Сітамун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сітамун
Велика цариця
Рельєф Цариці із храму Аменхотепа II [1]
Велика цариця
Біографічні дані
Імена
imn
n
G39t
Релігія Релігія Стародавнього Єгипту
Народження 1370 до н. е.
Смерть Невідомо
Чоловік Аменхотеп III
Династія Вісімнадцята династія єгипетських фараонів
Батько Аменхотеп III
Мати Тія
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Сітамун (також Сітамен, Сатамун; 1370 р. до н.е. — невідомо) — була давньоєгипетська принцесою та царицею під час 18-ї династії єгипетських фараонів.

Родина[ред. | ред. код]

Сітамун вважається старшою дочкою фараона Аменхотепа III та його дружини Великої цариці Тії. Близько 30 року свого правління Аменхотеп III, батько Сінамун, одружився зі своєю дочкою під час ритуально-релігійної традиції святкування фестиваля Хеб-Сед.[2]

Те, що Сітамун була дочкою Аменхотепа та Тії, свідчать предмети, знайдені у гробниці Юйї та Туйї, батьків цариці Тії[3] — напис на одному стільці містить її титул «Дочка Царя», на іншому — її зображення з матір'ю.

Біографія[ред. | ред. код]

У гробниці Юйї та Туйї загалом виявлено три стільці, які належали Сінамун. Оскільки ці стільці мають різні розміри (від малого до більшого), вважається, що вони використовувались Сітамун, коли вона росла. Пізніше їх помістили в гробницю її бабусі та дідуся за традицією розміщувати предмети, які мали значення в житті померлої людини. Сітамун також зображена на стелі своєї няні Небеткабени.[4]

Майже нічого не відомо про її життя, крім того що вона була найстаршою дочкою могутньої королеви, а також те, що її рідними братами та сестарми були: Тутмос, Ехнатон, Ісіда, Хенуттанеб, Небетах, KV35YL та, можливо, Бакетатон.

В останнє десятиліття правління свого батька отримала статус Великої Цариці. Свідченням шлюбу між донькою та батьком є синій фаянсовий тюбик кохлю з картушами Аменхотепа III і Сітамун, чаша з алебастром, знайдена в Амарні з тими ж картушами та написи глечиках з палацового комплексу Малката. Статус Великої цариці засвідчується написом на глечику (№95), який було виявлено в царському палаці.[5]

Сітамун мала власні кімнати в палацовому комплексі Малката, і архітектор Аменхотеп, син Хапу, був призначений розпорядителем її майна. Вона засвідчена на статуї Аменхотепа в Карнакському храмі (зараз в Єгипетському музеї, Каїр), де її згадують як Велику царицю. Сітамун також з'являється на рельєфі з поминального храму Аменхотепа III, знайденому Фліндерсом Пітрі.[6]

Сітамун — серед постатей, які з'являються наприкінці правління Аменхотепа III. Це була епоха історії Єгипту, в якій жінки брали на себе значно більш помітні та потужні ролі. До правління Тії, «жодна попередня цариця ніколи не мала такого важливого значення в житті свого чоловіка».[7] Тія поруч зі своїм чоловіком Аменхотепом III з'являлась у скульптурах, гробницях та храмах, рельєфах та стелах, їх імена вказані на численних дрібних предметах (посудини та ювелірні вироби), а також їх пам’ятних скарабеях.[8]

Як старшоу доньку Сітамун готували зіграти політичну роль політичну роль, яку вона не зіграла, незважаючи на власну власність у Малката та її високу посаду при дворі. Модливо вона померла передчасно або жила у самотності після того, як її брат Ехнатон став царем. Вона була тіткою Тутанхамона .

Сітамун перестають ззгадувати наприкінці правління Аменхотепа III і взагалі не згадується під час правління Ехнатона. У гробниці Аменхотепа III в Долині царів для Сітамун була підготована окрема камера, але немає жодних доказів того, що вона коли-небудь там була похована.

Титули[ред. | ред. код]

Стілець Сітамун
  • Співачка Володаря двох земель
  • Дружина фараона
  • Велика цариця
  • Царська дочка
  • Дочка фараона, які він любить
  • Старша дочка фараона
  • Велика дочка фараона, яку він любить

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Patrick Farsen, Die verstärkten Beziehungen zwischen Ägypten und der Ägäis unter Amenophis III, GRIN Verlag, 2010, p 4 Google Books
  2. O'Connor, David & Cline, Eric. Amenhotep III: Perspectives on His Reign, University of Michigan Press, 1998, p.7
  3. Aidan Dodson & Dyan Hilton, The Complete Royal Families of Ancient Egypt, Thames & Hudson (2004), pp.146
  4. Dodson & Hilton, p.157.
  5. O'Connor & Cline, p.7
  6. W.M. Flinders Petrie: Six Temples at Thebes 1896, London 1897, pl. VI.8
  7. O'Connor & Cline, p.6
  8. Arielle Kozloff and Betsy Bryan, Royal and Divine Statuary in Egypt’s Dazzling Sun: Amenhotep III and his World, (Cleveland, 1992) nos. 1, 2, 12, 22, 27, 29, 56, 60, 100 & 129

Джерела[ред. | ред. код]