Тарасов Анатолій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анатолій Тарасов
Особові дані
Повне ім'я Анатолій Володимирович Тарасов
Народження 10 грудня 1918(1918-12-10)
Москва, РРФСР
Смерть 23 червня 1995(1995-06-23) (76 років)
Москва
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1946–1947
1947–1953
 
1939
1940
1941
ВПС (Москва)
ЦБРА (Москва)
Футбол
«Динамо» (Одеса)
ЦБЧА (Москва)
КЧА (Москва)
6 (14)
94 (92)
 
11 (3)
6 (0)
2 (0)
Нагороди і звання
Орден Трудового Червоного Прапора — 1957 Орден Трудового Червоного Прапора — 1972 Орден «Знак Пошани»  — 1965 Орден «Знак Пошани»  — 1968
Заслужений майстер спорту СРСР
Заслужений майстер спорту СРСР
Заслужений тренер СРСР
Заслужений тренер СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Головний тренер
1946–1947 ВПС (Москва)
1947 ФК ВПС (Москва)
1947–1960 ЦСКА (Москва)
1958–1960 СРСР
1961–1974 ЦСКА (Москва)
1975 ФК ЦСКА (Москва)
Тренер
1962–1972 СРСР

Анатолій Володимирович Тарасов (рос. Анато́лий Влади́мирович Тара́сов; нар. 10 грудня 1918, Москва, РРФСР — пом. 23 червня 1995, Москва, Росія) — радянський футболіст та хокеїст. Відомий хокейний тренер, один із основоположників радянської школи хокею із шайбою.

Перший хокеїст, який отримав почесне звання «Заслужений майстер спорту СРСР» (1949). З 1956 року — «Заслужений тренер СРСР».

Біографія[ред. | ред. код]

У 1937 році поступив до Вищої тренерської школи при Московському інституті фізкультури. До війни виступав за футбольні команди одеського «Динамо» (1939) та московського ЦБЧА (1940—1941). Всього в чемпіонаті СРСР провів 19 матчів (3 голи).

У першому чемпіонаті СРСР з хокею із шайбою був граючим тренером ВПС (Москва). Команда зайняла четверте місце, а Анатолій Тарасов — найкращий снайпер ліги (14 голів в 6 матчах). Протягом декількох місяців очолював і футбольну команду цього клубу.

Наступного сезону переходить до ЦБЧА. Всього за клуб у чемпіонаті провів 94 матчі (92 голи). Як граючий та головний тренер працював у команді до 1974 року (з перервою у 1960—1961). Під його керівництвом московські «армійці» 17 разів перемагали в чемпіонаті СРСР та вісім — у національному кубку.

1958—1960 очолював збірну СРСР. У той час у команді відбувалася зміна поколінь і, як наслідок, лише три перемоги на чемпіонатах Європи.

З 1962 по 1972 рік був помічником Аркадія Івановича Чернишова у головній команді країни. Тандем видатних тренерів досяг вражаючих результатів: три перемоги на Олімпійських іграх, дев'ять — на чемпіонатах світу та вісім — на чемпіонатах Європи.

Завершив тренерську діяльність у ФК ЦСКА (Москва), який очолював у 1975 році (13 місце у чемпіонаті).

Помер 23 червня 1995 року на 77-му році життя у місті Москва. Похований на Ваганьковському кладовищі столиці.

Родина[ред. | ред. код]

Державні нагороди та почесні звання[ред. | ред. код]

Досягнення[ред. | ред. код]

Головний тренер[ред. | ред. код]

Тренер[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]