Жорж де Латур: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
IvanBot (обговорення | внесок) м →Релігійні сюжети: replaced: найбільш складних → найскладніших |
IvanBot (обговорення | внесок) м →Шулер: replaced: більш численних → численніших |
||
Рядок 48: | Рядок 48: | ||
==== Шулер ==== |
==== Шулер ==== |
||
[[Файл:Georges de La Tour 025.jpg|міні|300пкс|''Картина "Шулер"'']] |
[[Файл:Georges de La Tour 025.jpg|міні|300пкс|''Картина "Шулер"'']] |
||
Картина "Шулер" належить до денних сцен Латура, які прийнято розмежовувати від |
Картина "Шулер" належить до денних сцен Латура, які прийнято розмежовувати від численніших нічних сцен<ref name="art-catalog.ru">[http://www.art-catalog.ru/article.php?id_article=556 Жорж де Латур (1593 — 1652) Татьяна Каптерева - art-catalog.ru] {{ref-ru}}</ref>. У цій картині Латур використовував художній прийом [[Мікеланджело да Караваджо|Караваджо]] - протиставлення темного простору і потоку яскравого світла. Фігури героїв, деталі їх одягу і скупий [[інтер'єр]] виписані ретельно і трохи сухувато. [[Сюжет]] побудований на мовчазній грі поглядів персонажів, внутрішньому діалозі, що надає [[містика|містики і]] таємничості самій події<ref name="bibliotekar.ru">[http://bibliotekar.ru/avanta/23.htm Искусство Франции. Живопись. Жорж де Латур - bibliotekar.ru] {{ref-ru}}</ref>. Хитрі погляди карткових гравців натякають на те, що ніхто з них не відрізняється чесністю. Шулер, тримає за спиною дві карти. Яскраве світло, відкидає глибокі тіні, робить ще більш теплими кольори одягу персонажів картини. [[Фон]], занурений у повну темряву, посилює за [[контраст]]ом світлі ділянки полотна. У картині "Шулер" кожен образ відображений з разючою точністю: наївний причепурений юнак, підступна куртизанка, простодушна служниця і самовпевнений шулер, який долучає глядача до своєї шахрайської гри. Головне тут - не стільки вираз обличчя гравців, скільки окремі погляди і жести. Наприклад, косий насторожений холодний погляд куртизанки з її набіленим, що нагадує маску, плоским обличчям визначає напружений емоційний настрій картини<ref name="art-catalog.ru">[http://www.art-catalog.ru/article.php?id_article=556 Жорж де Латур (1593 — 1652) Татьяна Каптерева - art-catalog.ru] {{ref-ru}}</ref>. Хоча картина відноситься до епохи [[бароко]], фігури зображені з геометричною простотою - наприклад, зображення [[овал]]у обличчя жінки сходить до художників раннього італійського [[Відродження]], таким як [[П'єро делла Франческа]]<ref name="smallbay.ru">[http://smallbay.ru/artfrance/latour_georges.html Латур Жорж - smallbay.ru] {{ref-ru}}</ref>. У картині чимало деталей з прихованою [[символ]]ікою. Наприклад, шнурівка, що розпустилася, в одязі шулера, [[пір'я]] на [[капелюх]]ах - [[символ]]и розгульного життя, великі перли на шиї жінки - середньовічний символ подружньої зради. У юнака, якого обманює шулер, шнурівка затягнута, але пишні пір'я на капелюсі вказують на його схильність до розбещеності<ref name="bibliotekar.ru">[http://bibliotekar.ru/avanta/23.htm Искусство Франции. Живопись. Жорж де Латур - bibliotekar.ru] {{ref-ru}}</ref>. |
||
=== Релігійні сюжети === |
=== Релігійні сюжети === |
Версія за 17:55, 9 липня 2012
Жорж де ла Тур (фр. Georges de La Tour, 13 березня 1593, Вік-сюр-Сей, Лотарингія - 30 січня 1652, Люневіль) - французький живописець з Лотарингії. Зазнав вплив Караваджо та майстрів нідерландського (Утрехтського) караваджизма.
