Стара Полтавка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Стара Полтавка
Старая Полтавка
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Волгоградська область
Муніципальний район Старополтавський район
Поселення Старополтавське сільське поселення
Код ЗКАТУ: 18252853001
Код ЗКТМО: 18652453101
Основні дані
Населення ▲ 4159
Поштовий індекс 404211
Телефонний код +7 84493
Географічні координати: 50°28′43″ пн. ш. 46°28′56″ сх. д. / 50.47861111113877541° пн. ш. 46.48222222224977429° сх. д. / 50.47861111113877541; 46.48222222224977429Координати: 50°28′43″ пн. ш. 46°28′56″ сх. д. / 50.47861111113877541° пн. ш. 46.48222222224977429° сх. д. / 50.47861111113877541; 46.48222222224977429
Часовий пояс MSK (UTC+3)
Мапа
Стара Полтавка (Росія)
Стара Полтавка
Стара Полтавка
Стара Полтавка (Волгоградська область)
Стара Полтавка
Стара Полтавка

Мапа

Стара Полтавка (рос. Старая Полтавка) — село у Старополтавському районі Волгоградської області Російської Федерації.

Населення становить 4159 осіб. Входить до складу муніципального утворення Старополтавське сільське поселення.

Історія[ред. | ред. код]

Населений пункт розташований у межах українського історичного та культурного регіону Жовтий Клин.

Згідно із законом від 17 січня 2005 року № 991-ОД органом місцевого самоврядування є Старополтавське сільське поселення[1].

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення
1959[2]1970[3]1979[4]1989[5]2002[6]2010[7]2012[8]
1978↗3161↗3220↗3603↗4059↗4084↗4098
2013[9]2014[10]2015[11]2016[12]2017[13]
↗4104↗4140↗4159↘4155↗4159

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Закон Волгоградской области от 17 января 2005 года N 991-ОД «Об установлении границ и наделении статусом Старополтавского района и муниципальных образований в его составе»
  2. ↑ Всесоюзная перепись населения 1959 года. Численность сельского населения РСФСР — жителей сельских населённых пунктов — районных центров по полу (рос.)
  3. ↑ Всесоюзная перепись населения 1970 года. Численность сельского населения РСФСР - жителей сельских населенных пунктов - районных центров по полу. Архів оригіналу за 14 жовтня 2013. Процитовано 14 жовтня 2013. (рос.)
  4. ↑ Всесоюзная перепись населения 1979 года. Численность сельского населения РСФСР - жителей сельских населённых пунктов - районных центров. Архів оригіналу за 29 грудня 2013. Процитовано 29 грудня 2013. (рос.)
  5. ↑ Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. (рос.)
  6. ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012.
  7. ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских и сельских населённых пунктов Волгоградской области
  8. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
  9. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
  10. ↑ Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
  11. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  12. ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  13. ↑ (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
Населені пункти:
Стара Полтавка
Білокам'янка • Біляївка • Великі Пруди • Валуївка • Валуївської дослідно-меліоративної станції • Вербний • Верхній Єруслан • Верхня Водянка • Гмелинка • Залізничний роз'їзд 1062 • Іловатка • Калініно • Кано • Кожушкино • Колишкіно • Коршунівка • Красний Яр • Курнаївка • Лятошинка • Міловий • Нижня Водянка • Нова Квасниковка • Нова Полтавка • Новий Тихонов • Орлине • Первомайський • Піщанка • Посівний • Салтово • Степанчуки • Суєтинівка • Торгун (селище) • Торгун (хутір) • Ферми № 2 радгоспу «Водяновський» • Ферми № 3 племзаводу «Паризька Комуна» • Харківка • Цвіточне • Черебаєво • Шпаки
Росія Це незавершена стаття з географії Росії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Стара_Полтавка&oldid=36676362