Таріана

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Таріана
Поширена в Бразилія, раніше Колумбія
Регіон верхів'я та середня течія річки Ваупес у штаті Амазонас
Етнічність народ таріана[en]: 1910 у Бразилії (2002), 330 У Колумбії (2007)[1]
Носії 100 (1996)[1]
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-3 tae

Таріана (також таріано) — зникаюча майпурська мова (або ж аравацька), якою розмовляють близько 100 осіб уздовж річки Ваупес у штаті Амазонас, Бразилія. Ще приблизно 1500 осіб у верхів'ях і середніх районах річки Ваупес вважають себе етнічними таріанцями, але не володіють мовою вільно.[2]

Корінне населення регіону Ваупес, включаючи народи таріана[en] і східних тукано[en], є лінгвістично екзогамними: мовників своєї мови вони вважають кровними родичами. У цьому регіоні мови, як і племінна ідентичність, передаються у патрилінійний спадок, і подібним же чином тримаються строго окремо одна від одної, з мінімальними лексичними запозиченнями. Корінне населення цього регіону традиційно розмовляло від трьох до десяти іншими мовами, включаючи мови матері та батька, які зазвичай відрізнялися через поширену культурну практику лінгвістичної екзогамії, а також іспанську та/або португальську.

Носії таріани переходять на неспоріднену мову тукано (туканська мовна сім'я[en]), яка стала lingua franca в регіоні Ваупес наприкінці 19 століття. Прибувши в цей регіон у 1920-х роках, салезіанські місіонери пропагували ексклюзивне використання тукано серед індіанців, намагаючись навернути їх. Економічні проблеми також призвели до того, що батьки все частіше залишають свої сім'ї, щоб працювати на бразильців, які не є індіанцями, що підірвало патрилінійну взаємодію між батьком і дитиною, завдяки якій традиційно набувалось володіння таріаною. У 1999 році було докладено зусиль, щоб викладати таріану як другу мову в середній школі в Яуарете[en]. З 2003 року в школі доступні регулярні заняття мовою таріана.[3] :6–9

Дослідження про таріану, включаючи підручник з граматики та таріано-португальський словник, було проведено Александрою Айхенвальд[en] з Університету Ла Троб[en], фахівчинею з аравацьких мов.

Таріана належить до мов з «лінгвістичною доказовістю»[en]: кожне твердження має містити вказівку на те, звідки мовець дізнався про те, що говорить (пряме візуальне спостереження, пряме аудіальне спостереження та висновок з іншої інформації) — це досягається через використання відповідних суфіксів дієслів.[4]

Фонологія[ред. | ред. код]

Таріана має відносно великий перелік фонем у порівнянні з іншими мовами Ваупес, такими як баніва та тукано. Він має рідкісний набір фонотактичних обмежень, які визначають, чи можуть фонеми зустрічатися на початку чи в середині, і в яких типах морфем. Фонема [tʃ], наприклад, може зустрічатися на початку в коренях, але не в афіксах чи енклітиках.

Жирні літери вказують на орфографію, яку використала Александра Айхенвальд у своїй «Граматиці таріани». Транскрипція IPA вказується, якщо вона відрізняється від стандартної орфографії.

Голосні[ред. | ред. код]

Таріана має 6 голосних, усі з яких можуть зустрічатися назалізованими, за винятком [ɨ], або довгими, за винятком [ɨ] та [ɵ] .

Короткий[en] Назалізований Довгий
Передній Середній Задній Передній Середній Задній Передній Середній Задній
Високого підняття i ɨ u ĩ ũ i: u:
Високо-середнього підняття e o [ɵ] õ [ɵ̃] e:
Низького підняття а ã a:

Приголосні[ред. | ред. код]

Таріана має 24 приголосні:

Губно-губні Зубні Ясенно-твердо-піднебінні Середньо-піднебінні Задньо-язикові Гортанні
Проривні Глухі p t [t̺] k
Глухі аспіровані ph [pʰ] th [t̺ʰ] kh [kʰ]
Дзвінкі b d [d̺] (g)
Дзвінкі аспіровані dh [d̺ʰ]
Фрикативні s [s̺] h
Африкати [t͡ɕ]
Носові Прості m n [n̺] ñ [ɲ]
Аспіровані mh [mʰ] nh [n̺ʰ] ñh [ɲʰ]
Клацаючі r [ɾ̺]
Бокові l [l̺]
Напівголосні Прості w y [j]
Аспіровані wh [wʰ]

Фонема /ɡ/ зустрічається лише в запозичених словах з португальської (наприклад, імена Грасіліано, Габріель). Тенденція вставляти гортанну паузу /ʔ/ після /a/ укінці слова була відзначена серед молодших мовців. Це було приписано впливу тукано.

Складова структура[ред. | ред. код]

Склади в таріані відповідають схемі (C₁)V(C₂). Поява фонем також обмежена морфологічним контекстом, причому певні фонеми лише в певних позиціях (напочатку і всередині) або в певних типах морфем. У швидкому мовленні голосні можуть бути пропущені або редуковані, від чого склади зводяться до схеми VC або CVC. Наприклад, слово di-dusitá «він повертається» стає [didusta] у швидкій мові з випаданням претонічного i. Аналогічно, слово di-pitá-kà-sità «він купається» стає [dipitakaəsta], при цьому претонічний i випадає, а [ə] вставляється на межі клітики перед s. (Дефіси позначають афікси; знаки рівності позначають клітику).[3] :34–35

Наголос[ред. | ред. код]

Таріана має як первинний, так і вторинний наголос. Таріана — мова з тонічним наголосом, наголошені склади позначаються вищою висотою звуку та більшою інтенсивністю вимови. Довгі голосні завжди наголошені, як і більшість носових. Інакше первинний наголос може падати на останні три склади. Наголос на передостанній склад найпоширеніший у мономорфемних словах (наприклад, dúpu «ящірка»), але також зустрічається наголос на третій склад з кінця (наприклад, képira «птах») і на останній склад (наприклад, yapuratú «довга флейта, що використовується під час ритуального підношення»). Усі корені мають основний наголос. Префікси ненаголошені, а суфікси можуть бути наголошеними або ненаголошеними. Суфікси з основним наголосом зазвичай спричиняють наголос на передостанній склад, коли вони приєднані до кореня (наприклад, máwi «гачок» → mawípi «духова рушниця»).[3] :37–39

Морфологія[ред. | ред. код]

Синтаксис[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Таріана, архів оригіналу // Ethnologue (18th ed., 2015)
  2. Phillips, David J. Tariana – Taliaseri. brasil.antropos.org.uk (pt-pt) . Процитовано 7 грудня 2017.
  3. а б в Aĭkhenvalʹd, A. I︠U︡. (2003). A grammar of Tariana, from northwest Amazonia. Cambridge. ISBN 978-1-107-26693-3. OCLC 859537081.
  4. Brugman, Claudia M.; Macaulay, Monica (1 січня 2015). Characterizing evidentiality. Linguistic Typology. Т. 19, № 2. doi:10.1515/lingty-2015-0007. ISSN 1430-0532. Процитовано 9 квітня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]