - 2 300 чол.; 9 листопада - 1 000 чол.
- Борислав: 4-6 серпня - 5 000 чол.; жовтень - 1 500 чол.; листопад - 2 000 чол.
- Самбір: 4-6 серпня - 4 000 чол.; 17-18 жовтня - 2 000 чол.; 22 жовтня - 2 000 чол.
- Старий Самбір: 5-6 серпня - 1 500 чол.
- Турка: 4-8 серпня - 5 000 чол.
З Тернопільщини:
- Чортків: 27 серпня - 2 000 чол.; 5 жовтня - 500 чол.
- Борщів: 26 вересня - 800 чол.
- Бучач: 17 жовтня - 1 600 чол.; 27 листопада - 2 500 чол.
- Хоростків: 19 жовтня - 2 200 чол.
- Озеряни: 26 вересня - 900 чол.
- Копичинці: 30 вересня - 1 100 чол.
- Бережани: 21 вересня - 1 000 - 1 500 чол.; 4-5 грудня - 1 000 чол.
- Козова: 21 вересня - 1 000 чол.
- Нараїв: 21 вересня - 900 чол.
- Підгайці: 21 вересня - 1 000 чол.; 30 жовтня - 1 200 чол.;
Івано-Франківщини:
- Більшівці: 21 вересня та кінець жовтня - 1 000 чол.
- Букачівці: 21 вересня та 26 жовтня - 700 чол.
- Бурштин: 21 вересня - 200 чол.; 26 жовтня - 1 400 чол.
Список не завершено
Охорона табору
Охорона табору складась з війсковополонених та цивільних працівників, що зголосились на співпрацю з німцями, представників різних націнальностей - німців, поляків, чехів, словаків, а також колишніх вояків Червоної Армії - представників багатьох народів СРСР.
Доля злочинців керівників табору
Перший керівник табору Крістіан Вірт (Christian Wirth) був вбитий в Італії партизанами поблизу Трієсту в кінці травня, 1944 року. Його наступник Ґоттліб Герінг служив після війни короткий час, як голова кримінальної поліції міста Гайльбронн і помер восени 1945 року в лікарні. Лоренц Гакенгольт пережив війну але ніколи не був віднайденим. Сім колишніх членів СС-спецкоманди Белжець були арештованими в Мюнхені (Німеччина), але лише один Йозеф Обергаузер був притягненим до суду в 1965 році і ув'язнений до 4,5 років тюрми.
Меморіал на місці концтабору смерті
На місці злочину створено символічне Місце Пам’яті – кам’яний мавзолей площиною 4 га, з захороненнями жертв. На цвинтарі знаходяться таблиці з назвами місцевостей, з яких привозили євреїв. Музей нагадує про історію гітлерівського геноциду, м. ін. операцію Рейнгард (тобто остаточне вирішення єврейського проблему), ланкою якої був Белжець.
Джерело
Посилання
Примітки
- ↑ Телеграма Германа Гьофле. Див.: Peter Witte and Stephen Tyas, “A New Document on the Deportation and Murder of Jews during ‘Einsatz Reinhardt’ 1942,” Holocaust and Genocide Studies 15:3 (2001) pp. 468-486.
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Belzec extermination camp |