Стратилат Михайло Іванович
| Стратилат Михайло Іванович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1908 Макіївка, Бобровицький район, Україна |
| Помер |
1943 Москва, СРСР |
| Країна |
 Російська імперія.svg){kind=small} СРСР |
| Діяльність | державний діяч |
| Alma mater | Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя |
| Партія | ВКП(б) |
| Конфесія | атеїзм |
Михайло Іванович Стратилат, або Стратілат (народився 1909 у с. Макіївці Носівського району — помер 1943) — діяч КПРС, організатор партизанського руху на Чернігівщині.[1]
Життєпис[ред. | ред. код]
Семирічну школу закінчив у Макіївці, потім навчався у середній школі с. Мрин, Мринському педтехнікумі, закінчив Ніжинський педінститут. Працював учителем, директором школи у Макіївці, вчителем історії та директором Носівської середньої школи № 1 та вчителем у м. Чернігові.
У 1936 році був переведений на партійну роботу. З 1938 року — перший секретар Носівського райкому партії, в роки Німецько-радянської війни — підпільного.
Під час радянсько-німецької війни був організатором і першим командиром партизанського загону, а пізніше — комісаром з'єднання «За Батьківщину!», яке діяло на Чернігівщині[1]. У той час комуністичні діячі розбіглися, але Стратилату вдалося організувати мережу опору, як описано в книзі Григорія Власенка «Під небом грозовим і чистим».[2][3]
Стратилат зник у вересні 1943 року під час відрядження його командиром з'єднання Бовкуном до Москви. За однією з версій його було вбито за наказом Бовкуна через особистий конфлікт[4], сам Бовкун це заперечував[5]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Ніжин 1941–1943. Рух опору. Ч 2. Українська військова історія. Архів оригіналу за 6 травня 2019.
- ↑ Сергій Лащенко. Анатомія партизанського руху. Кримська Світлиця, #7 за 15.02.2008. Архів оригіналу за 2 березня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.
- ↑ Під небом грозовим і чистим: нариси, есеї / Г. З. Власенко. — Чернігів: Чернігівські обереги, 2006. — 400 с.: фотогр. — ISBN 966-533-328-3
- ↑ Гогун А. Раздел 7.3. Конфликты между командирами отрядов УШПД [Архівовано 19 жовтня 2019 у Wayback Machine.] В кн. Сталинские коммандос. Украинские партизанские формирования, 1941—1944 / 2-е изд., испр. и доп. — М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2012. — 527 с. — (История сталинизма)(рос.)
- ↑ Ємельянов В. Украдена слава: (До історії книжки “Підпільний обком діє”) // Сіверянський літопис. – 1995. – No 1. – С. 15–23 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 жовтня 2019. Процитовано 19 жовтня 2019.
Джерела[ред. | ред. код]
- Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — 2-ге видання, доповнене, перероблене. — Ніжин: ТОВ «Аспект-Поліграф», 2012. — 384 сторінки: ілюстрації. ISBN 978-966-340-493-6.
- Партизанська слава. Чернігівська область [Архівовано 22 січня 2022 у Wayback Machine.]/ Упорядники: О. Б. Ковален-ко, О. В. Лисенко, І. М. Цимбаленко; довідкові матеріали: Т. А. Афанасьєва, Т. В. Донченко, О. М. Сидоренко, І. К. Чаус. — Чернігів: Десна Поліграф, 2011.− 498 с.ISBN 978-966-2646-10-8, с 232, 439
Посилання[ред. | ред. код]
- Стратилат Михайло Іванович [Архівовано 5 травня 2021 у Wayback Machine.] — Wiki Носівщина