Японці: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Alpunin (обговорення | внесок) |
Alpunin (обговорення | внесок) |
||
Рядок 69: | Рядок 69: | ||
Терміном ''ніккей'' (日系 — «японський») прийнято позначати людей, які мають японське коріння, пращури яких імігрували з [[Японія|Японії]] і живуть за кордоном. |
Терміном ''ніккей'' (日系 — «японський») прийнято позначати людей, які мають японське коріння, пращури яких імігрували з [[Японія|Японії]] і живуть за кордоном. |
||
Етимологія назви близька до слова російського «русский». Останій є тим, хто належить до «[[Русь|Русі]]», |
Етимологія назви близька до слова російського «русский». Останій є тим, хто належить до «[[Русь|Русі]]», «Росії». Подібне спостерігається у назві ''нікей'' — особа має тісний зв'язок із [[Японія|Японією]], але власне «японцем» вона не є. |
||
В цілому, терміном ''нікей'' називають усю японську діаспору. |
В цілому, терміном ''нікей'' називають усю японську діаспору. |
Версія за 09:24, 12 лютого 2012
Японці 日本人 | |
---|---|
Файл:Ayumi0pk0jt.jpg | |
Кількість | близько 130 млн. |
Ареал |
Японія: 9.000 |
Близькі до: |
яматосці рюкюсці айни |
Мова |
Японська мова |
Релігія | Сінто, Буддизм, Християнство |
Япо́нці (яп. 日本人 — ніхондзін, ніппондзін) — представники основної групи населення Японїі. Слово «японці» може вживатися як нейтральний термін для означення усіх мешканців Японського архіпелагу чи як етнонім, яким позначють спільноту культурну — «японський етнос» (без рюкюсців та айнів) або політичну — «японську націю» (разом із рюкюсцями та айнами).
Походження японців
Проблему походження японців можна розглядати з трьох позицій: расогенезу, етногенезу і націогенезу.
Більшість західних дослідників відзначає неправомірність визначати японців як расу або підрасову групу. Однак японські вчені наголошують на існувані «японської раси» як окремого біологічного таксону. З ним же вони пов'язують становлення японського етносу і нації. На сьогодні загально визнаною вважається концепція К. Ханіхара, офіційно опублікована ним у 1990 році. Згідно з нею сучасні японці є нащадками прото-монголоїдної спільноти періоду Дзьомон, близькою до яких є сучнасні народи Південно-Східної Азії. Починаючи з 3 століття до Р. Х. і закінчуючи 7 століттям, ці прото-монголоїди змішувалися з ново-монголоїдними мігрантами з території Маньчжурії, Кореї і Китаю. В результаті змішання виник японський расовий тип, який став основою для формування японського етносу. Незважаючи на велику кількість огріхів у теорії К. Ханіхари, її положення можна зустріти як у наукових працях так і шкільних підручниках.
Якщо на питання расогенезу спеціалісти готові дати певний набір концепцій-відповідей, то проблема етногенезу японців виглядає для них набагато складніше. Більшість вчених вважають, що японці як етнос виникли на основі яматоської етно-суспільної групи у 6-7 століттях, основою якої стала держава Ямато у регіоні Кінкі. Проте ряд досліжників твердить, що називати яматосців японцями неможна, оскільки вони були лише частиною етнічної мапи Японії. Для цих науковців, «японці» — це термін політичний, яким були об'єднані різні етнічні групи Японського архіпелагу наприкінці періоду Едо у 19 столітті.
З точки зору націогенезу, японці виникли як нація з появою національної держави Японія, у відповідь на агресивні дії національних держав Західної Європи і США. Різнокульурні спільноти японських островів, включаючи айнів і рюкюсців, були об'єднані у єдиний політичний і соціальний організм.
Труднощі, які виникають при пошуку походження японців пов'язані з відсутністю узгодженої і чіткої термінології щодо «раси», «етносу» чи «нації». Серед учених немає також і консенсусу стововно того, яким з цих термінів позначати японців. Однак на сьогодні слово «японці» використовується переважно у нейтральному значенні, для означення жителів Японії, або ж як синонім словосполучення «громадяни Японії».
Мова
Японська мова є рідною мовою для переважної більшості японців світу і офіційною мовою у Японії. Графічна система мови містить дві абетки (хіраґана і катакана), а також близько 4 тисяч запозичених китайських ієрогліфів. Відповідно до статистичних даних Міністерства освіти Японії, вмінням читати і писати японською володіє 99 % населення країни.
