Техно: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
EmausBot (обговорення | внесок)
м r2.6.4) (робот змінив: la:Musica technica
Рядок 85: Рядок 85:
[[ja:テクノ (ダンスミュージック)]]
[[ja:テクノ (ダンスミュージック)]]
[[ko:테크노]]
[[ko:테크노]]
[[la:Musica Technica]]
[[la:Musica technica]]
[[lmo:Müsega techno]]
[[lmo:Müsega techno]]
[[lt:Techno]]
[[lt:Techno]]

Версія за 18:01, 26 лютого 2012

Те́хно (англ. Techno) — напрямок електронної музики, що зародився в середині 1980-их років в Детройті і його околицях і згодом підхоплений європейськими продюсерами. Він характеризується штучністю звуку, підкреслено механічними ритмами, багаторазовими повтореннями структурних елементів музичного твору. Іноді термін «техно» вживають стосовно всієї електронної танцювальної музики, однак це не зовсім коректно — остання включає також напрямки хауз, транс (музика), а також підстилі, такі як хардкор техно.

Витоки

Techno! The New Dance Sound Of Detroit

Вважається, що техно був винайдений так званою «Белвілською трійцею» — чорношкірими друзями з передмістя Детройту Белвілл Хуаном Аткинсом (Juan Atkins[en]), Дерром Меєм (Derrick May[en]) і Кевіном Сандерсоном (Kevin Saunderson[en]) в середині 1980-их років. За словами музикантів, вони намагалися зробити німецьку електроніку у дусі Tangerine Dream й Kraftwerk більш танцювальною, придатною для діджеїв й клубів. Фактично ж можна говорити про те, що техно виникло при поєднанні таких напрямків, як синті-поп, електро й хауз.

Незважаючи на те, що першим техно-треком прийнято вважати No UFO's від Model 500[en] (один з псевдонімів Хуана Аткінса), випущений ще в 1985 році, сам напрямок довгий час не мав певної назви. Раніше цю музику називали й просто хаузом, і новим диско, і навіть хіп-хопом. Ім'я техно закріпилося після 1988 року завдяки збірці Детройтської танцювальної музики, що вийшла у Великобританії під назвою «Techno! The New Dance Sound Of Detroit[en]». Примітно, що початково дану збірку передбачалося назвати саме "The House Sound Of Detroit". Однак, оскільки назва хауз вже відносилася до музики Чикаго, яка дещо відрізнялася звучанням (див. Чикаго-хауз), то було ухвалене рішення задіяти слово техно, яке вже в принципі використалося деякими музикантами. Успіх цієї збірки забезпечив популярність нового напрямку — техно.

[[Файл:{{Прапор http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B5%D1%85%D0%BD%D0%BE%7C}}%7C20x13px%7Chttp://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B5%D1%85%D0%BD%D0%BE]] [[Збірна {{Назва країни РВ http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B5%D1%85%D0%BD%D0%BE}} з регбі|{{Назва країни http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B5%D1%85%D0%BD%D0%BE%7C}}]]

Музичні особливості

Напрямку Techno властива рясність ударних та синтетичних звуків, звукові ефекти, постійний музичний розмір 4/4, темп близько 130—140 bpm, рідко повільніше. Деякі композиції мають потужну мелодійну та басову лінії, але ці особливості не настільки істотні для techno, як для інших танцювальних жанрів і в деяких випадках можуть не спостерігатися. Як переважно інструментальний жанр, Техно вельми зручний для роботи ді-джеїв, окремі техно композиції можуть бути з'єднані у довгі безперервні послідовності. Хоча зазначені характеристики властиві багатьом стилям танцювальної музики, techno має відмінний звук, який шанувальники стилю можуть впізнати досить легко.

Існує багато способів створення музики в стилі техно, однак найтиповішим є використання технік, що пов'язані із секвенцерними технологіями. В той же час, техно відхиляється від традиційного для західноєвропейської музики трактування таких категорій, як тональність, мелодія, а також акомпанементу, як супроводу для вокалу.

Техно не обмежується запрограмованими барабанами, який будучи обробленими та змікшованими з ефектами реверберації й частотними фільтрами в такий спосіб, що важко визначити границю між тембром інструмента і доданими ефектами. Техно-музикант (продюсер) розглядає електронну студію як один великий своєрідний оркестр, що складається з інструментів зі спорідненими і в той же час різнородними тембрами. Кожній з інструментальних партій характерне безперервне повторення звукових послідовностей, які були відносно 'природними' для ранніх секвенцерів, які мали певні технічні обмеження як стосовно складності ритмічного малюнку, так і стосовно кількості інструментів. Секвенцерні технології дозволяють досягти досить нереалістичних для слуху комбінацій звуків. Проте більшість аранжувальників прагне досягати гармонійного, приємного для слуху, балансу реалістичних і нереалістичних звукових комбінацій, та уникати крайнощів.

В залежності від способу поєднання різних синтезаторів по мірі нашарування різних пластів фактури та їх мікшуванні, звук інструментів піддається певній зміні. Кінцевим результатом зведення має стати гіпнотичні, закликаючи до руху звукові комбінації.

Студія сучасного техно — продюсери можуть цілком обходитись лише одним комп'ютером, що дозволяє працювати з банками звуків та ефект-процесорами. Більшість аранжувальників використовують різноманітне устаткування та прагнуть винаходити нові. не чувані раніше звуки і ритми, залишаючись, однак, в рамках стилістичних границь, встановленими їхніми сучасниками.

Шаблон:En

Найвизначніші представники напрямку

Аудіоприклади

Фрагменти в mp3, 64 kb/sec, тривалість 1 хв.

Посилання

Tekno.ru (рос.)

Література

  • Simon Reynolds: Energy Flash: a Journey Through Rave Music and Dance Culture (UK title, Pan Macmillan, 1998, ISBN 0-330-35056-0), також опубліковано в Generation Ecstasy: Into the World of Techno and Rave Culture (North American title, Routledge, 1999, ISBN 0-415-92373-5)
  • Dan Sicko: Techno Rebels: The Renegades of Electronic Funk, Billboard Books, 1999 ISBN 0-8230-8428-0 Ken Ishii

Шаблон:Link GA Шаблон:Link GA