Марі Жан Антуан Ніколя Кондорсе

Марі Жан Антуан Ніколя Кондорсе
фр. Marie Jean Antoine Nicolas de Caritat, marquis de Condorcet
маркіз де Кондорсе
Ім'я при народженні	фр. Marie Jean Antoine Nicolas de Caritat
Псевдо	Joachim Schwartz
Народився	17 вересня 1743(17430917) Рибмон, Ена, Франція
Помер	28 березня 1794 (50 років) Бур-ла-Рен, Іль-де-Франс, Франція ·отруєння
Поховання	Пантеон
Громадянство	Франція
Діяльність	філософ, математик, економіст, політик, політолог, біограф, соціолог, письменник
Галузь	математика
Відомий завдяки	письменник, вчений-математик і політичний діяч
Alma mater	Паризький університет
Знання мов	французька
Членство	Французька академія, Шведська королівська академія наук, Французька академія наук, Петербурзька академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Російська академія наук, Прусська академія наук, Національна академія наук Італіїd, University of Cádizd і Туринська академія наук
Magnum opus	Esquisse d'un tableau historique des progrès de l'esprit humaind
Посада	депутат Національної асамблеї Франції, Perpetual Secretaryd, seat 39 of the Académie françaised і president of the French National Assemblyd
Партія	жирондисти
Конфесія	атеїзм
У шлюбі з	Софі де Кондорсе
Діти	Elisa de Caritat de Condorcetd
Нагороди	Член Американської академії мистецтв і наук Член Американської академії мистецтв і наук (1792)
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Марі Жан Антуан Ніколя де Каріта, маркіз де Кондорсе (фр. Marie Jean Antoine Nicolas de Caritat, marquis de Condorcet), відомий як Ніколя де Кондорсе (нар. 17 вересня 1743, Рибмон, Ена, Франція - пом. 28 березня 1794, Бур-ла-Рен, Іль-де-Франс, Франція) — французький письменник, вчений-математик і політичний діяч. На відміну від інших своїх сучасників виступав за ліберальну економіку, вільну і рівну для всіх освіту, конституціоналізм, а також соціальну рівність для жінок та людей усіх рас. Його ідеї і праці були сказані, щоб втілити ідеали епохи Просвітництва і раціоналізму, і залишаються актуальними і по сьогодні. Він помер загадковою смертю у в'язниці після певного часу переховування від французької революційної влади.

Ранні роки

Кондорсе народився в Рибмоні і був потомком відомої давньої сім'ї Каріта (Caritat), яка взяла свій титул від міста Кондорсе у Дофіне де сім'я жила впродовж декількох поколінь. Втративши батька у ранньому віці він був вихований глибоко релігійною матір'ю. За наполяганням дядька-прелата, на 9-му році вступив до єзуїтської школи в Реймсі. Помітивши в ньому схильність до духовного поприща, рідні поспішили віддати його в Наваррський коледж в Парижі, щоб присвятити його військовій кар'єрі. У коледжі він показав свої інтелектуальні здібності, і отримав своє перше визнання в математиці. Коли йому було шістнадцять, його аналітичні здібності були помічені д'Аламбером та Клеро і скоро Кондорсе став навчатися у д'Аламбера.

Наукова діяльність

Кондорсе віддає перевагу науці, на якій він зосередився з 1765 по 1774 роки. Робота 1765 року «Essai sur le calcul intégral» була добре прийнята французькими науковими колами, і з цього моменту Кондорсе по суті розпочав кар'єру в якості математика, а 25 лютого 1769 він був обраний до Французької королівської академії наук.

У 1772 році він видає ще одну роботу по інтегруванню, яка була широко сприйнята як новаторська в ряді питань. Незабаром Кондорсе зустрічається з Жаком Тюрго, з яким в подальшому стає другом.

Кондорсе був визнаний в усьому світі і працював з такими вченими як Леонард Ейлер та Бенджамін Франклін. Незабаром він став почесним членом багатьох іноземних академій і філософських товариств зокрема Шведської королівської академії наук (1785), Німецької, Російської та Американської академій наук.

