Неіржавна сталь: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Ahonc (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
Ahonc (обговорення | внесок) м оформлення, стильові правлення |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
''' |
'''Нержаві́юча'''<ref>{{СУМ-11|нержавіючий}}</ref> (також '''нержавка́'''<ref>{{ВТССУМ|нержавкий}}</ref>, '''нержавійна'''<ref name="Р2У">[http://r2u.org.ua/s?w=нержавеющая&scope=all&dicts=all&highlight=on Російсько-українські словники]</ref> або '''неіржавійна'''<ref name="Р2У">[http://r2u.org.ua/s?w=нержавеющая&scope=all&dicts=all&highlight=on Російсько-українські словники]</ref>) '''сталь''' (також ''нержавійка'', ''інокс'', {{lang-en|'''Inox'''}} від {{lang-fr|acier inoxydable}}) — стійка до [[корозія|корозії]] у атмосфері та агресивних середовищах [[сталь]]. Стійкість досягається [[Легування (металургія)|легуванням]]. Основний [[Легуючі елементи|легуючий елемент]] нержавіючої сталі — [[хром]] (12—20 %). Вищий вміст хрому в сталі дає більший опір корозії, сплави з понад 12 % хрому не ржавіють у звичайних умовах і в слабкоагресивних середовищах, понад 17 % — корозієстійкі у агресивних окислювальних середовищах, зокрема в [[азотна кислота|азотній кислоті]] міцністю до 50 %. |
||
Нержавіюча сталь має немагнітні або слабомагнітні властивості, що може бути використано для перевірки її справжності.{{Джерело?}} |
Нержавіюча сталь має немагнітні або слабомагнітні властивості, що може бути використано для перевірки її справжності.{{Джерело?}} |
||
== Історія == |
== Історія == |
||
Корозійна стійкість сплаву хрому з залізом відкрита у 1821 році французьким металургом [[П'єр Бертьє|П'єром Бертьє]] ([[:en:Pierre Berthier|Pierre Berthier]]), проте за наявних тоді технологій сплав був непрактичний через високу [[ламкість]]. У 1890-их німецький хімік [[Ганс Гольдшміт]] ([[:en:Hans Goldschmidt|Hans Goldschmidt]]) винайшов алюмінотермітний спосіб одержання сплаву. |
Корозійна стійкість сплаву хрому з залізом відкрита у 1821 році французьким металургом [[П'єр Бертьє|П'єром Бертьє]] ([[:en:Pierre Berthier|Pierre Berthier]]), проте за наявних тоді технологій сплав був непрактичний через високу [[ламкість]]. У 1890-их німецький хімік [[Ганс Гольдшміт]] ([[:en:Hans Goldschmidt|Hans Goldschmidt]]) винайшов алюмінотермітний спосіб одержання сплаву. |
||
Американський дослідник [[Елвуд Гейнс]] ([[:en:Elwood Haynes|Elwood Haynes]]) у 1907 році патентує нікелево-хромовий сплав [[стеліт]], і публікує у 1910 році статтю на [[IUPAC|Міжнародному конгресі прикладної хімії]]<ref name = m160>{{Harvnb|Madden|2003|p=160}}.</ref>. |
Американський дослідник [[Елвуд Гейнс]] ([[:en:Elwood Haynes|Elwood Haynes]]) у 1907 році патентує нікелево-хромовий сплав [[стеліт]], і публікує у 1910 році статтю на [[IUPAC|Міжнародному конгресі прикладної хімії]]<ref name = m160>{{Harvnb|Madden|2003|p=160}}.</ref>. |
||
Версія за 14:37, 13 травня 2012
Нержаві́юча[1] (також нержавка́[2], нержавійна[3] або неіржавійна[3]) сталь (також нержавійка, інокс, англ. Inox від фр. acier inoxydable) — стійка до корозії у атмосфері та агресивних середовищах сталь. Стійкість досягається легуванням. Основний легуючий елемент нержавіючої сталі — хром (12—20 %). Вищий вміст хрому в сталі дає більший опір корозії, сплави з понад 12 % хрому не ржавіють у звичайних умовах і в слабкоагресивних середовищах, понад 17 % — корозієстійкі у агресивних окислювальних середовищах, зокрема в азотній кислоті міцністю до 50 %.
Нержавіюча сталь має немагнітні або слабомагнітні властивості, що може бути використано для перевірки її справжності.[джерело?]
Історія
Корозійна стійкість сплаву хрому з залізом відкрита у 1821 році французьким металургом П'єром Бертьє (Pierre Berthier), проте за наявних тоді технологій сплав був непрактичний через високу ламкість. У 1890-их німецький хімік Ганс Гольдшміт (Hans Goldschmidt) винайшов алюмінотермітний спосіб одержання сплаву.
Американський дослідник Елвуд Гейнс (Elwood Haynes) у 1907 році патентує нікелево-хромовий сплав стеліт, і публікує у 1910 році статтю на Міжнародному конгресі прикладної хімії[4].
Німецька компанія Friedrich Krupp AG у 1908 році будує 366-тонний вітрильник Германія (Germania) з корпусом із нікеле-хромового сплаву сталі[5], у 1912 році патентує аустенітну нержавіючу сталь і розгортає її виробництво[6].
Посилання
- Нержавіюча сталь у Великій радянській енциклопедії (рос.)
- Madden, W. C. (2003), Haynes-Apperson and America's First Practical Automobile: A History, McFarland, ISBN 0786413972
- Типи нержавіючих сталей
Примітки
- ↑ нержавіючий // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ нержавкий // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
- ↑ а б Російсько-українські словники
- ↑ (Madden, 2003, с. 160).
- ↑ A Proposal to Establish the Shipwreck Half Moon as a State Underwater Archaeological Preserve (PDF). Bureau of Archaeological Research, Division of Historical Resources, Florida Department of State. May 2000.
- ↑ ThyssenKrupp Nirosta: History. Процитовано 13 серпня 2007.