Мравінський Євген Олександрович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
A1 (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
A1 (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Зображення:Мравінський.jpg|right| |
[[Зображення:Мравінський.jpg|right|250px]] |
||
'''Мравінський Євген Олександрович''' ([[1903]]—[[1988]]), російський диригент, народний артист СРСР ([[1954]]), лауреат Сталінської ([[1946]]) та Ленінської премій ([[1961]]), нагороджений орденом Леніна, іншими орденами і медалями. |
'''Мравінський Євген Олександрович''' ([[1903]]—[[1988]]), російський диригент, народний артист СРСР ([[1954]]), лауреат Сталінської ([[1946]]) та Ленінської премій ([[1961]]), нагороджений орденом Леніна, іншими орденами і медалями. |
||
Народився в Петербурзі [[22 травня]] (4 червня) [[1903]]. Учився на природному факультеті Петроградського університету, працював артистом мімансу в [[Маріїнський театр|Маріїнському театрі]], піаністом у Хореографічному училищі. В [[1924]] поступив у [[Ленінградська консерваторія|Ленінградську консерваторію]], де спочатку займався в класі композиції, а з [[1927]] — у класі диригування, спочатку в Н. А. Малько, а після його від'їзду за кордон — в А. В. Гаука. |
Народився в Петербурзі [[22 травня]] (4 червня) [[1903]]. Учився на природному факультеті Петроградського університету, працював артистом мімансу в [[Маріїнський театр|Маріїнському театрі]], піаністом у Хореографічному училищі. В [[1924]] поступив у [[Ленінградська консерваторія|Ленінградську консерваторію]], де спочатку займався в класі композиції, а з [[1927]] — у класі диригування, спочатку в Н. А. Малько, а після його від'їзду за кордон — в А. В. Гаука. |
||
В [[1932]] дебютував у Маріїнському театрі, продиригувавши балетом «Спляча красуня» Чайковського. В 1932—1938 був диригентом цього театру (переважно балетного репертуару); з [[1938]], перемігши на конкурсі диригентів, очолив Симфонічний оркестр Ленінградської філармонії (колишній Придворний) і залишався на цьому посту до кінця своїх днів. За десятиліття роботи із Мравінським оркестр став високопрофесійним колективом і завоював міжнародну популярність. З [[1961]] викладав у Ленінградській консерваторії. |
В [[1932]] дебютував у Маріїнському театрі, продиригувавши балетом «Спляча красуня» Чайковського. В 1932—1938 був диригентом цього театру (переважно балетного репертуару); з [[1938]], перемігши на конкурсі диригентів, очолив Симфонічний оркестр Ленінградської філармонії (колишній Придворний) і залишався на цьому посту до кінця своїх днів. За десятиліття роботи із Мравінським оркестр став високопрофесійним колективом і завоював міжнародну популярність. З [[1961]] викладав у Ленінградській консерваторії. |
||
| Рядок 23: | Рядок 23: | ||
[[Категорія:Народні артисти СРСР]] |
[[Категорія:Народні артисти СРСР]] |
||
[[Категорія:Персоналії Мр]] |
[[Категорія:Персоналії Мр]] |
||
[[Категорія:Випускники Петербурзької консерваторії]] |
|||
Версія за 18:57, 29 серпня 2007
Мравінський Євген Олександрович (1903—1988), російський диригент, народний артист СРСР (1954), лауреат Сталінської (1946) та Ленінської премій (1961), нагороджений орденом Леніна, іншими орденами і медалями.
Народився в Петербурзі 22 травня (4 червня) 1903. Учився на природному факультеті Петроградського університету, працював артистом мімансу в Маріїнському театрі, піаністом у Хореографічному училищі. В 1924 поступив у Ленінградську консерваторію, де спочатку займався в класі композиції, а з 1927 — у класі диригування, спочатку в Н. А. Малько, а після його від'їзду за кордон — в А. В. Гаука.
В 1932 дебютував у Маріїнському театрі, продиригувавши балетом «Спляча красуня» Чайковського. В 1932—1938 був диригентом цього театру (переважно балетного репертуару); з 1938, перемігши на конкурсі диригентів, очолив Симфонічний оркестр Ленінградської філармонії (колишній Придворний) і залишався на цьому посту до кінця своїх днів. За десятиліття роботи із Мравінським оркестр став високопрофесійним колективом і завоював міжнародну популярність. З 1961 викладав у Ленінградській консерваторії.
Мравінський був диригентом авторитарного й у той же час академічного типу, він прагнув до максимально повного пророблення інтерпретації, аж до дрібних деталей. Його манері були властиві скупий жест, тверда воля, стриманість емоцій, прекрасне відчуття форми, і в той же час вона втілювала духовну зосередженість майстра. У досить широкому в стилістичному відношенні, хоча й не занадто великому репертуарі Мравінського деяка перевага віддавалася російській музиці, у тому числі сучасній, а в західноєвропейській класиці — Бетховену, Брамсу, Вагнеру, Р.Штраусу й Брукнеру. Улюбленими авторами Мравінського були Чайковський і Шостакович. До числа вищих досягнень диригента можна віднести трактування П'ятої й особливо Шостої симфоній Чайковського, а також багатьох симфонічних полотен Шостаковича: під його керуванням уперше прозвучали П'ятої, Шоста, Восьма, Дев'ята, Десята симфонії; Восьму симфонію автор присвятив диригентові.
У культурному житті Ленінграда велична фігура Мравинского грала велику, майже культову, роль, символізуючи наступність традицій.
Помер Мравінський у Петербурзі 19 січня 1988.