Свято-Миколаївський пустельний Самарський чоловічий монастир УПЦ (МП): відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
IvanBot (обговорення | внесок) м replaced: = Зовнішні посилання = → = Посилання = |
Sodmy (обговорення | внесок) м шаблон |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Otheruses|Свято-Миколаївський монастир}} |
|||
'''Самарський Миколаївський Монастир''' (''Самарський Пустельно (або Пустинно)-Миколаївський Монастир''), ''Самарська пустинь'', православний український козачий чоловічий монастир, заснований у кінці 16-го - на початку 17-го сторіч біля слободи Самарчук (Новоселиця; нині частина м. [[Новомосковськ]] Дніпропетровської області) у Орловському Куті на території Самарської паланки [[Запорізька Січ|Запорізької Січі]]. |
'''Самарський Миколаївський Монастир''' (''Самарський Пустельно (або Пустинно)-Миколаївський Монастир''), ''Самарська пустинь'', православний український козачий чоловічий монастир, заснований у кінці 16-го - на початку 17-го сторіч біля слободи Самарчук (Новоселиця; нині частина м. [[Новомосковськ]] Дніпропетровської області) у Орловському Куті на території Самарської паланки [[Запорізька Січ|Запорізької Січі]]. |
||
Версія за 13:39, 26 березня 2012
Самарський Миколаївський Монастир (Самарський Пустельно (або Пустинно)-Миколаївський Монастир), Самарська пустинь, православний український козачий чоловічий монастир, заснований у кінці 16-го - на початку 17-го сторіч біля слободи Самарчук (Новоселиця; нині частина м. Новомосковськ Дніпропетровської області) у Орловському Куті на території Самарської паланки Запорізької Січі.
Початок заснуванню С. М. М. був покладений після 1576 р., коли польско-литовський король Стефан Баторій дарував козакам старовинне місто Самарь. До появи монастиря на означеній території існувала невеличка церква в і`мя Святого Миколая. Вона й стала після 1576 року основою для будівництва монастирських споруд. Коло церкви були збудові житлові приміщення, куди за наказами Коша Запорозького клали поранених козаків. У 1602 р. фортеця з церквою перетворилась на монастир.
Монастир підлягав безпосередньо Кошу Запорізької Січі, від якого одержав значні зем. маєтності, на яких вів інтенсивне господарство і постачав Запоріжжю хліб та ін. продукти. При С. М. М. був шпиталь для хворих і старих козаків.
У 17 - 18 ст. монастир неодноразово піддавався нападам. Під час одного з них церква була зруйнована, монастир пограбовано і спустошено. Декілька разів С. М. М. відновлювався та відбудовувався.
Від 1775, по знищенні Січі, був приписаний до ставропігійського Києво-Межигірського монастиря, 1787 став знову самостійним, а з 1791 приписний до архієрейського дому. С. М. М. мав дві кам'яні церкви, що з них Миколаївська, побудована 1781, мала особливо шановану ікону Богородиці і багато церковних предметів Запорізької доби. С. М. М. ліквідувала радянська влада.
Споруди
У монастирі знаходяться архітектурні памятки національного значення: Пустельно-Миколаївський Самарський монастир 1782 - 1820 рр.; Миколаївський собор 1787 р.; Братські й настоятельські келії 1816 - 1820 рр..
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Яворницький Д.І. Самарський Пустинно-Миколаївський монастир // Історія Запорозьких козаків. – К.: ”Наукова думка”, 1990. – Т.1.
- Феодосий (Макаревский). Самарський Екатеринославской епархии Пустинно-Николаевский монастырь // Скалозуб Ю. История Екатеринославской епархии 1775-1917 годы. – Днепропетровск: „Січ”, 2001.
- Гавриил (Розанов). Историческая записка о Пустынно-Николаевском Самарском монастыре. – Одесса, 1838.
- Гавриил (Розанов). Самарский монастырь // Собрание сочинений. – М., 1854.
Посилання
|
Це незавершена стаття про релігію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |