Тадеуш Єжи Стецький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Тадеуш.
Тадеуш Єжи Стецький
Tadeusz Jerzy Stecki
Тадеуш Єжи Стецький
Народився 1838(1838)
Городець
Помер 2 (14) серпня 1888(1888-08-14)
Велика Медведівка
Країна  Республіка Польща
 Російська імперія
Національність поляк
Діяльність краєзнавець, публіцист, письменник, етнограф, історик
Галузь публіцистика[1], творче та професійне письмоd[1], етнографія[1], історія[1] і політична діяльність[1]
Відомий завдяки краєзнавець, письменник
Alma mater Імператорський університет Святого Володимира
Знання мов польська[1]
Учасник Польське повстання 1863—1864
Військове звання офіцер, за іншими даними підофіцер
Рід Стецькі (рід)
Герб
Герб

Таде́уш Є́жи Сте́цький гербу Радван (пол. Tadeusz Jerzy Stecki; 1838, Городець — 2 (14) серпня 1888, Велика Медведівка) — волинський краєзнавець i письменник. Учасник Січневого повстання. Писав польською мовою.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї Томаша Стецького і Анелі Озєрової у домі хрещеної своєї матері Ельжбети Урбановської у Городці, де пізніше ще неодноразово перебував з ріднею. Ймовірно, що вперше потяг до знань пробудила у Тадеуша Єжи городецька бібліотека, в якій свого часу працював Юзеф Ігнацій Крашевський, одружений з сестрою брата власниці дому, Софією Вороничівною. Вже під час навчання у Житомирській гімназії Тадеуш Єжи відрізнявся непересічними здібностями. В 1857 році закінчив Київський університет. По поверненні до отчого дому зазнайомився з приятелем батька Спиридоном Осташевським[pl] з Авратина. Юний Тадеуш Єжи одразу підпав під вплив старшого на 41 рік товариша, який запалив його до роботи. Вже в 1864 році у Львові з'явися друком перший з заповіданих одинадцяти томів про Волинь, присвячений передусім місту Заславу і Заславському повітові. Майбутнє, однак, виявилося зовсім іншим.

Хата Стецьких у Великій Ведмедівці

Учасник січневого повстання у ранзі офіцера полку Едмунда Ружицького. Брав участь у битвах під Нічпалами, Мирополем, Миньківцями (двічі), Славутою, Салихою. Після поразки повстання змушений був еміґрувати. В 1865 році сум за Вітчизною і жаль за близькими людьми, для яких був єдиною опорою, схилили Тадеуша Єжи до подання в Берліні особисто цареві Алєксандру ІІ прохання про дозвіл повернутися в рідні пенати. Наприкінці того ж року він таки повернувся, щоправда не надовго. 1866 року відбув на заслання до Оренбурґа на Уралі. Проте не сам, а з коханою Марією Нємєжицькою, яка вирішила розділити з Тадеушем Єжи долю вигнанця. Цікавим зразком, що змальовує побут Тадеуша Єжи тих часів були «Листи з-над берегів Уралу і Киргизкайзацьких степів», друковані у часописах «Przegląd Tygodniowy» і «Kłosy» у 1868 році.

Через кілька років отримавши амністію повертається з дружиною на Волинь і осідає у Привітові, де знову береться за перо. Невдовзі на полицях книгарень з'являються другий том про Волинь, монографія про Луцьк, яку друкували також у краківському часописі «Czas», повісті «Старий двір» і «В степу», друковані з ілюстраціями у «Tygodnik Ilustrowany» 1871 року, багато дрібніших історичних праць друкованих у різних часописах. В останні роки життя, перебуваючи у скрутному матеріальному становищі і поховавши меншого сина Єжи, він продовжує працювати і друкуватися в краківському часописі «Przegląd powszechny». Видання останньої своєї праці «Z boru i stepu. Obrazy i pamiatki» Тадеуш Єжи вже не побачив. 2 (14) серпня 1888 року в отчому домі у Великій Медведівці на Волині у віці 50 років він помер, залишивши дружину і 19-літнього сина Вітольда.

Праці[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

S:
 Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела.
  1. ↑ а б в г д е Czech National Authority Database
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тадеуш_Єжи_Стецький&oldid=41664495