У 1777 році він отримав премію Берлінської академії за свою роботу «Théorie des comètes». У тому ж році Кондорсе обраний секретарем Академії за свої досягнення — серію написаних біографій: Гюйгенса, Роберваля, Пікара, Маріотта, Ремера та ін. Тоді ж він пише похвальне слово незадовго перед тим померлим Фонтенелю і Бюффону. Неупередженість, майстерне змальовування головних рис характеру, розгляд діяльності відомих людей у зв'язку з історією людського розуму — ось головні переваги цих біографій. Кращими біографіями, написаними Кондорсе, були біографії Тюрго і Вольтера.

Анн-Робер-Жак Тюрго був наставником Кондорсе і давнім другом

На початку своєї діяльності, Кондорсе займався переважно математичними науками, але приділяв увагу також питанням справедливості та моральності, що займали його розум ще в дитинстві. Кондорсе вирізнявся добротою і стриманістю у вираженні своїх почуттів, що дало привід д'Аламберу сказати про нього: «це — вулкан, покритий снігом». Іншою відмінною рисою його характеру була повна відсутність марнославства і честолюбства. Завжди поблажливий до інших, м'який, делікатний, він, однак, умів говорити правду, був неупереджений в своїх вироках навіть по відношенню до друзів. Таким він був, наприклад, у своїх стосунках з Вольтером, знайомство з яким у нього почалося з 1770 р. і перейшло потім в дружбу, яка тривала до самої смерті Вольтера. Ця дружба відвернула Кондорсе від його колишніх робіт і порушила в ньому бажання займатися літературою. У 1774 році він написав і видав анонімно «Лист теолога» до автора «Словника трьох століть», яке сучасниками було приписано Вольтеру — доказ достоїнства цього твору.

З усіх прихильностей Кондорсе, найсильнішою була прихильність до Тюрго. Під його впливом Кондорсе зайнявся політико-економічними науками. Коли Тюрго був призначений міністром фінансів (1774), Кондорсе зайняв місце голови комітету з зрівняння мір і ваг, де він залишився і після відставки Тюрго, до 1791 р. Працюючи разом з Тюрго над вирішенням деяких політико-економічних питань, він брав діяльну участь і в його боротьбі з сучасниками, намагаючись шляхом друку з'ясувати свої і його погляди на найважливіші питання. У творах цього періоду («Лист хлібороба з Пікардії до протекціоніста», «Міркування про хлібну торгівлю», «Біографія Тюрго», «Роздуми про панщину» тощо) він розвивав думки про право кожної людини вільно розпоряджатися своєю розумовою і фізичною працею, про свободу торгівлі хлібом, про правильну винагороду робітників, про реформу кримінального суду, свободу друку, про знищення кріпосного права тощо, і скрізь був прихильником поглядів школи фізіократів. Займаючи посаду голови комітету з зрівняння мір і ваг, Кондорсе добре познайомився з внутрішнім механізмом Франції, бачив багато недосконалостей у цьому механізмі, переконався у відсталості паризького парламенту і гаряче повстав проти нього (у «Листах американського громадянина»), так як останній систематично перешкоджав проведенню тих реформ, які пропонували Тюрго і сам Кондорсе.

Незважаючи на цю триваючу і після відставки Тюрго боротьбу з противниками, Кондорсе знову повернувся до наукових занять і в 1780 році видав свої знамениті примітки до 29-ї книги «Духа законів» Монтеск'є, де Кондорсе говорить про властивості розуму, необхідного законодавцю, дає критерій для порівняння законів, висловлює міркування, які повинні враховуватись при складанні законів.

Приблизно тоді ж Кондорсе, переконавшись, що монархія не може і не хоче допомогти народу в його бідах, перейшов на бік Республіки.

