Йоганн Гюльденштедт: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Kostpolt (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 4: Рядок 4:


== Науковий шлях ==
== Науковий шлях ==
У 1763 - 1767 студіював медицину в [[Берлін|Берліні]] (закінчив Берлінську медико-хірурґічну колеґію) та [[Франкфурт-на-Одері|Франкфурті-на-Одері]], де захистив дисертацію (De theoria virum corporis humani primitivarum)та отримав ступінь доктора медицини (1768 р.). Після цього його (за рекомендацією одного з викладачів - проф. Ґледіча) було запрошено [Санкт-Петербурзької академії наук]] для участі в академічних експедиціях. Очоливши одну з Астраханських експедицій, упродовж 1768-1775 рр. Й.А. Ґюльденштедт обстежував землі Нижнього Поволжя, Кавказу, Донщини та України. У науковому плані склад його експедиції не був маститим: три ґімназисти – С. Мошков, Б. Зряковський, О. Бєляєв; кресляр Г. Білий, препаратор С. Тарбєєв та єгер (крім того, експедицію супроводжували слуги, кухарі та солдати). Сам Й.А. Ґюльденштедт за стажем роботи був наймолодшим з керівників експедицій 1768-1774 рр. Порівняно з колеґами він мав занизький ступінь наукової підготовки (лише у 1771 р. Санкт-Петербургська Академія наук заочно обрала його своїм членом та ординарним професором натуральної історії).
У 1763 - 1767 студіював медицину в [[Берлін|Берліні]] (закінчив Берлінську медико-хірурґічну колеґію) та [[Франкфурт-на-Одері|Франкфурті-на-Одері]], де захистив дисертацію (De theoria virum corporis humani primitivarum)та отримав ступінь доктора медицини (1768 р.). Після цього його (за рекомендацією одного з викладачів - проф. Ґледіча) було запрошено до [[Санкт-Петербурзька академія наук|Санкт-Петербурзької академії наук]] для участі в академічних експедиціях. Очоливши одну з Астраханських експедицій, упродовж 1768-1775 рр. Й.А. Ґюльденштедт обстежував землі Нижнього Поволжя, Кавказу, Донщини та України. У науковому плані склад його експедиції не був маститим: три ґімназисти – С. Мошков, Б. Зряковський, О. Бєляєв; кресляр Г. Білий, препаратор С. Тарбєєв та єгер (крім того, експедицію супроводжували слуги, кухарі та солдати). Сам Й.А. Ґюльденштедт за стажем роботи був наймолодшим з керівників експедицій 1768-1774 рр. Порівняно з колеґами він мав занизький ступінь наукової підготовки (лише у 1771 р. Санкт-Петербургська Академія наук заочно обрала його своїм членом та ординарним професором натуральної історії).


[[1769]] – адьюнкт з натуральної історії.
[[1769]] – адьюнкт з натуральної історії.

Версія за 12:16, 19 березня 2012

Гюльденштедт Йоган Антон нім. Johann Anton Güldenstädt (1745-1781) - німецький природодослідник, академік. Народився у Ризі 26 квітня 1745 р. в родині асесора. Початкову освіту отримав від батька - його першого вчителя та вихователя.

Перебував на російській службі.

Науковий шлях

У 1763 - 1767 студіював медицину в Берліні (закінчив Берлінську медико-хірурґічну колеґію) та Франкфурті-на-Одері, де захистив дисертацію (De theoria virum corporis humani primitivarum)та отримав ступінь доктора медицини (1768 р.). Після цього його (за рекомендацією одного з викладачів - проф. Ґледіча) було запрошено до Санкт-Петербурзької академії наук для участі в академічних експедиціях. Очоливши одну з Астраханських експедицій, упродовж 1768-1775 рр. Й.А. Ґюльденштедт обстежував землі Нижнього Поволжя, Кавказу, Донщини та України. У науковому плані склад його експедиції не був маститим: три ґімназисти – С. Мошков, Б. Зряковський, О. Бєляєв; кресляр Г. Білий, препаратор С. Тарбєєв та єгер (крім того, експедицію супроводжували слуги, кухарі та солдати). Сам Й.А. Ґюльденштедт за стажем роботи був наймолодшим з керівників експедицій 1768-1774 рр. Порівняно з колеґами він мав занизький ступінь наукової підготовки (лише у 1771 р. Санкт-Петербургська Академія наук заочно обрала його своїм членом та ординарним професором натуральної історії).

1769 – адьюнкт з натуральної історії.

1771 – професор.

1774 – академік.

