Тайцзун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Тайцзу́н (кит. трад.: 太宗; піньїнь: Tàizōng, «великий пращур») — храмове ім'я та титул імператорів Китаю, а також великих ханів степових держав у китайській історіографії. Надавався тим правителям, заслуги та доброчинність яких поступалися лише засновникам династії.

Китай[ред. | ред. код]

Монголія[ред. | ред. код]