Принцип Кондорсе

Кондорсе вперше застосував математичні методи до суспільних наук. У 1785 він опублікував одну з найвідоміших своїх робіт «Міркування про застосування аналізу до оцінки виборів більшістю голосів» (фр. Essai sur l'application de l'analyse à la probabilité des décisions rendues à la pluralité des voix). У роботі були вперше викладено «метод Кондорсе» — алгоритм голосування, що забезпечує вибір реальною більшістю голосів. Там же був описаний «парадокс Кондорсе» — випадок нетранзитивності вибору у випадку трьох варіантів.

Робота Кондорсе поклала початок цілому напрямку математичних досліджень у галузі соціології, психології, політики та економіки.

Політична діяльність

Після втечі Людовика XVI в Варенн Кондорсе заснував першу республіканську газету у Франції «Республіканець або захисник представницького уряду». У 1790 році Кондорсе засідав в муніципалітеті, а у 1791 його обрали комісаром національного казначейства. Наприкінці того ж року він відмовився від цієї посади і був обраний в Національний конвент, став його секретарем, а незабаром і президентом. Тут він дуже багато займався організацією громадської освіти.

Статуя Кондорсе в Парижі

У творі «Sur l'instruction publique» та інших трактатах, Кондорсе ділить громадське утворення на п'ять ступенів, причому нижчий ступінь — початкова школа, яка дає мінімум освіти, необхідного людині для того, щоб не перебувати у владі іншого. Але в той час як кошти на освіту має дати держава і вона ж має її регулювати, виховання, на думку Кондорсе, повинно бути цілком надано родині. У цих же трактатах, Кондорсе, говорячи про освіту жінок, проводить ідею енциклопедистів про повну рівноправність їх з чоловіками і наполягає на спільному навчанні обох статей. Метою освіти та виховання, за словами Кондорсе, є, з одного боку, повна рівність і рівноправність як чоловіків, так і жінок, а з іншого — розвиток в нас природного інтересу до суспільного блага.

Найбільш гаряча політична діяльність Кондорсе, як прихильника республіканських ідей, відноситься до того часу, коли він був членом конвенту. Тут він не належав ні до якої окремої партії, займаючи зовсім самостійне місце. При обговоренні зовнішніх справ, Кондорсе завжди подавав голос за війну, сподіваючись цим шляхом встановити в Європі панування республіканських ідей. Під час суду над Людовиком XVI він палко захищав недоторканність короля, та й взагалі висловлювався проти смертної кари, допускаючи покарання тільки з виправною метою. При складанні проекту нової конституції, вироблення програми якої була доручена комісії з дев'яти членів, у тому числі Кондорсе, останній грав дуже значну роль. Його перу належить велике введення в конституцію, що пояснювало підстави проекту (див. Жирондистський проект конституції).

Конвент відкинув цей план конституції, давши народу іншу, нашвидкуруч складену Геро де-Сешелелем. Тоді, Кондорсе надрукував послання до народу, де виставив численні недоліки оприлюдненої конституції і вказував на їх шкідливі наслідки, радячи не приймати її. За оприлюднення цього послання, Кондорсе, був звинувачений у змові «проти єдності і неподільності» французької республіки, був оголошений конвентом поза законом. Друзі заховали його у вдови скульптора Верне. Коли жирондисти були засуджені конвентом, Кондорсе хотів покинути будинок Верне, не бажаючи піддавати її небезпеці, але остання на цей раз втримала його, і тільки 26 березня 1794, після закінчення останньої своєї наукової роботи, Кондорсе пішов від неї, звідки попрямував в околиці Парижа, де був схоплений і посаджений у в'язницю в місті Бур-ла-Рен. Там 29 березня його знайшли мертвим - він отруївся, як припускають, отрутою, яку завжди носив у персні.

