Субфебрильна температура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Субфебрильна температура (Субфебрильна гарячка, Субфебрилітет) — підвищення температури тіла протягом тривалого часу в межах 37,2—38,0 °C. Спостерігається при багатьох захворюваннях, зокрема може свідчити про уповільнений запальний процес.

Субфебрильна температура може спостерігатися при багатьох хворобах. Зокрема при амебіазі, лямбліозі, ГРВІ, хронічному тонзиліті, пневмонії, туберкульозі[1], соматоформній вегетативній дисфункції серця та серцево-судинної системи, пієлонефриті, виразковому коліті, саркоїдозі, хвороби Крона, хвороби Віппла, гострому гепатиті, цитомегаловірусі, герпесі, псоріазі, токсоплазмозі, тифах, бруцельозі, також може бути спричинена паразитами, дисфункцією щитоподібної залози, вірусом Епштейна — Барр (мононуклеозом)[2].

Стійка субфебрильна температура часто спостерігається у жінок у період клімаксу[3].

Субфебрильна температура може бути єдиним проявом гіпертиреозу в його початкових стадіях.

Субфебрильна температура також спостерігається при термоневрозі, після отримання дози іонізуючого випромінювання величиною від 2 до 4 Гр.

Див. також[ред. | ред. код]

  • Фебрильна температура

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Справочник по клинической хирургии / Под ред. проф. В. И. Стручкова. — М.: Медицина, 1967. — 520 с.
  2. Методы диагностики и значения симптомов. Популярный медицинский справочник. Клиника SUN. SUN Clinic. web.archive.org. 4 листопада 2007. Архів оригіналу за 4 листопада 2007. Процитовано 14 березня 2020.
  3. Длительный субфебрилитет - Ревматология — всё о лечении ревматологических заболеваний. web.archive.org. 19 грудня 2007. Архів оригіналу за 19 грудня 2007. Процитовано 14 березня 2020.