Серединно-Атлантичний хребет

Розташування Серединно-Атлантичного хребта

Серединно-Атлантичний хребет найбільша гірська система дна Атлантичного океану, одна з ланок системи серединноокеанічних хребтів, підводний гірський масив Атлантичного океану і Північного Льодовитого океану йде від 87° півн.широти (близько 333 км. на південь від Північного полюсу) до субантарктичного острова Буве в 54° півд.широти. Найвищі піки цього гірського масиву тягнуться вище за рівень океану і утворюють острови. Серединно-Атлантичний хребет є межою тектонічних плит : Євразійської плити і Північноамериканської плити на півночі, Південноамериканської плити і Африканської плити на півдні.Ці плити рухаються окремо, тому Атлантика розширюється близько 2.5 сантиметрів на рік на схід та захід.

Загальна довжина С.-А. х. більше 18 тис. км. Окремі ділянки його носять власні назви: у Норвезько -Гренландському басейні - хребет Кніповича (від 81° до 73° півн. ш.), південніше - хребет Мона, далі - Ісландсько-Янмайенський хребет, на південь від Ісландії - хребет Рейк'янес (до 52° з. ш.) і Північно-Атлантичний хребет, на південь від екватора - Південно-Атлантичний хребет, Поперечними розломами С.-А. х. розбитий на зрушені щодо один до одного сегменти, величина щеній по розломах досягає 300-600 км. За даними, глибоководного буріння, сейсмоакустичної профілізації і драгування, проведеним у рифтовой зоні, можна вважати, що геологічний розріз С.-А. х. складений двома комплексами: верхнім, що складається з толеїтових базальтів з прошарками карбонатних осадкових порід, нижнім – з амфіболітів і офіолітів (від анортозитів до ультрабазитів). Породи верхнього комплексу розбиті молодими розломами на численні блоки, вік цих порід олігоцен-антропогеновий; породи нижнього комплексу (юра-олігоцен) регіонально дислоковані і метаморфізовані, вік серпентинізованих ультрабазитів і габро, що нерідко залягають в метаморфічному комплексі у вигляді лусок і протрузій, можливо, докембрійський. У Південній півкулі С.-А. х. монолітніший; на його схилах розташований ряд підводних вулканів, вершини деяких з них є островами (Вознесення, Св. Олени тощо); у групі островів Трістан-да-Кун'я є діючий вулкан. У районі острова Буве (близько 55° півд. ш.) меридіональне простягання С.-А. х. міняється на субширотне; східний відрізок називається Африкано-Антарктичним хребтом

Джерела

• Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2001—2004.