Про масонство Кондорсе

Існує версія, що Кондорсе був масоном, і входив до складу масонської ложі «Дев'ять Сестер»

Родоначальник теорії прогресу

Статуя Кондорсе у дворі Наполеона в Луврі

Під час свого перебування в будинку Верне Кондорсе написав свою політичну сповідь «Поради засудженого дочки», де висловив всі свої думки про головні питання життя. В цей же час він написав і свій знаменитий твір: «Esquisse d'un tableau historique des progrès de l'esprit humain», за який він визнається родоначальником теорії «прогресу», одним із творців філософії історії. Багато думок, що приводяться у творі, Кондорсе висловлював і раніше, але тут він їх систематизував. Дві ідеї проходять червоною ниткою через весь твір: про необхідність зрівняння цивільних і політичних прав всіх людей і про нескінченне вдосконалення людського роду. «Картина успіхів людського розуму» складається з двох частин: перша включає в себе всю картину прогресу, в найзагальніших рисах; у другій частині і наступних за нею, Кондорсе припускав викласти факти, які могли б служити для розвитку та підтвердження думок, висловлених у введенні. У першій книзі Кондорсе ділить всю історію людства на десять епох, причому до останньої відносить час від заснування французької республіки. Друга частина була написана Кондорсе по пам'яті, але подальше продовження праці було неможливе за відсутністю книг. Зібрання його творів було видано у 1804 і 1847 роках.

Критика

Його політичні ідеї, багато з яких були продовженням ідей Тюрго, були піддані критиці в анголомовному світі в більшій мірі Джоном Адамсом, який написав дві свої основні роботи по політичній філософії, щоб протиставити їх ідеям Кондорсе і Тюрго щодо однопалатного законодавчого органу та радикальній демократії.

Сім'я

У 1786 році Кондорсе одружився із Софією де-Груші, громадській діячці, більш відомій як Софі де Кондорсе. Вона була на 20 років молодша він Кондорсе. Вона вважалась однією із найвродливіших жінок свого часу; як мадам Кондорсе була відомою господинею в салоні, також відома перекладами творів Томаса Пейна та Адама Сміта. Вона була ерудованою, розумною і добре освіченою, вільно володіла англійською та італійською мовами.

Шлюб був сильним, і Софі відвідувала чоловіка регулярно у той час, коли він ховався у підпіллі. Хоча вона розпочала процес розлучення у січні 1794, проте він був за наполяганням Кондорсе, який хотів захистити свою власність від експропріації та фінансово забезпечити майбутнє Софі і їх маленької дочки, Луїзи "Елізи" Олександрини.

Софі померла у 1822 році, так і не вийшовши вдруге заміж, та видала в друк усі роботи чоловіка упродовж 1801—1804 років. Її роботу було продовжено дочкою Елізою Кондорсе-О'Коннор дружиною Артура О'Коннора. Вони передрукували переглянуті роботи Кондорсе між 1847—1849 роками.

Див. також

• Теорема Кондорсе про журі присяжних
• Метод голосування Кондорсе
• Парадокс Кондорсе
• Ліцей Кондорсе

Переклади українською

• Кондорсе. Про вибори. - Львів: Літопис, 2004. - 320 с.

Джерела

• Кондорсе, Ж.-А. Эскиз исторической картины прогресса человеческого разума. — М.—Л.: Соцэкгиз, 1936.
• Бадентэр, Э., Бадентэр, Р. Кондорсе (1743—1794). Ученый в политике / Вступ. ст., сокращ. пер. с фр. О. В. Захаровой. — М.: Ладомир, 2000. — 398 с. — рецензия
• Литвинова, Е. Ф. Кондорсэ, его жизнь и деятельность, научная и политическая. — СПб: тип. т-ва «Обществ. польза», 1894.
• Литвинова, Е. Ф. Кондорсэ, его жизнь и деятельность, научная и политическая // Т. Мор. Оуэн. Дидро. Д’Аламбер. Кондорсе. — Челябинск: Урал LTD, 1998. — (Библиотека Флорентия Павленкова).
• Араго, «Биография Кондорсе»
• Робинэ, «Vie de Condorcet»
• M. Ковалевский, ст. о Кондорсе в «Вестнике Европы» (1894, № 3 и 4);
• Биография Кондорсе, приложенная к изданию его сочинений 1847 г.,
• Краткий очерк его жизни, предпосланный русскому переводу «Жизни Вольтера» (перевод В. Чуйко).

Посилання

• Марі Жан Антуан Ніколя Кондорсе на сайті РАН
• В бібліотеці vive-liberta