Циста: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
RedBot (обговорення | внесок)
м r2.5.2) (робот додав: simple:Microbial cyst
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
[[Файл:Entamoeba histolytica 01.jpg|thumb|200px|Стадія цисти ''[[Entamoeba histolytica]]'']]
[[Файл:Entamoeba histolytica 01.jpg|thumb|200px|Стадія цисти ''[[Entamoeba histolytica]]'']]


'''Циста''' (від {{lang-el|kýstis}} — «пузир») — неактивна (спляча) форма [[мікроорганізми|мікроорганізму]], зокрема деяких [[бактерії|бактерій]] та [[найпростіші|найпростіших]], що дозволяє організму переносити період несприятливих умов. На цій стадії процеси [[метаболізм]]у уповільнюються в багато разів та організм втрачає здатність рухатися та споживати їжу. Крім того, утворення цист допомогає мікроорганізмам розповсюджуватися, як між різними [[хазяїн (біологія)|хазяїнами]], так і між різними навколишніми середовищами. Утворення цисти зазвичай викликається наявністю токсичних речовин, відсутністю їжі або іншим чином несприятливими умовами, а за покращення умов циста проростає з утворенням активної форми організму.
'''Циста''' (від {{lang-el|kýstis}} — «пузир») — неактивна (спляча) форма [[мікроорганізми|мікроорганізму]], зокрема деяких [[бактерії|бактерій]] та [[найпростіші|найпростіших]], що дозволяє організму переносити період несприятливих умов. На цій стадії процеси [[метаболізм]]у уповільнюються в багато разів та організм втрачає здатність рухатися та споживати їжу. Крім того, утворення цист допомагає мікроорганізмам розповсюджуватися, як між різними [[хазяїн (біологія)|хазяїнами]], так і між різними навколишніми середовищами. Утворення цисти зазвичай викликається наявністю токсичних речовин, відсутністю їжі або іншим чином несприятливими умовами, а за покращення умов циста проростає з утворенням активної форми організму.


== Цисти бактерій ==
== Цисти бактерій ==
Рядок 9: Рядок 9:
== Цисти найпростіших ==
== Цисти найпростіших ==


Найпростіші, особливо протозойні паразити, часто змушені витримувати насприятливі умови на певних стадіях життєвого циклу. Наприклад, ''[[Entamoeba histolytica]]'', звичайний паразит [[кишечник]]у, що викликає [[дизентерія|дизентерію]], повинен витримати кисле середовище [[шлунок|шлунка]] щоб портапити до кишечнику, крім того, при розповсюдженні він часто потерпає від висушування та відсутності поживних речовин за межами організму хазяїна<ref name="MedMicro">Samuel Baron MD, Rhonda C. Peake, Deborah A. James, Mardelle Susman, Carol Ann Kennedy, Mary Jo Durson Singleton, Steve Schuenke; ''[http://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/bv.fcgi?rid=mmed Medical Microbiology]''; Fourth Edition, ISBN 0-9631172-1-1 (hardcover)1996</ref>. Циста, таким чином, є зручною адаптацією до подібних умов, хоча цисти найпростіших навіть менш витривалі, ніж цисти бактерій<ref name="Nester">Eugene W. Nester, Denise G. Anderson, C. Evans Roberts Jr., Nancy N. Pearsall, Martha T. Nester; ''Microbiology: A Human Perspective'', 2004, Fourth Edition, ISBN 0-07-291924-8</ref>. Деякі протозії, проте, можуть існувати у формі цисти протягом достатньо довгого періоду часу, наприклад ''[[Colpoda]]''&nbsp;— до 16 місяців, ''[[Oicomonas]]''&nbsp;— до 5,5 років, а ''[[Peridinium cinctum]]'' до 16,5 років. Зазвичай матеріалом оболонки цисти є [[хітин]], хоча часто присутні й додаткові компоненти. Хімічна структура цисти допомогає деяким найпростішим розповсюджуватися: так, [[сіалова кислота|сіалові групи]], присутні в клітинній стінці цисти ''Entamoeba histolytica'', мають негативний заряд, що дозволяє їм прикріплятися до стінок кишечника<ref name="Glycobiology">Anuradha Guha-Niyogi, Deborah R. Sullivan and Salvatore J. Turco; [http://glycob.oxfordjournals.org/cgi/content/full/11/4/45R Glycoconjugate structures of parasitic protozoa]; ''Glycobiology'', 2001, Vol. 11, No. 4 45R-59R</ref> та уникнути виділення з фекаліями. Інші протозойні паразити, такі як ''[[Giardia lamblia]]'' та ''[[Cryptosporidium]]'', формують цисти як частину свого життєвого циклу. Часто одноклітинний організм проходить через багато циклів клітинного поділу протягом або після стадії цисти, виділяючи численні [[трофозоїт]]и<ref name="MedMicro"/> при проростанні.
Найпростіші, особливо протозойні паразити, часто змушені витримувати несприятливі умови на певних стадіях життєвого циклу. Наприклад, ''[[Entamoeba histolytica]]'', звичайний паразит [[кишечник]]у, що викликає [[дизентерія|дизентерію]], повинен витримати кисле середовище [[шлунок|шлунка]] щоб потрапити до кишечнику, крім того, при розповсюдженні він часто потерпає від висушування та відсутності поживних речовин за межами організму хазяїна<ref name="MedMicro">Samuel Baron MD, Rhonda C. Peake, Deborah A. James, Mardelle Susman, Carol Ann Kennedy, Mary Jo Durson Singleton, Steve Schuenke; ''[http://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/bv.fcgi?rid=mmed Medical Microbiology]''; Fourth Edition, ISBN 0-9631172-1-1 (hardcover)1996</ref>. Циста, таким чином, є зручною адаптацією до подібних умов, хоча цисти найпростіших навіть менш витривалі, ніж цисти бактерій<ref name="Nester">Eugene W. Nester, Denise G. Anderson, C. Evans Roberts Jr., Nancy N. Pearsall, Martha T. Nester; ''Microbiology: A Human Perspective'', 2004, Fourth Edition, ISBN 0-07-291924-8</ref>. Деякі протозії, проте, можуть існувати у формі цисти протягом достатньо довгого періоду часу, наприклад ''[[Colpoda]]''&nbsp;— до 16 місяців, ''[[Oicomonas]]''&nbsp;— до 5,5 років, а ''[[Peridinium cinctum]]'' до 16,5 років. Зазвичай матеріалом оболонки цисти є [[хітин]], хоча часто присутні й додаткові компоненти. Хімічна структура цисти допомагає деяким найпростішим розповсюджуватися: так, [[сіалова кислота|сіалові групи]], присутні в клітинній стінці цисти ''Entamoeba histolytica'', мають негативний заряд, що дозволяє їм прикріплятися до стінок кишечника<ref name="Glycobiology">Anuradha Guha-Niyogi, Deborah R. Sullivan and Salvatore J. Turco; [http://glycob.oxfordjournals.org/cgi/content/full/11/4/45R Glycoconjugate structures of parasitic protozoa]; ''Glycobiology'', 2001, Vol. 11, No. 4 45R-59R</ref> та уникнути виділення з фекаліями. Інші протозойні паразити, такі як ''[[Giardia lamblia]]'' та ''[[Cryptosporidium]]'', формують цисти як частину свого життєвого циклу. Часто одноклітинний організм проходить через багато циклів клітинного поділу протягом або після стадії цисти, виділяючи численні [[трофозоїт]]и<ref name="MedMicro"/> при проростанні.


