Томас Квастгофф
| Томас Квастгофф | ||
|---|---|---|
| Thomas Quasthoff | ||
 | ||
| Основна інформація | ||
| Повне ім'я | Томас Квастгофф | |
| Дата народження | 9 листопада 1959[1][2][…] (64 роки) | |
| Місце народження | Гільдесгайм, Нижня Саксонія, ФРН[4] | |
| Роки активності | 1984 — тепер. час | |
| Громадянство |
 Німеччина | |
| Національність | німець | |
| Віросповідання | атеїзм | |
| Професія | співак опери і джазу | |
| Співацький голос | бас-баритон | |
| Інструменти | вокал[d] | |
| Заклад | Hochschule für Musik Hanns Eisler Berlind і Hochschule für Musik Detmoldd | |
| Лейбл | Deutsche Grammophon | |
| Нагороди |
| |
| thomas-quasthoff.com | ||
 Файли у Вікісховищі | ||
Томас Квастгоф (нім. Thomas Quasthoff; нар. 9 листопада 1959, Гільдесгайм, Західна Німеччина) — німецький бас-баритон. Квастгоф має багато музичних інтересів: від барокових кантат Баха, до романтичного ліду, а також сольні джазові імпровізації. Народився з родовими вадами, має зріст 1.34 м, та хворіє на фокомелію (англ. phocomelia).
Раннє життя та кар'єра[ред. | ред. код]
Квастгоф при народженні мав серйозні родові вади, які були викликані тим, що його мати під час вагітності вживала ліки «Thalidomide», які повинні були допомагати від нудоти. Квастгофф має зріст 1.34 м у зв'язку з короткими кістками ніг, а також фокомелію верхніх кінцівок з короткими або відсутніми довгими кістками.
Квастгофові було відмовлено у вступі до Консерваторії у Гановері (Німеччина) у зв'язку з неможливістю грати на фортепіано, але не відсутністю навички, необхідної для вступу до консерваторії. На початку навчання як співака, йому сприяв Себастьян Пешко.[5] Таким чином він обрав приватне вокальне навчання. Також він три роки вивчав право.[6] До музичної кар'єри він працював шість років диктором на радіо NDR. Він також займався закадровим озвученням на телебаченні.[7]
Музична кар'єра[ред. | ред. код]
Музичну кар'єру почав 1988 р., коли він виграв Міжнародний музичний конкурс у Мюнхені, отримавши схвальний відгук від баритона Д. Фішера-Діскау. 1995 р. він зробив американський дебют у Фестивалі Баха в Ореґоні на запрошення художнього керівника Гельмута Рілінґа; у 1998 році він був солістом світової прем'єри «Credo» Кшиштофа Пендерецького під час Bach Festival, запис котрого отримав Премію Ґремі за найкращий хоровий запис. 2003 р. він зробив оперний дебют у ролі Дона Фернандо у «Фіделіо» Бетховена на Зальцбурдзькому фестивалі під орудою Саймона Ретла.
Квастгоф записувався для Deutsche Grammophon. На додаток до записів класичного репертуару[8] він випустив свій перший джазовий альбом для DG, The Jazz Album: Watch What Happens, разом із Тілем Бренером, Alan Broadbent, Peter Erskine, Dieter Ilg, та Chuck Loeb.[9]
Під час концертного сезону 2006—2007 рр. Квастгоф був одним з «перспективних» виконавців у Карнеґі-холі.[10] Одначе хвороба змусила його скасувати свої перші два виступи на цьому концертному майданчику.[11]
Як «виконавець-резидент» у лондонському Барбікан-центрі,[12], Квастхофф запросив деяких своїх улюблених друзів у серію під назвою «Die Stimme» – Голос (це також назва його автобіографії), так він відзначив свій 50-й день народження. Квастгоф був гостем у BBC Radio 4's «Desert Island Discs» у лютому 2009-го.[13]
2012 р. Квастгоф анонсував відхід од публічного виконання. Він навів різні причини, такі як хвороби, втому від гастролей смерть його брата Міхаеля від раку легенів.[14]
Квастгоф також є професором вокалу. Раніше він викладав у Музичній академії у Детмольді (Німеччина). Нині він — професор у Музичній школі ім. Ганса Айслера в Берліні.
