Веста: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
ZéroBot (обговорення | внесок)
м r2.7.1) (робот додав: chr:ᏪᏍᏔ (ᎤᏁᎳᏅᎯ)
м r2.7.1) (робот додав: war:Vesta (mitolohiya)
Рядок 76: Рядок 76:
[[sv:Vesta]]
[[sv:Vesta]]
[[tr:Vesta (mitoloji)]]
[[tr:Vesta (mitoloji)]]
[[war:Vesta (mitolohiya)]]
[[zh:維斯塔]]
[[zh:維斯塔]]

Версія за 10:39, 10 квітня 2012

Залишки храму Вести

Веста ([] помилка: {{lang-xx}}: немає тексту (допомога) Vesta) — римська богиня домашнього вогнища й родинного життя, жіноча персоніфікація вогню, у греко-римському пантеоні відповідає грецькій богині Гестії. На додаток до вшанування Ларів та Пенатів, у кожній римській господі щодня поклонялись Весті, де щоденна спільна страва, за котрою збиралась разом вся родина, символізувала єдність та взаємну любов між усіма членами родини та була вшануванням Вести, якій жертвували м'ясо або хліб.

Народження

Веста була старшою дочкою Сатурна (Урана чи Кроноса) і Реї (Геї). При народженні її проковтнув батько. Була звільнена Юпітером.

Вшанування

За довічну клятву зберігати цноту їй дарована перевага - на всіх сімейних осередках приносили їй першої жертви і шанували її в храмах усіх богів. Кожна господа була також храмом Вести, у 2-ст до Р.Х., Катон Старший, радив у своєму «Трактаті про Сільське Господарство» голові родини доглядати домашнє вогнище, тримати його у чистоті, обходити щовечора перед відходом до сну, та на календи, іди та нони прикрашати його вінком із квітів, все це на честь Вести.

Окрім приватного вшанування Вести у кожному домі, існував державний культ Вести. У круглому храмі Вести на римському форумі, спорудженому, згідно з переказом, Нумою Помпілієм, не було статуї богині, але на вівтарі постійно пломенів вогонь, за яким стежили весталки. Вогонь був живим симоволом Вести та стійкості римського народу. Згасання вогню вважалося призвісткою нещастя для Риму.

«У неї, так само, як у полум'я, немає ні тіла, ні образу, ні зображення» Овідій

Кожного 1-го березня, священний вогонь Вести у її храмі оновлювавався, а 15-го червня храм прибирали та очищали. Все сміття переносили у спеціальний погріб та зчиняли, ніхто не міг увійти до нього. Перша половина цього дня вважалась нещасливою, та навіть жриці Юнони, богині що також захищала серце Римської Держави, не дозволялось розчісувати волосся чи обрізати нігті. Натомість друга половина дня вважалась щасливою та хорошим часом для укладання угод, одруження чи інших важливих подій.

Веста і Пріап

Одного разу Пріап, веселий напівбог полів (і символ нестримного сексу, його зображували з надмірним органом), побачивши сплячу Весту і думаючи, що його ніхто не бачить, підкрався до неї, бажаючи її. Але осел Силена, що знаходився неподалік, обурившись, що Пріап збирається завдати образи такій поважній богині, почав так голосно кричати, що всі жителі Олімпу прокинулися - і зухвалий напівбог повинен був відмовитися від свого наміру.

Весталії

9 червня святкували весталії, під час яких увінчували квітами присвячених Весті віслят. Під час свята римлянки здійснювали босоніж паломництво до храму богині і тут приносили їй жертви. У день цього святкування осли не вживалися для роботи

Література

http://www.trinitas.ru/rus/doc/0211/002a/02111078.htm