Синявцеві: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
RedBot (обговорення | внесок) м r2.7.2) (робот додав: ms:Lycaenidae |
м r2.7.1) (робот додав: fa:حریربالان |
||
| Рядок 78: | Рядок 78: | ||
[[et:Sinilibliklased]] |
[[et:Sinilibliklased]] |
||
[[eu:Lycaenidae]] |
[[eu:Lycaenidae]] |
||
[[fa:حریربالان]] |
|||
[[fi:Sinisiipiset]] |
[[fi:Sinisiipiset]] |
||
[[fr:Lycaenidae]] |
[[fr:Lycaenidae]] |
||
Версія за 08:40, 14 травня 2012
| Синявцеві | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець синявця аргус
| ||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||
| ||||||||||
Посилання
| ||||||||||
|
Синявцеві, або синявці (Lycaenidae, або — рідко — Cupidinidae) — родина денних метеликів. Нараховує близько 6 000 видів, переважно в тропіках, з них близько 500 — в помірній смузі північної півкулі. Це друга за чисельністю родина метеликів, вони складають приблизно 40 % відомих видів метеликів.
Опис
Метелики зазвичай невеликі, з добре вираженим статевим диморфізмом, особливо в забарвленні крил. Розмах крил більшості видів 20-40 мм, у тропічних видів до 60 мм (наприклад, Thecla coronata).
Забарвлення крил у самців — яскравіше, блискучо-блакитне, синє, оранжево-червоне, зелене, зрідка темно-буре (зазвичай у самиць буре, у самців же — синє, значно рідше однакове у обох статей). Знизу забарвлення крил буре або сірувате, як правило, з рядами дрібних колоподібних плям або тонкими поперечними смужками. Іноді задні крила мають тонкий «хвостик» (у хвостаток).
Очі волохаті, рідше голі, овальні з виїмкою біля основи вусиків і облямовуванням з білих лусочок. Щупики короткі. Плечової жилки немає. Передні гомілки — 6 коротких, зазвичай несегментовані. Задні гомілки з 1 парою шпор або без неї.
Гусениці голуб’янок мокрицевидні, живуть на широколистяних деревах (хвостатки), трав'янистих гречаних (багатоглазки) або ж на бобових. Гусениці на різних групах рослин, зазвичай на дводольних. Багато комах факультативно або облігатно живиться тлею, черевцями і іншими рівнокрилими, нерідко схильні до канібалізму. Ряд видів — симбіонти мурашок.
Мірмекофілія
У ряду видів гусениці живуть в мурашниках, знаходячись з мурашками в симбіотичних стосунках, наприклад, з родом Myrmica. Приблизно половина усіх видів голуб’янок (Lycaenidae) пов'язані в своєму циклі розвитку з мурашками. Голуб’янки утворюють з мурашками відносини від факультативних до облігатних і від мутуалізму до паразитизму. [1] Гусениці і лялечки голуб’янок виробили комплекс хімічних (ліхневмони) та акустичних сигналів для контролю поведінки мурашок. Гусениці голуб’янок також виділяють з дорзальної нектароносної залози солодку рідину, привабливу для мурашок. Мурашки обмацуючи цей орган вусиками викликають виділення рідини, що ймовірно, містить феромони ліхневмони, що обумовлюють поведінку мурашок. Деякі гусениці голуб’янок і ріодинід мають ще і звуковидобувні органи, що регулюють поведінку мурашок. Деякі види мірмекофільних голуб’янок мають тільки кульову щетину на тілі гусениці, інші — разом із звуковою вією, за відсутності нектароносної залози. [1]
Усі види мірмекофільних голуб’янок зав’язані на лугові мурашники. Одним з таких видів є Голуб’янка алькон (Maculinea alcon), самиці якої відкладають яйця на квіти тирличу звичайного (Gentiana pneumonanthe). Гусениці живуть усередині квітки дві-три тижні, прогризають отвір і вибираються назовні, після чого спускаються на землю на шовковій нитці. Виявившись на землі, вони чекають, поки їх знайдуть робочі особини мурашок з роду Myrmica і віднесуть до себе в мурашник. У гнізді мурашок гусениці поїдають личинок і лялечок мурашок, залишаючись зимувати. У червні гусениці обертаються в лялечку, залишаючись усередині мурашника. Через місяць з лялечки виходить метелик, який вибирається з гнізда. Більшість видів голуб’янок з роду Maculinea розвиваються в гніздах лише одного виду мурашок, але гусениці голуб’янки алькон мешкають в гніздах мурашок різних видів, на різних ділянках свого ареалу.[2]
Сільськогосподарські шкідники серед голуб’янок відсутні.
Класифікація
Частина таксономістів відносять до голуб’янок (Lycaenidae) тільки підродини Lycaeninae, Poritiinae, Miletinae і Curetinae.[3][4]
В деяких класифікаціях сюди включають і групу Riodininae (наприклад Abisara echerius). [5]
Серед синявців є види і роди, встановлені письменником Набоковим : Cyclargus NABOKOV, 1945; Echinurgus NABOKOV, 1945; Carterocaphalus canopunctatus NABOKOV, 1941; Cyclargus ammon erembis NABOKOV, 1948 і інші. [6]
У родині виділяють наступні підродини:
- Curetinae — Орієнтальна область, Палеарктика
- Liphyrinae — Африка, Азія
- Lipteninae — Афротропіка
- Червонці (Lycaeninae Leach.1815) — Голарктика
- Триба Lycaenini
- Триба Heliophorini
- Miletinae — Африка, Орієнтальна область, Голарктика
- Polyommatinae Swainson, 1827 — Повсюдно
- Poritiinae — Орієнтальна область
- Хвостатки (Theclinae Swainson, 1831) — Повсюдно (близько 20 триб и 200 родів).
Примітки
- ↑ а б Экология и эволюция взаимосвязей муравьев и бабочек-голубянок. — Pierce et al., 2002 / «Annual Review of Entomology», 2002, Volume 47, Pages 733–771.
- ↑ Муравьи стараются не пахнуть как гусеницы, пахнущие как муравьи. — D. R. Nash et al. A mosaic of chemical coevolution in a large blue butterfly // Science. 2008. V. 318. P. 88–90.
- ↑ Maddison, David R. 2003. Lycaenidae inThe Tree of Life Web Project
- ↑ Ackery, P. R., R. de Jong, and R. I. Vane-Wright. 1999. The butterflies: Hedyloidea, Hesperioidea, and Papilionoidea. Pages 264–300 in: Lepidoptera: Moths and Butterflies. 1. Evolution, Systematics, and Biogeography. Handbook of Zoology Vol. IV, Part 35. N. P. Kristensen, ed. De Gruyter, Berlin and New York.
- ↑ Scoble, MJ. 1992. The Lepidoptera: Form, Function and Diversity. Oxford University Press. ISBN 0-19-854952-0
- ↑ Голубянки, описанные В.Набоковым — www.libraries.psu.edu