Весна священна: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
м r2.7.2+) (робот змінив: nl:Le Sacre du printemps; косметичні зміни |
Xqbot (обговорення | внесок) м r2.7.3) (робот змінив: pt:Le Sacre du Printemps |
||
Рядок 55: | Рядок 55: | ||
[[no:Vårofferet]] |
[[no:Vårofferet]] |
||
[[pl:Święto wiosny]] |
[[pl:Święto wiosny]] |
||
[[pt: |
[[pt:Le Sacre du Printemps]] |
||
[[ru:Весна священная]] |
[[ru:Весна священная]] |
||
[[sh:Posvećenje proljeća]] |
[[sh:Posvećenje proljeća]] |
Версія за 04:04, 29 травня 2012
«Весна священна» (фр. Le Sacre du printemps, рос. Весна священная) — балет Ігоря Стравінського, написаний на замовлення Сергія Дягілева для його Російського балету у 1912-1913 роках.
Створення і прем'єра
Задум втілити язичницький обряд прийшов Стравінському у 1910 році у період, коли композитор працював над балетом "Жар-птиця". Своїм задумом Стравінський поділився з Миколою Реріхом, спеціалістом зі слов'янської давнини. Дягілев оцінив ідею і запропонував Стравінському та Реріху працювати над балетом сумісно. Значну частину балету Стравінський писав у своєму іменні в Устилузі, що на Волині.
Прем'єра балету відбулася 29 травня 1913 року в Театрі Єлисейських полів в Парижі. Автором декорацій і костюмів виступив Микола Рерих, хореографом - Вацлав Ніжинський, диригував П'єр Монте. Твір викликав грандіозний скандал. За спогадами балерини Ромоли Пульської, майбутньої дружини Ніжинського
Хвилювання і крики доходили до пароксизму. Люди свистіли, паплюжили артистів і композитора, кричали, сміялися. <...> Я була приголомшена цим пекельним шумом і, як тільки змогла, щвидко сховалася за лаштунками. Там усе йшло так само погано, як у залі. Танцівники тремтіли, утримували сльози. <...> Довга місячна робота твору, нескінченні репетиції - і, нарешті, цей розгардіяш[1]
Проте сам Дягілев сприйняв прем'єру оптимістично:
От це дійсна перемога! Хай собі свистять і біснуються! Внутрішньо вони вже почувають цінність, і свистить тільки умовна маска. Побачите наслідки[2]
Микола Реріх у своїй так оцінив реакцію публіки:
Я пам'ятаю, як під час першого виконання публіка свистіла й кричала так, що нічого не можна було почути. Хто знає, може бути, у цей самий момент люди перебували в стані внутрішньої екзальтації й виражали свої почуття, як найпримітивніші з племен. Але я повинен сказати, що цей дикий примітивізм не мав нічого загального з витонченим примітивізмом наших предків, для яких ритм, священний символ і витонченість жесту були великими й святими поняттями[3]
Зміст
Частина I. Поцілунок землі (L'Adoration de la Terre)
- Вступ
- Весінні гадання. Танці чепурух (Les augures printaniers. Danses des adolescentes)
- Гра умикання (Jeu du rapt)
- Весняні хороводи (Rondes printanières)
- Гра двох міст (Jeu des cités rivales)
- Хід Старішого-Мудрішого (Cortège du sage)
- Поцілунок землі (Старіший-Мудріший) (Le sage)
- Виплясування землі (Danse de la terre)
Частина II. Велика жертва (Le Sacrifice)
- Вступ
- Таємні ігри дівчин. Ходіння по колах (Cercles mystérieux des adolescentes)
- Величання обраної (Glorification de l'Élue)
- Звертання до праотців (Évocation des ancêtres)
- Дійство старців — праотців (Action rituelle des ancêtres)
- Великий священний танець (Обраниця) (Danse sacrale (l'Élue))
Джерела
- ↑ Цитата по мемуарах Сержа Ліфаря
- ↑ Николай Рерих Венок Дягилеву// Журнал Лиги Композиторов. — Нью-Йорк: 1930.
- ↑ Реріх - Біографія