Ядерний вибух

Файл:Атомний вибух 3.jpg

Я́дерний ви́бух — могутній вибух, викликаний вивільненням ядерної енергії або при швидко розвиненій ланцюговій реакції розподілу важких ядер (235U чи 239Pu), або при термоядерній реакції синтезу.

Енергія ядерного вибуху може досягати десятків мегатонн тротилового еквівалента. До ядерних реакцій, які супроводжуються таким виділенням енергії, належить розподіл важких ядер (235U або 239Pu), що призводить до ядерного вибуху, або синтез легких ядер, який призводить до термоядерного вибуху. При ядерному і термоядерному вибухах виділяється в мільйони раз більше тепла на одиницю вибухового матеріалу, ніж при хімічному вибуху (6,81010 кДж/кг при ядерному і 4,191011 кДж/кг при термоядерному).

Стосовно до гірничої справи відоме застосування підземних (120 м і більше), або камуфлетних ядерних вибухів. (для інтенсифікації розробки виснажених нафт. і газових покладів, ліквідації аварій на нафт. і газових промислах; створення підземних ємкостей для зберігання природного газу, нафти, поховання відходів, глибинного дроблення великих обсягів г.п. з метою наступного вилуговування з них цінних компонентів тощо). Технологія проведення цих ядерних вибухів виключає потрапляння радіоактивних продуктів у підземні води, на поверхню і в атмосферу.

---

УРЕ:

Атомний вибух — миттєве виділення (в порівняно невеликому об'ємі) внаслідок ядерних реакцій величезної кількості енергії. А. в. супроводиться звуком, що нагадує грозовий розряд. Сила А. в. залежить від кількості енергії, виділеної в результаті ядерної реакції, і може становити 109—1012 ккал і більше. В момент вибуху, внаслідок надзвичайно високої т-ри (300 000°), утворюється сліпучо-яскрава вогняна зона (бл. 15—150 м), яка складається з розжарених пари і газів.

Від діяння ударної хвилі А. в. на споруди, будівлі, техніку тощо вони руйнуються або механічно пошкоджуються і внаслідок сильного нагріву світловим випромінюванням вигоряють або обвуглюються; проникаюча радіація виявляється в потемнінні скла оптичних приладів і засвічуванні світлочутливих фотоматеріалів. А. в. у населеному пункті (особливо у великому) характеризується не тільки великими руйнуваннями, але й масовими пожежами, що виникають і від безпосереднього світлового випромінювання, і від руйнування діючої електросітки, газопроводу. Діяння ударної хвилі, світлового випромінювання і проникаючої радіації А. в. зумовлює комбіноване уражання людей — травми і контузії, опіки, променеву хворобу. Променеве захворювання можливе протягом тривалого часу і після вибуху, внаслідок впливу радіоактивних випромінювань зараженої місцевості. Таке уражання викликається як зовнішнім опромінюванням, так і внутрішнім — при потраплянні радіоактивних продуктів вибуху в організм з зараженими харчовими продуктами, водою, повітрям. Залежно від характеру об'єкта можуть бути здійснені повітряний, наземний (надводний) і підземний (підводний) А. в. Повітряний А. в. супроводиться яскравим, сліпучим спалахом; світна зона (у формі кулі) не торкається поверхні землі (води). Внаслідок великого розрідження вогняна куля з великою швидкістю підноситься вгору на вис. 5—20 км, піднімаючи за собою пил з поверхні землі. Охолоджуючись, вогняна куля перетворюється в клубчасту димову хмару (мал. а). При наземному А. в. світна зона у вигляді півсфери стикається з поверхнею землі або повисає в повітрі на невеликій висоті. Нижня частина світної зони одразу ж закривається клубами куряви, що підіймається з поверхні землі (мал. б). В зоні стикання світної зони з землею поверхневий шар ґрунту оплавляється, змішується з радіоактивними продуктами А. в. і випадає на землю курявою, створюючи сильне радіоактивне зараження місцевості в районі вибуху і по шляху переміщення хмари. При підземному А. в. світлове випромінювання (світна зона) майже повністю поглинається ґрунтом, в якому утворюється велика воронка. З частинок ґрунту і продуктів вибуху створюється радіоактивна хмара темного забарвлення. При підводному А. в у воді утворюється вогняна куля, розмірами і тривалістю свічення набагато менша, ніж при А. в. у повітрі, бо енергія випромінювання йде на випаровування води. Велика кількість викинутої А. в. води створює стовп водяних бризок заввишки 2—3 км (мал. в), з якого утворюється кулясто-купчаста хмара дрібних краплин, що випадають у вигляді радіоактивного дощу. Для уражання повітряних цілей застосовуються А. в. у стратосфері.

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.