Нагороди[ред. | ред. код]
Квастгоф отримав Премію Ґремі за найкраще класичне вокальне виконання 2000 р. за свій запис разом з Анне-Софі фон Оттер 12 пісень із «Чарівного рога хлопчика» Малера, з оркестром Берлінським філармонічним оркестром під орудою Клавдіо Аббадо. Він отримав Премію Ґремі за найкраще класичне вокальне виконання вдруге 2004 р. Це була Пісня з оркестром Шуберта, яку Квастгоф виконав з фон Оттер та Камерним оркестром Європи, диригент Клавдіо Аббадо. Квастхгоф отримав Премію Ґремі за найкраще класичне вокальне виконання втретє 2006 р. з Райнером Кусмавлем — провідним виконавцем у RIAS Chamber Choir of Berlin Baroque Soloists за запис «Cantatas» Баха.
Квастгоф записав пісні Брамса, Ліста, та Шуберта в супроводі піаніста Юстус Цеєна, котрі були номіновані на Ґремі в 2000 та 2001 рр.
2005 р. отримав Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина».
2008 р. він був солістом у запису «Німецького реквієму» Брамса (диригент Саймон Ретл; хормейстер Саймон Голсі) на EMI Classics, який отримав Ґремі.
2009 р. Квастгоф був став призером Музичної премії ім. Герберта фон Караяна. Того ж року був нагороджений Золотою Медаллю за «видатну музичність» у Королівському музичному товаристві (Лондон).
Особисте життя[ред. | ред. код]
2006 році Квастгоф одружився з Клавдією Штельзік, німецькою телевізійною журналісткою.
Волонтерство[ред. | ред. код]
Квастогоф із 2003 року є покровителем Фонду «Діти Чорнобиля землі» Нижня Саксонія.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Sumrall H. Encyclopædia Britannica
- ↑ Discogs — 2000.
- ↑ Берлінська академія мистецтв — 1696.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #123899028 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Michael Quasthoff: Thomas Quasthoff – Der Bariton, Henschel Verlag, Berlin, 2006, S. 46–47, ISBN 978-3-89487-545-9.
- ↑ Stephen Moss (20 жовтня 2000). 'I'm lucky. Everyone can see my disability'. The Guardian. Процитовано 23 березня 2007.
- ↑ Peter Conrad (7 квітня 2002). More, much more than this…. The Observer. Процитовано 23 березня 2007.
- ↑ Tim Ashley (2 серпня 2001). This mortal coil. The Guardian. Процитовано 25 грудня 2014.
- ↑ John Lewis (3 жовтня 2007). 'This isn't a novelty record'. The Guardian. Процитовано 25 грудня 2014.
- ↑ Jay Nordlinger (9 березня 2007). Scatting & Growling His Way Through. New York Sun. Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 14 березня 2007.
- ↑ Allan Kozinn (7 березня 2007). Put Me Out There, Coach. I’m Ready to Sing. New York Times. Процитовано 14 березня 2007.
- ↑ Thomas Quasthoff (9 січня 2009). Long live Papa Haydn!. The Guardian. Процитовано 25 грудня 2014.
- ↑ Desert Island Discs - Thomas Quasthoff. Desert Island Discs. BBC Online. Процитовано 25 жовтня 2014.
- ↑ Fiona Maddocks (28 вересня 2014). Thomas Quasthoff: ‘Schubert’s songs fly through the sky like angels’. The Observer. Процитовано 25 грудня 2014.
Посилання[ред. | ред. код]
- Thomas Quasthoff's official homepage (in English and German)
- Deutsche Grammophon website [Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.]
- IMDB, Thomas Quasthoff – Biography
|