Походження і класифікація мови досі нез'ясовані. До середини 20 століття вважалося, що японська мова належить до групи тунгусо-алтайських мов і є спорідненою, зокрема, з корейською. Проте сучасні дослідники вказують на подібність основної японської лексики з лексикою мов Південно-Східної Азії. Спільність граматики з мовами півночі та близкість базової лексики японської мови з півдня Азійського континенту ускладнює процедуру класифікації. Тому японську мову прийнято виділяти у ізольовану.
Окрім власне японської мови, в Японії існують мови айнів та рюкюсців. Ці мови розглядаються японськими дослідниками як особливі стародавні діалекти японської, проте ряд західних дослідників визначає їх саме як окремі мови.
Культура і релігія
Вважається що в основі сучасної японської культури лежить культура аборигенів Японського архіпелагу періоду Дзьомон.
Невід'ємними і органічними частинами японської культури є багатогранність традицій, що зараз набувають поширення у всьому світі — класичні поезія, живопис, чайна церемонія, архітектура, мистецтво будування декоративних садів, аранжування квітів (ікебана), скаладання папероавих фігур (орігамі), традиційна опера ноо, ляльковий театр бунраку, міський театр кабукі, японська кухня.
Як не дивно це може здатися, процес формування японської культури — це постійне запозичення та «перетравлення» іноземних ідей. Традиційно основними імпортерами світових досягнень світу були Корея, Китай, Іспанія, Португалія, Голландія. З середини 19 століття в ролі «інтелектуального донора» виступають країни Західної Європи та США. Пристосовані до японського ґрунту ноу-хау стали основою для розвитку японських унікальних продуктів і творів. Сьогдні серед них відомими є японська електроніка, манґа і аніме.
Релігія грає важливу роль у житті японців. Однак її функціонування відрізняється від подібного на Заході. Характерним є суміщення, тобто одночасна приналежність до двох чи більше релігійних течій. Основними конфесіями в Японії є сінто і махаянський буддизм. Близько 1 % населення сповідує християнство.
Етнічні групи
- Японці (яматосці, рюкюсці, айни) — близько 99 %
- Решта (китайці, корейці, бразильці, філіпінці, інші) — близько 1 %
У період існування Японської імперії (1867—1945) до «політичних» японців зараховували корейців і тайванців. Частина нівхів і ороків, які мешкали на Сахаліні, також мали японське громадянство. Після повернення Сахаліну до складу СРСР, вони були вислані до Хоккайдо як «японці».
Японська діаспора
За даними Міністерства Закордонних справ, кількість японців, які мешкають закордоном становить близько 1 мільйона чоловік. Найбільше їх проживає у США. За ними слідують японські громади у КНР, Бразилії і Великій Британії.
В Україні за переписом 2001 року налічувалось 44 японця.
Ніккей
Терміном ніккей (日系 — «японський») прийнято позначати людей, які мають японське коріння, пращури яких імігрували з Японії і живуть за кордоном.
Етимологія назви близька до слова російського «русский». Останій є тим, хто належить до «Русі», «Росії». Подібне спостерігається у назві нікей — особа має тісний зв'язок із Японією, але власне «японцем» вона не є.
В цілому, терміном нікей називають усю японську діаспору.
Японська діаспора має 140-літню історію. Перші японські емігранти почали переселятися на Гаваї з 1868 року. Близько 750,000 чоловік мігрували за кордон перед другою світовою війною. Ще 250,000 пересилилися закордон у другій половині 20 століття.
Японські емігранти та їх нащадки зберігають почуття громадської спільності і не поривають з країною своїх пращурів. Вони грають важливу роль у соціумах, які прийняли їх. Як приклад, можна навести правління перуанського президента Альберто Фудзіморі (1990—2000), вихідця з родини японських емігрантів.
Див. також
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Японські прислів'я |
Джерела і література
- Ханіхара Кадзуро. Ніхондзін но кіґен (Походження японців). — Токіо: Каддокава сьотен, 1990. ISBN 4-04-703202-6
- Рубель В. А., Коваленко О. О. Проблема етногенезу японського народу в сучасній японській історіографії // Східний світ. — Київ: Інститут Сходознавства НАН України, 2000. № 1, — С. 156—162.
- Асоціація японських діаспорян ніккей і японців закордоном
- Японська діаспора