== Посилання ==
== Посилання ==

Версія за 10:52, 21 липня 2012

Стадія цисти Entamoeba histolytica

Циста (від грец. kýstis — «пузир») — неактивна (спляча) форма мікроорганізму, зокрема деяких бактерій та найпростіших, що дозволяє організму переносити період несприятливих умов. На цій стадії процеси метаболізму уповільнюються в багато разів та організм втрачає здатність рухатися та споживати їжу. Крім того, утворення цист допомагає мікроорганізмам розповсюджуватися, як між різними хазяїнами, так і між різними навколишніми середовищами. Утворення цисти зазвичай викликається наявністю токсичних речовин, відсутністю їжі або іншим чином несприятливими умовами, а за покращення умов циста проростає з утворенням активної форми організму.

Цисти бактерій

Цисти можуть формуватися багатьма видами бактерій, зокрема Azomonas, Azotobacter, Bdellovibrio (бделоцисти), представниками ряду Myxococcales (міксоспори) і багатьма ціанобактеріями. Оболонка цист більшості бактерій складається з потовщеного шару пептидоглікану, у деяких, таких як Azotobacter, головним компонентим є алкілрезорціноли, речовини, що складаються з довгих аліфатичних ланцюгів та ароматичних кілець[1]. Цисти бактерій стійкі до висушування та інших шкідливих умов, але набагато меншою мірою, ніж ендоспори.

Цисти найпростіших

Найпростіші, особливо протозойні паразити, часто змушені витримувати несприятливі умови на певних стадіях життєвого циклу. Наприклад, Entamoeba histolytica, звичайний паразит кишечнику, що викликає дизентерію, повинен витримати кисле середовище шлунка щоб потрапити до кишечнику, крім того, при розповсюдженні він часто потерпає від висушування та відсутності поживних речовин за межами організму хазяїна[2]. Циста, таким чином, є зручною адаптацією до подібних умов, хоча цисти найпростіших навіть менш витривалі, ніж цисти бактерій[3]. Деякі протозії, проте, можуть існувати у формі цисти протягом достатньо довгого періоду часу, наприклад Colpoda — до 16 місяців, Oicomonas — до 5,5 років, а Peridinium cinctum до 16,5 років. Зазвичай матеріалом оболонки цисти є хітин, хоча часто присутні й додаткові компоненти. Хімічна структура цисти допомагає деяким найпростішим розповсюджуватися: так, сіалові групи, присутні в клітинній стінці цисти Entamoeba histolytica, мають негативний заряд, що дозволяє їм прикріплятися до стінок кишечника[4] та уникнути виділення з фекаліями. Інші протозойні паразити, такі як Giardia lamblia та Cryptosporidium, формують цисти як частину свого життєвого циклу. Часто одноклітинний організм проходить через багато циклів клітинного поділу протягом або після стадії цисти, виділяючи численні трофозоїти[2] при проростанні.

Посилання

  1. Funa N., Ozawa H., Hirata A., Horinouchi S. (2006). Phenolic lipid synthesis by type III polyketide synthases is essential for cyst formation in Azotobacter vinelandii. Proc. Natl. Acad. Sci. USA. 103 (16): 6356—6361. PMID 16597676.
  2. а б Samuel Baron MD, Rhonda C. Peake, Deborah A. James, Mardelle Susman, Carol Ann Kennedy, Mary Jo Durson Singleton, Steve Schuenke; Medical Microbiology; Fourth Edition, ISBN 0-9631172-1-1 (hardcover)1996
  3. Eugene W. Nester, Denise G. Anderson, C. Evans Roberts Jr., Nancy N. Pearsall, Martha T. Nester; Microbiology: A Human Perspective, 2004, Fourth Edition, ISBN 0-07-291924-8
  4. Anuradha Guha-Niyogi, Deborah R. Sullivan and Salvatore J. Turco; Glycoconjugate structures of parasitic protozoa; Glycobiology, 2001, Vol. 11, No. 4 45R-59R