Б'єрнстьєрне Б'єрнсон: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
м See-Saw Itch перейменував сторінку з Б'єрнстьєрне Б'єрнсон на Б’єрнстьєрне Б’єрнсон поверх перенаправлення: Так було перейменовано 6 лип... |
(Немає відмінностей)
|
Версія за 19:11, 5 березня 2012
Б’є́рнстьєрне Мартініус Б’є́рнсон (трапляється також транскрипція Бйорнсон; норв. Bjørnstjerne Martinius Bjørnson; 8 грудня 1832, Доврефельд — 26 квітня 1910) — норвезький письменник, публіцист і політичний діяч, лауреат Нобелівської премії в галузі літератури (1903), автор тексту норвезького національного гімну.
Рішуче виступав проти заборони української мови у Російській імперії і проти закону Аппоньї в Угорщині, що мав на меті знищити українські школи на Закарпатті.
Біографія
Народився у Доврефельді. У ранніх оповіданнях оспівував патріархальне життя селян. Перші драми пов’язані з боротьбою за нац. незалежність Норвегії. У п'єсах «Банкрутство» (1875), «Редактор» (1875), «Рукавиця» (1883) Б’єрнсон виступив як представник критичного реалізму, осуджував хижацтво буржуазії, продажність преси, захищав права жінки. В своїх публіцистичних творах обстоював права української культури на її вільний розвиток. Найвизначнішим твором Б’єрнсона є драма «Понад наші сили» (1883–1885).
Слова з поезії Б’єрнсона «Я вибираю березіль!» були використані видатним реформатором українського театру Лесем Курбасом для назви Мистецького об’єднання «Березіль».
Бйорнсон і Україна
До творчості Бйорнсона зверталися І. Франко (стаття до перекладу другої частини драми «Понад наші сили», 1900) і Леся Українка (стаття «Нова суспільна драма», 1901). Бйорнсон щиро цікавився історією та культурою українського народу, виступав із статтями про національно-культурний рух в Україні, засуджував політику російського царизму і польської шляхти щодо українців, друкувався у журналі «Ukrainische Rundschau» («Український огляд»), що виходив німецькою мовою у Відні. Бйорнсон знав і високо оцінював твори Т. Шевченка, І. Франка, О. Кобилянської, В. Стефаника. Листувався з І. Франком, Р. Сембратовичем, В. Кушніром, Я. Федорчуком. Казка Бйорнсона «Ліс» у перекладі І. Франка була опублікована в журналі «Зоря» (1886). Ряд творів класика норвезької літератури переклали Л. Гринюк, М. Павлик, Є. Ярошинська, М. Лозинський, А. Крушельницький.[1]
Твори
Українські переклади
- Понад наші сили. «Літературно-науковий вісник», 1910, № 10, 11 [з передмовою Івана Франка]
- Мужицькі оповідання. Коломия, 1913
- Арне. Чернівці, 1914
- Норвезька сторона. ЛА "Піраміда". Львів, 2010 (п’єси «Сюньове Сульбакен» та «Весільний марш»)
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Посилання
- http://www.mnc.net/norway/bjorn.htm
- http://www.kirjasto.sci.fi/bjornson.htm
- http://www.bartleby.com/65/bj/Bjornson.html
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|