Гюльденштедт досліджував:

У 1773 р. відвідав Криворіжжя - долини річок Саксагань та Інгулець. Описав геологічні особливості цього регіону. Ввжається, що історіографія наукового дослідження Криворізького басейну залізних руд починається з праць Й.Гюльденштедта.

Досліджував також Північний Кавказ і Грузію.

Не встигнувши видати друком описи своїх подорожей, помер від лихоманки у Санкт-Петербурзі.

Друковані праці

  • Güldenstädt J.A. Dissertatio inaug. Theoria virum corporis humani primitivarum, Франкфурт (Одер), 1767
  • Güldenstädt J.A. Discours sur les produits de la Russie propres pour souvenir la balance du commerce extérieur toujours favorable, St. Petersbourg, 1776. На русском языке – в «Академических Известиях», 1780, ч. IV и V.
  • Güldenstädt J.A. Reisen durch Russland und im Caucasischen Gebürge / Auf Befehl der Russisch-Kayserlichen Akademie der Wissenschaften herausgegeben von P.S. Pallas. St. Petersburg: Russisch-Kayserlichen Akademie der Wissenschaften. Bd 1. – 1787; Bd 2. – 1791
  • Гильденштедт И.А. Географическое и статистическое описание Грузии и Кавказа из Путешествия г-на академика И.А. Гильденштедта чрез Россию и по Кавказским горам, в 1770, 71, 72 и 73 годах / Под ред. К. Германа. – СПб.: Императорская Академия наук, 1809. - 384 с.
  • Güldenstädt J.A. Reisen durch Georgien und Imerethi / Aus seinen Papieren gänzlich umgearbeitet und herausgegeben von J. von Klaproth. – Berlin, 1815
  • Güldenstädt J.A. Beschreibung der Kaukasischen Länder, hrgg. von J. Klaproth, Berlin, 1834
  • Гильденштедт И.А. Дневник путешествия в южную Россию академика Санкт-Петербургской Академии наук Гильденштедта в 1773–1774 г. / перевод с немецкого М. Шугурова // Записки Одесского общества истории и древностей. 1879. Т. 11. С. 180–228.
  • Гильденштедт И.А. Дневник путешествия по Слободско-Украинской губернии академика Санкт-Петербургской академии наук Гильденштедта в августе и сентябре 1774 г. // Харьковский сборник: литературно-научное приложение к Харьковскому календарю на 1891 год. Вып. 5, отд. 2. Харьков, 1891. С. 85–153.
  • Гильденштедт И.А. Путешествие по Кавказу в 1770–1773 гг. – СПб.: Петербургское Востоковедение, 2002. Перевод с немецкого T. K. Шафрановской.
  • Гильденштедт И.А. О гаванях по Азовскому, Черному и Белому морям// Собрание сочинений, выбранных из Месяцесловов на разные годы. – СПб., 1789. – Ч.ІІІ. – С. 453-495.
  • Гильденштедт И.А. Рассуждение о торговле, какая может быть вновь открыта между Россиею и Германией по Дунаю и Черному морю // Академические известия. – СПб., 1780. – Ч.V. – С. 267-283.
  • Гильденштедт И.А. Речь о произведениях российских, способных к содержанию всегда выгодного превосходства в продаже в чужие краи российских товаров пред покупкою иностранных// Академические известия. – СПб., 1780. – Ч.IV – С. 354-379, 457-471. – Ч.V. – С. 19-52, 141-165.
  • Гильденштедт И.А. Описание некоторых в Малороссии употребляемых плугов// Технологический журнал или собрание сочинений и известий, относящихся до технологии и приложения к практическому употреблению. – СПб.: При имп. Академии наук, 1804. – Т.І. – Ч.2. – С. 3-28.
  • Путешествие И.А. Гильденштедта по Елисаветградской провинции (1774 г.)// Елисаветградский вестник. – 1889. – №38, 41, 44, 49, 51, 53, 60, 64, 65, 69.
                         Архівні матеріали
  • Копии и экстракты рапортов проф. Гильденштедта в Академию наук (1768-1775 гг.). – Архив Российской Академии наук, Санкт-Петербургский филиал (далі – ПФАРАН), ф.3: Канцелярия Академии наук. Переписка с экспедициями, оп.33, од. зб. № 6.

