Ковчег Заповіту

Доменіко Ґарджуло: Цар Давид вносить Ковчег Заповіту в Єрусалим

Ковчег Заповіту, або Ковчег Свідоцтва (івр. אֲרוֹן הַבְּרִית‎, арон а-бріт, теж івр. אֲרוֹן הַעֵדֻת‎, арон а-едут) — в Старому Заповіті священна скриня ізраїльтян, що містила таблиці закону (див. Десять Заповідей) і була символом присутності Бога і заповіту зробленого між Богом та Ізраїлем. Зроблений з акацієвого дерева, мозаїчний і покритий золотом, він був згодом розміщений в Єрусалимському Храмі. Згідно з легендою, перед зруйнуванням Першого Храму Ковчег був схований царем Йошиягу (Йосією) в спеціально визначене ще царем Соломоном місце і не знайдений досі . Відповідно до Традиції, він буде повернений єврейському народові в часи Мошиаха (месії). Хоча в Другій книзі Ездри стверджується, що після зруйнування Єрусалимського храму ковчег разом з храмовим посудом був вивезений у Вавилон.

Християни склали історії про те, що Ковчег Заповіту був перенесений з Єрусалиму до Аксуму в Ефіопії, який на той був столицею християнської Аксумської імперії (1-6 ст.). Так, Ефіопська Православна Церква твердить, що біблійний Ковчег Заповіту, у якій лежать таблиці закону на яких викарбовано 10 заповідей, міститься в Церкві Сіонської Богоматері в Аксумі.

Святиня в синагозі, де тримають вкладені в скриню сувої Тори, теж називається «святим ковчегом» (івр. арон кодеш‎).

Докладний опис виготовлення Ковчегу Заповіту наведений в 25 главі Книги Виходу (див. http://bibleonline.ru/bible/ukr/02/25/, переклад І. Огієнка)

Див. теж

• Єрусалимський Храм
• Арон Га-кодеш