Яків Баш: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Kamelot (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Іванко1 (обговорення | внесок) м вилучена Категорія:Персоналії за алфавітом з допомогою HotCat |
||
Рядок 58: | Рядок 58: | ||
[[Категорія:Почесні громадяни Запоріжжя]] |
[[Категорія:Почесні громадяни Запоріжжя]] |
||
[[Категорія:Кавалери ордена Вітчизняної війни]] |
[[Категорія:Кавалери ордена Вітчизняної війни]] |
||
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]] |
|||
[[Категорія:Уродженці Бериславського району]] |
[[Категорія:Уродженці Бериславського району]] |
||
[[Категорія:Члени КПРС]] |
[[Категорія:Члени КПРС]] |
Версія за 19:41, 23 квітня 2012
Яків Васильович Башмак | ||||
---|---|---|---|---|
Псевдонім | Яків Баш | |||
Народився |
8 серпня 1908 Милове | |||
Помер |
14 березня 1986 Київ | |||
Поховання | Байкове кладовище | |||
Громадянство | СРСР | |||
Діяльність | письменник, драматург | |||
Alma mater | Філологічний факультет Київського університету[d] і ХНУ імені В. Н. Каразіна | |||
Заклад | Радянське село і В-во «Український письменник» | |||
Мова творів | українська | |||
Роки активності | 1931 — 1986 | |||
Членство | Спілка радянських письменників України | |||
Партія | ВКП(б) | |||
Учасник | німецько-радянська війна | |||
Премії | Республіканська премія імені М. Островського. | |||
|
Я́ків Баш (літературний псевдонім Башмака Якова Васильовича; 8 серпня 1908, Милове — 14 березня 1986, Київ) — український радянський письменник.
Біографія
Народився в 8 серпня 1908 року в селі Миловому на Херсонщині. Був батраком.
З 19 років працював на будівництві Дніпрогесу. Член ВКП (б) з 1931 року. У 1937 закінчив Київський університет. В роки Великої Вітчизняної війни був учасником партизанського руху.
Перше оповідання «Криця» надруковано в журналі «Огонек» (1931). Збірка нарисів і оповідань «Доба горить» (1933), «Дні наступу» (1936), повість «Сила» (1934), роман «На берегах Славутича» (1940), який після переробки має назву «Гарячі почуття» (1947), драма «Дніпрові зорі» (1953) присвячені будівникам Дніпрогесу. Роман Б. «Професор Буйко» (1949) про Героя Радянського Союзу професора П. М. Буйка.
Нагороди
Повість «Професор Буйко». Романи «Надія» і «На крутій дорозі» в 1970 році удостоєні республіканської премії ім. М. Островського.
Нагороджений двома орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня, медаллю «Партизанові Вітчизняної війни» та іншими нагородами. Почесний громадянин міста Запоріжжя.[1]
Твори
- Вибране. К., 1948;
- Гарячі почуття. Професор Буйко. К., 1955;
- Твори. К., 1959.
Примітки
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Дяченко О. Яків Баш. В кн.: Українські радянські письменники, в. 2. К., 1957
- Поховані на Байковому кладовищі
- Випускники філологічного факультету Київського університету
- Випускники Харківського університету
- Члени НСПУ
- Члени КПРС
- Українські радянські письменники
- Випускники Київського університету
- Учасники Другої світової війни
- Почесні громадяни Запоріжжя
- Кавалери ордена Вітчизняної війни
- Уродженці Бериславського району
- Померли в Києві
- Мешканці будинку «Слово»