Література

  • Nachricht von den Lebens-Umständen des Herrn Professor Güldenstädt // Neues St.-Petersburg. Journal. 1781. Bd 1. S. 244–253.
  • Муханов. Красный мост, воспоминание о Гильденштедте // Московский телеграф. 1825. Ч. 6, № 21. С. 57–68.
  • Шебунин А.Н. Русское Черноморье 70-80-х гг. XVIII в. и Академия наук (труды А.И. Гильденштедта и В.Ф. Зуева)// Труды Института науки и техники. –1936. – Вып.8. – С. 75-111.
  • Гнушева В.Ф. и др. Материалы для истории экспедиций Академии наук в XVIII и XIX веках: хронологические обзоры и описание архивных материалов. M.: Издательство Академии наук СССР, 1940.
  • Косвен М.О. Материалы по истории этнографии Кавказа в русской науке // Кавказский этнографический сборник. Тт. I, II. Под редакцией В.К. Гарданова. M.: Издательство Академии наук СССР, 1955. Т. I, С. 272-290. Т. II, С. 267-281.
  • Лавров Л.И. К 250-летию академического кавказоведения в России // Кавказский этнографический сборник. Т. VI. Под редакцией В.К. Гарданова. M.: Издательство Академии наук СССР, 1976. С. 3-10.
  • Пірко В.А. Щоденник подорожі академіка Ґільденштедта як джерело до вивчення культури Півдня України наприкінці ХVІІІ ст. // Реґіональна наукова конференція "Культура Придніпровського реґіону в контексті загальноукраїнської культури (26-27 червня 1991 р.)". - Дніпроперовськ, 1991. - С. 37-38.
  • Вінтоняк О. Україна в описах західноєвропейських подорожників другої половини ХVІІІ ст. - Львів-Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1995. - 139 с.
  • Копелевич Ю.Х. Иоганн Антон Гильденштедт, 1747–1781. – М.: Наука, 1997
  • Никифоренко Н.О. Мандрівні записки Й.А. Ґільденштедта як джерело з соціально-економічної історії України другої половини ХVІІІ ст.: Автореф. дис. канд. істор. наук. 07.00.06 / Донецьк. держ. ун-т. – Донецьк, 2000. – 20 с.
  • Никифоренко Н.О. Щоденник подорожі Й.А. Ґільденштедта Єлизаветградською провінцією (травень-липень 1774 р.) // Записки науково-дослідної лабораторії Південної України Запорізького держуніверситету: Південна Україна ХVІІІ-ХІХ століття. – Вип. 4(5). – Запоріжжя: РА “Тандем-У”, 1999. – С. 15-40.
  • Никифоренко Н.О. Мандрівні записки Й.А. Гільденштедта як джерело з історії України другої половини ХVІІІ ст.: історіографічний аспект // Збірник наукових праць Науково-дослідного інститутут українознавства. Т. VІІ. – К., 2005. – С. 260-278.
  • Никифоренко Н., Пірко В. Мандрівні записки І.А. Ґільденштедта як джерело з історії України другої половини ХVІІІ ст. – У кн.: Осягнення історії: Збірник праць на пошану професора М.П. Ковальського з нагоди 70-річчя. – Острог - Нью-Йорк, 1999. – С. 376-389.
  • Никифоренко Н.О., Пірко В.О. Північне Приазов’я наприкінці ХVІІІ ст. (за мандрівними записками Й.А. Ґільденштедта) // Вісник Донецького університету: Серія Б. Гуманітарні науки. – 1999. – № 1. – С. 37-42.
  • Никифоренко Н.О. Про сільськогосподарське виробництво у маєтках К. Розумовського у другій половині ХVІІІ ст. (на матеріалах “Щоденника” Й.А. Ґільденштедта) // Питання аграрної історії України та Росії (ХVІІІ-ХІХ ст.).: Матеріали третіх наукових читань, присвячених пам’яті Д.П. Пойди. – Дніпропетровськ, 1999. – С. 66-71.
  • Никифоренко Н. Етнічні процеси в Україні другої половини ХVІІІ ст. очима Й.А. Ґільденштедта // Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. Т.8. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2005. – С. 48-71.
  • Никифоренко Н.А. Соціально-економічний стан Донеччини в останню чверть ХVІІІ ст. (За “Щоденником” І.А. Ґільденштедта) // Нові сторінки історії Донбасу: Ст. Кн. 6. / Голов. ред. З.Г. Лихолобова. – Донецьк, 1998. – С. 20-29.
  • Кирьязева Н.А. Гильденштедт о соледобыче на Торе во второй половине ХVІІІ века // Матеріали вузівської наукової конференції професорсько-викладацького складу за підсумками науково-дослідної роботи: Історичні науки. Політологія. Кн. 1. – Донецьк, 1997. – С. 55-57.
  • Кир’язева Н.О. Про “релігійну толерантність” у політиці російського уряду щодо заселення Новоросії у 60-70-ті рр. ХVІІІ ст. (за матеріалами подорожі Й.А. Ґільденштедта) // Вісник Університету внутрішніх справ. – Вип. 7. – Ч. 1. – Харків, 1999. – С. 65-68.