Психолінгвістика: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Рядок 17: | Рядок 17: | ||
* механізми засвоєння та оволодіння мовою в ході розвитку [[дитина|дитини]]; |
* механізми засвоєння та оволодіння мовою в ході розвитку [[дитина|дитини]]; |
||
* проблеми [[білінгвізм]]у, перекладу та механізми оволодіння іноземною мовою. |
* проблеми [[білінгвізм]]у, перекладу та механізми оволодіння іноземною мовою. |
||
Найпоширенішими методами психолінгвістики є Психолінгвістичний текстовий аналіз (ПЛТА), Семантичний Диференціал (СД), Вільний Асоціативний Експеримент (ВАЕ), [[Інтент-аналіз]] (ІА), [[Контент-аналіз]] (КА), Семантичний Радикал (СР), Інтроспективний аналіз (ІНТРА). |
Найпоширенішими методами психолінгвістики є [[Психолінгвістичний текстовий аналіз]] (ПЛТА), Семантичний Диференціал (СД), Вільний Асоціативний Експеримент (ВАЕ), [[Інтент-аналіз]] (ІА), [[Контент-аналіз]] (КА), Семантичний Радикал (СР), Інтроспективний аналіз (ІНТРА). |
||
== Примітки == |
== Примітки == |
Версія за 13:51, 20 травня 2012
Мовознавство |
---|
Лінгвістична карта світу |
Пов'язані статті |
Портал |
Психолінгвістика – це наука про мовленнєву діяльність людей у психологічних та лінгвістичних аспектах, зокрема експериментальне дослідження психічної діяльності суб'єкта в засвоєнні та використанні мови як організованої та автономної системи. Адже значення будь-якого знака полягає, насамперед, у активізації когнітивних процесів індивіда.
Мета психолінгвістики − опис та пояснення особливостей функціонування мови і мовлення як психічних феноменів із урахуванням взаємодії зовнішніх і внутрішніх чинників соціально-культурної діяльності особистості.
У фокусі уваги психолінгвістики – індивід у комунікації. Одним із основних положень психолінгвістики як когнітивної дисципліни є когнітивна обробка інформації, що надходить з органів чуття, яка відбувається на основі сформованих у індивіда ментальних репрезентацій.
Психолінгвіст займається не лише мовленням суб'єкта в нормальному стані, а й у стані емоційної напруги, зміненому стані свідомості, патологічних психічних станах.[1]
Т. Е. Гарлі пропонує визначати психолінгвістику як науку про психологічні процеси, що зумовлюють функціонування мови, зокрема розуміння, породження, запам’ятовування мови [2]. О. О. Леонтьєв вводить тлумачення психолінгвістики як науки, що вивчає, з одного боку, співвідношення особистості зі структурою і функціями мовленнєвої діяльності, а з іншого, – особистості з мовою як основною складовою частиною образу світу людини [3].
Основні завдання
Основними завданнями психолінгвістики як когнітивної науки є дослідження:
- процесів планування мовлення;
- механізмів та процесів сприйняття, інтерпретації, розуміння та породження мовлення;
- структури та системи представлення знань індивіда та стратегії їх використання для когнітивної обробки дискурсу;
- механізми засвоєння та оволодіння мовою в ході розвитку дитини;
- проблеми білінгвізму, перекладу та механізми оволодіння іноземною мовою.
Найпоширенішими методами психолінгвістики є Психолінгвістичний текстовий аналіз (ПЛТА), Семантичний Диференціал (СД), Вільний Асоціативний Експеримент (ВАЕ), Інтент-аналіз (ІА), Контент-аналіз (КА), Семантичний Радикал (СР), Інтроспективний аналіз (ІНТРА).
Примітки
- ↑ Засєкіна Л.В., Засєкін С.В. Вступ до психолінгвістики. - Острог: Нац. ун-т "Острозька академія", 2002. - 168 с.
- ↑ Harley, T.A. The Psychology of Language: From Data to Theory. - N.Y.: Psychology Press, 2008. - 602 p.
- ↑ Леонтьев А.А. Основы психолингвистики. - М.: Смысл, 2005. - 288 с.
Література
- Засєкіна Л.В., Засєкін С.В. Психолінгвістична діагностика. - Луцьк: РВВ "Вежа" Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. - 188 с.
Посилання
Див. також