Абхазька мова

Абхазька мова
Поширена в	Абхазія, Туреччина, Росія, Йорданія, Сирія, Ірак,
Регіон	Кавказ
Носії	мова спілкування 125 000.
Писемність	кирилиця
Класифікація	Абхазо-адигські мови
Офіційний статус
Державна	Абхазія
Коди мови
ISO 639-1	ab
ISO 639-2	abk
ISO 639-3	abk

Абха́зька мо́ва (Аҧсуа бызшәа; аҧсшәа) — північнокавказька мова абхазо-адигської сім'ї мов. Поширена на території Абхазії і Туреччини, перевежно серед абхазів. Складається з двох основних діалектів — абжуйського (в основі літературної мови) і бзибського. Мову визнано державною у самопроголошеній частково визнаній Республіці Абхазія, що закріплено у статті 6 Конституції республіки.

Належить до абхазо-адигської сім'ї мов, яку разом з нахсько-дагестанською переважна більшість дослідників включають включають до північнокавказької надсім'ї мов.

Класифікація і поширеність

Абхазька мова належить до групи абхазо-адигських мов, які входять у сім'ю так званих кавказьких мов, а саме у північно-західнокавказьку мовну надсім'ю, що й підтверджує автохтонність абхазів. Абхазо-адигські мови розповсюджені не тільки на Кавказі, але і в Росії, Туреччині, Сирії, Йорданії і на них сьогодні говорять близько одного мільйона ста тисяч осіб. Ця статистика називає набагато меншу кількість абхазів світу, які зафіксовані у результаті різноманітних переписів населення у різних країнах. І цей парадокс пояснюється, напевне, тільки одним — протягом століть сотні тисяч абхазів були переважно насильницьки (а подекуди й добровільно) асимільовані у різних країнах, але у побуті зуміли зберегти ту життєдайну ниточку, яка одна все ще пов'язувала їх з предками, зі своїм справжнім народом, його культурою та історію і підтверджувала той факт, що ця людина насправді є абхазом, ким би вона офіційно не вважалася у країні проживання. Українцям діаспори добре знайома така ситуація, і вони на собі перевірили, як складно і в той же час вкрай важливо зберегти мову свого народу у будь-якому іномовному середовищі.

Графіка

В 1882 році П. К.Услар склав алфавіт для абхазів на основі російської графіки. Письмо було орієнтоване на бзибський діалект. В перший період розвитку абхазької писемності (кінець ХІХ — початок ХХ століть) видавалися окремі підручники, здійснювалися переклади книг релігійного характеру. Дореволюційна письменність була слабко розвинута, нею користувалося невеличка кількість грамотних людей. У радянські часи в Абхазії розвернулася інтенсивна робота по вдосконаленню національної писемності і літературної мови, а також впровадженню їх у різні сфери господарчого і культурного життя народу. В 1928 році на абхазо-адигській конференції було прийнято рішення про латинізацію писемності, котра проіснувала десять років. З 1938 по 1954 рік абхази користувалася грузинською графікою, потім знову перейшли на кирилічну графіку.

Абетка та вимова літер

Абхазька абетка (Аҧсуа алфавит)

Літера	Транслітерація	IPA	Літера	Транслітерація	IPA
Аа	a	/a/	Мм	m	/m/
Бб	b	/b/	Нн	n	/n/
Вв	v	/v/	Оо	o	/o/
Гг	g	/g/	Ҩҩ	o̩	/ɥ/
Гьгь	g'	/gʲ/	Пп	p	/pʼ/
Ҕҕ	g̍	/ɣ/	Ҧҧ	ṗ	/p/
Ҕьҕь	g̍'	/ɣʲ/	Рр	r	/r/
Дд	d	/d/	Сс	s	/s/
Дəдə	do	/dʷ/	Тт	t	/tʼ/
Џџ	ǰ	/dʐ/	Тəтə	to	/tʷʼ/
Џьџь	ǰ'	/ʥ/	Ҭҭ	t̢	/t/
Ее	e	/e/	Ҭəҭə	t̢o	/tʷ/
Ҽҽ	c̍	/ʦ̢/	Уу	u	/w, u/
Ҿҿ	c̨̍	/ʦ̢ʼ/	Фф	f	/f/
Жж	ž	/ʐ/	Хх	x	/x/
Жьжь	ž'	/ʑ/	Хьхь	x'	/xʲ/
Жəжə	žo	/ʐʷ/	Ҳҳ	x̢	/ћ/
Зз	z	/z/	Ҳəҳə	x̢o	/ћʷ/
Ʒʒ	ʒ	/ʣ/	Цц	c	/ʦ/
Ʒəʒə	ʒo	/ʣʷ/	Цəцə	co	/ʦʷ/
Ии	i	/i, j/	Ҵҵ	c̅	/ʦʼ/
Кк	k	/kʼ/	Ҵəҵə	c̅o	/ʦʷʼ/
Кькь	k'	/kʲʼ/	Чч	č	/tɕ/
Ққ	k̢	/k/	Ҷҷ	č̢	/tɕʼ/
Қьқь	k̢'	/kʲ/	Шш	š	/ʂ/
Ҟҟ	k̄	/qʼ/	Шьшь	š'	/ɕ/
Ҟьҟь	k̄'	/qʲʼ/	Шəшə	šo	/ʂʷ/
Лл	l	/l/	Ыы	y	/ə/

Окремо стоять дві літери ь та ә, які не позначають якихось звуків, але у поєднанні з іншими буквами утворюють нові звуки. При цьому ь пом’якшує попередню літеру, а ә — огублює (тобто звук вимовляють за участі губ). Утворені диграфи включено в абетку.

