Тахос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тахос
Народився 4 століття до н. е.
Помер 4 століття до н. е.
Країна Стародавній Єгипет
Діяльність державний діяч
Титул Фараон
Посада Фараон
Рід Тридцята династія єгипетських фараонів
Батько Нектанеб I
Тахос
Саркофаг Тахоса. Лувр
Саркофаг Тахоса. Лувр
Давньоєгипетський фараон
Правління 362-360 до н. е.
Попередник Нектанеб I
Наступник Нектанеб II
Тронне ім'я (преномен)jrj-Mȝˁt-n-Rˁ — ірі-Маат-ен-Ра —
«Виконавець правосуддя Ра»
M23L2
N5
D4
U4X1
a
N35
Власне ім'я (номен)ḏd-Ḥr stp.n-Jnḥr — Джед-Гор сетеп-ен-іні-херет —
«Бог Гор каже: [Він хоче жити], обраний Онурісом»
G39N5
 
W25N1
A40
I10
D2 Z1
U21
N35
Ім'я Гораḫˁj-m-Mȝˁt sšm-tȝwj — Хаї-єм-Маат сешем-тауї —
«Як Маат є повелителем Двох Країн»
G5
G17N28

C10T32
N19
Ім'я небтіmrj-Mȝˁt sȝḫ-prw-nṯrw — мері-Маат сах-перу-нечері
«Улюбленець Маат, перетворений на бога вала»
G16
C10U6M17M17S29
Aa1
G25R8AO1
O1
O1
Золоте ім'я Гораḫwj-Bȝqt wˁf-ḫȝswt — Хуї-бакет уаф-хасут —
«Цар, хто переміг зарубіжні країни»
G8
x
D43
Z7
y
bq
tD10niwtG45
f
N25
N25
N25
Батько Нектанеб I
Народився 4 століття до н. е.
Помер 4 століття до н. е.
Династія
XXX династія

Тахос — давньоєгипетський фараон з XXX династії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Був двоюрідним братом Нектанеба II і сином Нектанеба I.

Будучи людиною енергійною, але самовпевненою, ставив перед собою мету перейти у наступ і захопити Сирію та Палестину, які були готові виступити проти Артаксеркса II. Для здійснення своїх планів Тахос спорядив великий флот і сильну армію, потім звернувся до Спарти й Афін з проханням надати йому найманців. 360 до н. е. до Єгипту разом з гоплітами, яких найняли за кошти фараона, прибув і старий спартанський цар Агесілай II. Того ж року на службу до Тахоса прийшов афінянин Хабрій[1] зі своїми найманцями. Разом у розпорядженні Тахоса було 80 тис. єгипетських воїнів, 10 тис. афінських найманців і 1000 спартанських гоплітів. Флот складався зі 120 трієр, на допомогу яким прибуло ще 50 кораблів, відряджених повсталими сатрапами Малої Азії.

Утім невдовзі Тахос почав відчувати гостру нестачу грошей, щоб сплачувати величезній кількості найманців. Тоді фараон провів важливі економічні реформи. Він змусив жерців передати державі золото і срібло, що належало храмам, як позику й затвердив тільки десяту частину традиційних державних поставок храмам. Окрім того, у країні все, до будівництва нових будинків, було обкладено податками, було запроваджено мито на ввезення та вивезення товарів. Населення змусили здати весь запас золота в рахунок майбутніх натуральних податків[2][3].

Завершивши реформу, Тахос доручив правління Єгиптом своєму брату, і вторгся до Сирії, але поки фараон вів успішну наступальну війну в Сирії, єгиптяни повстали проти нього. Народ був невдоволений важкими податками, а жерці не бажали змиритись з конфіскацією частини храмового майеа. Повстання очолив родич фараона, якого також звали Тахос. Коли повстання спалахнуло, той Тахос викликав з Сирії свого сина Нектанеба — одного з командирів єгипетської армії. Повстанці проголосили Нектанеба фараоном. Тахос, якого покинули всі, втік до перського царя до Суз, де прожив останні роки свого життя[4][5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Корнелій Непот. Про видатних іноземних полководців. Хабрій. 2, 3. Архів оригіналу за 4 липня 2016. Процитовано 1 листопада 2015. 
  2. Псевдо-Аристотель. Економіка. Книга II, 25a. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 листопада 2015. 
  3. Поліен. Стратагеми. Книга III, 11 (5, 7). Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 1 листопада 2015. 
  4. Діодор Сицилійський. Історична бібліотека. Книга XV, 92, 93. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 1 листопада 2015. 
  5. Афіней. Свято мудреців. Книга XIV, 6 (616d-e). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 листопада 2015. 

Література[ред. | ред. код]