Тео Лефевр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тео Лефевр
Théodore Joseph Albéric Marie Lefèvre
Прапор
Прапор
53-й Прем’єр-міністр Бельгії
25 квітня 1961 — 28 липня 1965 року
Монарх: Бодуен I
Попередник: Гастон Ейскенс
Наступник: П'єр Армель
 
Народження: 17 січня 1914(1914-01-17)
Гент, Бельгія
Смерть: 18 вересня 1973(1973-09-18) (59 років)
Волюве-Сен-Ламбер, Бельгія
Поховання: Кампо-Сантоd
Країна: Бельгія
Партія: Християнська народна партія
Нагороди:
Лицар Великого хреста ордена Нідерландського лева Grand Cross 1st class of the Order of Merit of the Federal Republic of Germany Grand Cross of the Order of the Crown Командор ордена Леопольда І

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Тео Лефевр (17 січня 1914(1914-01-17), Гент — 18 вересня 1973(1973-09-18), Волюве-Сен-Ламбер, Брюссельський столичний регіон) — бельгійський політичний діяч, прем'єр-міністр країни у 1961—1965 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Здобув юридичну освіту й кандидатський ступінь, працював адвокатом у Генті.

У 1946—1971 роках — депутат Палати представників парламенту Бельгії від Християнської народної партії (ХНП).

У 1950—1961 роках — голова ХНП.

У 1960—1965 роках — голова об'єднання політичних партій «Всесвітній християнсько-демократичний союз», попередника Європейської народної партії.

У 1961—1965 роках — прем'єр-міністр Бельгії. Його уряд провів реформи вищої освіти, податкової системи, страхування, удосконалював платіжну систему. Було прийнято нові закони в галузях громадської безпеки (в тому числі й про «Підтримання порядку», що обмежували право трудящих на страйк) і статусу парламентських фракцій, а також було досягнуто мовного компромісу для Брюссельського столичного регіону. Хоча закони 1962 і 1963 років установили точну лінгвістичну межу, але протистояння збереглось, а регіональна відокремленість тільки посилилась. І фламандці, і валлони виступали проти дискримінації під час прийому на роботу, а в університетах Брюсселя й Левена спалахнули заворушення, що врешті-решт, призвело до розділення університетів за мовним принципом.

У 1968—1971 роках — міністр без портфеля, відповідав за розвиток науки та наукових програм.

Після обрання 1971 року до Сенату був державним секретарем з наукового розвитку й наукових програм.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]