Граматика

Дієвідмінювання — багатоособове. Дієсловам властиві: особа, граматичні класи, час, спосіб. Відмінювання розвинене слабо. У граматичному класі особи виділяються підкласи — чоловічий і жіночий. Роль відсутніх відмінків виконують префікси. Ергативна конструкція речення. Післяйменники відіграють роль прийменників. Звуковий склад Абхазької мови багатий на приголосні звуки (в літературній мові — 56). Писемність на основі кирилиці з 1862, на латинській основі — з 1928, на грузинській — з 1938, знову на кирилиці — з 1954.

Історія вивчення

Всебічне наукове вивчення абхазької мови було розпочато відомим російським кавказознавцем П. К. Уларом, автором першої «Граматики абхазької мови» (Услар П. К. Этнография Кавказа. Раздел І. Языкознание. Тифлис, 1887). Ця граматика не втратила своєї наукової цінності і натепер. В перший період розвитку абхазької писемності (кінець ХІХ — початок ХХ століть) видавалися окремі підручники, здійснювалися переклади книг релігійного характеру. Дореволюційна письменність була слабко розвинута, нею користувалося невеличка кількість грамотних людей. За радянських часів абхазька національна літературна мова обслуговувала такі сфери, як радіо- і телепередачі, шкільне навчання; на абхазькій мові велося викладання на факультеті мови і літератури Сухумського педінституту, працював театр, виходили різноманітні суспільно-політичні і художні видання. Задля розвитку літературної мови багато зробили письменники Абхазії Д. Гуліа, С. Чанба, І. Когоніа, І. Папаскірі, Б. Шинкуба, М. Хашба, І. Тарба та інші.

Цікавинки про абхазьку мову

До абхазо-адигейської родини мов належить убихська мова. Вона цікава тим, що має найбільшу кількість приголосних звуків: (81 приголосних; нею розмовляли убихи — народ, який ще в першій половині 19 сторіччя жив в районі Сочі, але в 1860-х роках був депортований російською владою до Туреччини, втратив природній ареал та зник в 90-ті роки 20 сторіччя). Також ця мова має найменшу кількість голосних звуків: убихська та діалекти абхазької (2 голосних).

Приклад

«Заповіт» Т.Шевченка абхазькою мовою (переклав Дирміт Іасиф-іпа Ґуліа)

АУСИАҬ АЖӘА Са санҧслакь шәара сыжәжы Адамра сҭаҵаны, Асазан ҭбаа агуҭаны, Са с-Украинаҿы; Адә ду ҧшӡа ҭбаакуеи, Днепри уи аҧаҩкуеи Сара избауа, цқъаисаҳауа Иара абжъы шгауа. Украинатә ишаагалакь Хара амшын иаҵәахь Хаҕацәа ршьа… усҟан сара Адәи ашьхеи абра — Зегь ааныжьны иара убрахь, Сцап анцәа ихаҭа иахь Сматанеирацы… Уаанӡа сара- Дсыздырам уи анцәа. Сара сыжәжы, нас шәа шәнагыл, Ашьамҭлаҳәкуа ншашәыжь, Нас ҳаҕацәа ршьала Ицқьашәтә ахакуиҭра. Саргь ҭаацәара ду аҿы, Хакуиҭ ҭаацәа ҿыц аҿы, Сышәхашәмырхҭын, сышәгуалашәала Жәа хаа гуҟаҵагала.

Джерело: Українська бібліотека

Література

• Услар П. К. Этнография Кавказа. Языкознание, т. 1. Абхазский язык. Тифлис, 1887.
• Ломтатидзе К. В. Проблема склонения в абхазском языке // Известия Института языка, истории и материальной культуры Грузинского филиала АН СССР, 1942, т. 12.
• Бгажба X. С. Бзыбский диалект абхазского языка // Труды Абхазского института языка, литературы и истории, 1957, т. 28.

Посилання

• Самовчитель абхазької мови(англ.)(рос.)(тур.)
• Самовчитель абхазької мови(тур.)
• Граматична база, прості фрази та тексти з аудіосупроводом(англ.)(рос.)
• Абхазька віртуальна бібліотека
• Абхазько-російський словник, 2005
• Закон Республіки Абхазія «Про державну мову Республіки Абхазія»(рос.)