Біографія
Жорж де Латур народився 13 березня 1593 року в багатодітній родині простого булочника в Лотарингії, в містечку Вік-сюр-Сей поблизу Нансі. Дитинство його пройшло в ремісничому середовищі. У 1620 році (деякі джерела вказують на 1921 рік[5]) одружився з Діаною ле Нерф, яка походила зі знатної родини. Після весілля художник за рішенням герцога Лотаринзького переїхав до Люневіля, де при герцогському дворі здавна працювали майстри з різних країн. Архівні матеріали розповідають про активну комерційну діяльність Латура. Латур також став свідком жорстоких і трагічних подій у Лотарингії, яка перетворилася на арену запеклих боїв під час Тридцятирічної війни. У 1636 році Люневіль згорів. Ймовірно, що згоріло також багато творів живописця. Потім він разом з сім'єю переїхав до Нансі. А в 1639 році, судячи з історичних документів, відвідав Париж, де отримав офіційний титул "ординарного живописця короля". Існує легенда, яка розповідає, що одного дня Жорж де Латур підніс Людовику XIII свою картину "Святий Себастьєн". І королю настільки сподобалось це полотно, що він наказав прибрати зі своїх покоїв всі інші полотна[6]. В 1644 році Жорж де Латур був призначений офіційним художником Люневіля, а в 1646 році - головним живописцем короля[5]. Жорж де Латур помер 30 січня 1652 року в Люневілі. І після смерті його творчість була надовго забутою, аж до ХХ століття. В 1934-1935 роках відбулася виставка в Парижі "Живописці реальності у Франції XVII століття", на якій було представлено дванадцять картин Латура. Так європейська громадскість познайомилася з творчістю майстра. Виставка активізувала науковий і дослідницький інтерес до художника. Однак і сьогодні залишається багато питань навколо хронології творів Латура. Також не завжди до кінця зрозумілі й біографічні відомості про нього[6].
Творчість
Саме місто Нансі, поблизу якого жив і працював живописець Жорж де Латур, на початку XVII століття було основним центром розвитку живопису у Франції. У творчості художника можна виділити два важливі напрямки: жанрові сцени і картини на релігійні сюжети. Картини Латура на побутові та релігійні теми небагатослівні, прості, часом суворі. Риси Середньовіччя, притаманні місцевості і культурі Лотарингії тих часів, відобразилися у мистецтві Латура. Вплив караваджизма він, ймовірно, сприйняв через фламандських караваджистів.
Жанрові сцени
Жанрові сцени Латура - мальовничі варіанти майже однієї і тієї ж теми: молодий, багато одягнений чоловік стає жертвою бродячих ворожок або карткових шулерів. У XVII столітті цей сюжет вперше з'явився в творчості італійського художника Мікеланджело да Караваджо, а пізніше знайшов популярність у всій Європі[7]. Жанрові сцени ("Шулер" (близько 1635 року), "Ловля бліх" (1620-ті роки)) вважають ранніми творами Латура. Жорж де Латур також багато зображував у своїх картинах селян, ремісників, жебраків. Трактуючи сюжет в побутовому плані як сцени з життя простих людей, художник висловлював в своїх творах власні роздуми про життя. Риси національної традиції проступають в тяжінні майстра до класичної ясності малюнка. Драматичні за змістом сцени зазвичай даються при контрастному нічному освітленні. Найважливішим емоційним початком в картинах Жоржа де Латура, витриманих переважно в кіноварно-коричневій кольоровій гамі, стає рівне сяйво свічки або факела, яке розсіює густий морок[5]. Це не тільки підкреслює енергійну пластику форм, чистоту силуетів, але народжує відчуття загадковості, що таїться в реальному житті. Емоційність творів художника посилюється колоритом, побудованим на зіставленні близьких один одному локальних кольорів, пурпурово-червоних і лілових[8]. Люди в картинах Латура зберігають цілісність характерів і моральну силу. Загалом його герої дуже стримані, прості і суворі, часто відчужені від життя, вони точно занурені в самоспоглядання, замкнувшись у внутрішньому світі потаємних переживань.
Шулер
Картина "Шулер" належить до денних сцен Латура, які прийнято розмежовувати від численніших нічних сцен[6]. У цій картині Латур використовував художній прийом Караваджо - протиставлення темного простору і потоку яскравого світла. Фігури героїв, деталі їх одягу і скупий інтер'єр виписані ретельно і трохи сухувато. Сюжет побудований на мовчазній грі поглядів персонажів, внутрішньому діалозі, що надає містики і таємничості самій події[7]. Хитрі погляди карткових гравців натякають на те, що ніхто з них не відрізняється чесністю. Шулер, тримає за спиною дві карти. Яскраве світло, відкидає глибокі тіні, робить ще більш теплими кольори одягу персонажів картини. Фон, занурений у повну темряву, посилює за контрастом світлі ділянки полотна. У картині "Шулер" кожен образ відображений з разючою точністю: наївний причепурений юнак, підступна куртизанка, простодушна служниця і самовпевнений шулер, який долучає глядача до своєї шахрайської гри. Головне тут - не стільки вираз обличчя гравців, скільки окремі погляди і жести. Наприклад, косий насторожений холодний погляд куртизанки з її набіленим, що нагадує маску, плоским обличчям визначає напружений емоційний настрій картини[6]. Хоча картина відноситься до епохи бароко, фігури зображені з геометричною простотою - наприклад, зображення овалу обличчя жінки сходить до художників раннього італійського Відродження, таким як П'єро делла Франческа[9]. У картині чимало деталей з прихованою символікою. Наприклад, шнурівка, що розпустилася, в одязі шулера, пір'я на капелюхах - символи розгульного життя, великі перли на шиї жінки - середньовічний символ подружньої зради. У юнака, якого обманює шулер, шнурівка затягнута, але пишні пір'я на капелюсі вказують на його схильність до розбещеності[7].
Релігійні сюжети
Картини релігійної тематики відносять до зрілого періоду творчості Латура. Його картини на релігійні теми дуже різні за змістом. Майстер звертався як до текстів Старого і Нового Заповітів, так і до апокрифів. В апокрифічній літературі художника цікавили насамперед епізоди дитинства Богоматері і Христа. Такі картини на перший погляд прості і невигадливі: хлопчик-Христос тримає свічку над Йосипом, що схилився до роботи ("Святий Йосип-тесля"); юна Марія стоїть зі свічкою перед Своєю матір'ю Ганною, яка читає їй книгу ("Виховання Богоматері")[10]. Релігійні композиції Латура відмічені узагальненістю форм, шляхетною стриманістю емоцій і проникливим настроєм ("Новонароджений", близько 1630 року)[5]. Геометричний початок, тяжіння до округлої довгастої форми чітко виявляються у найскладніших картинах Латура - "Скорботна свята Магдалина" і особливо "Святий Йосип-тесля". У цьому ряду до більш ранньої творчості, мабуть можна віднести "Поклоніння пастухів" (з усіх луврский робіт вона найближче до самої знаменитої і найкрасивішої картини Латура "Новонароджений", що знаходиться в художньому музеї міста Ренн[9].
Новонароджений
У картині "Новонароджений" (Ренн, Художній музей), що є одним з найбільш ліричних творів майстра, зображена молода мати, яка заколисує немовля. Інша жінка благоговійно дивиться на новонародженого. Урочиста тиша ночі, в яку занурені обидві жінки, справляє враження особливої значущості того що відбувається. Чарівність матері виражена найтонших відтінках тихої радості і смутку, материнської ніжності, любові і заклопотаності. Чистота червоного кольору її одягу створює атмосферу теплоти. Світло здається ллється зсередини і різко контрастує з майже чорним фоном. Це надає образам Латура незвичайність, посилює у них зосередженість на внутрішніх переживаннях[8].
Святий Себастьєн
Вершина творчості Латура - картина "Святий Себастьєн, оплакуваний Святою Іриною" (Берлін, Державний музей). В мовчанні глибокої ночі, освітленій яскравим полум'ям факела, над тілом пронизаного стрілою Себастьєна поникли скорботні фігури жінок, які прийшли для обмивання ран і його оплакують. Художник передає не тільки загальне відчуття, а й відтінки цього почуття в кожній з фігур: застиглість, скорботне здивування, гіркий плач, милосердне співчуття. Художник ніде не допускає перебільшення, і тим сильніше вплив його образів, в яких жести і самі силуети фігур знаходять емоційну виразність. Дуже красномовними є жести жінок: одна розвела руки в сторони, інша схрестила сухі пальці. Погляди жінок і основні композиційні лінії спрямовані до тіла Себастьєна. У його наготі є героїчний символізм, що ріднить цей образ з творіннями майстрів французького класицизму[6]. Суворий драматизм теми переданий міццю пластичних форм, скупістю жестів, наростаючою експресією світла. Сувора побудова композиції пронизана величавим ритмом та філософською глибиною змісту[8].
Музеї, в яких зберігаються картини Латура
Країна | Назва музею |
---|---|
Франція |
|
США |
|
Японія | Національний музей західного мистецтва (Токіо) |
Німеччнина | Берлінська картинна галерея |
Канада | Музей витончених мистецтв (Онтаріо) |
Великобританія | Preston Hall Museum |
Швеція | Національний музей Швеції |
Іспанія | Музей Прадо |
Україна | Львівська національна галерея мистецтв |
Посилання
- ↑ https://www.nga.gov/collection/artist-info.1461.html
- ↑ Works – Georges de La Tour – Artists – collections.frick.org
- ↑ Georges de La Tour | The Penitent Magdalen
- ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/de-la-tour-georges-1
- ↑ а б в г Золотов Ю.К. Жорж де Латур. Энциклопедия Кольера. — dic.academic.ru (рос.) Помилка цитування: Некоректний тег
<ref>
; назва «dic.academic.ru» визначена кілька разів з різним вмістом - ↑ а б в г д Жорж де Латур (1593 — 1652) Татьяна Каптерева - art-catalog.ru (рос.)
- ↑ а б в Искусство Франции. Живопись. Жорж де Латур - bibliotekar.ru (рос.)
- ↑ а б в Творчество Жоржа де Латура - smallbay.ru (рос.)
- ↑ а б Латур Жорж - smallbay.ru (рос.) Помилка цитування: Некоректний тег
<ref>
; назва «smallbay.ru» визначена кілька разів з різним вмістом - ↑ Ла Тур, Жорж де — artfrance.ru (рос.)