Тоня Гардінг
| Тоня Гардінг Тоня Максін Прайс (Гардінг) | |
|---|---|
 Тоня Гардінг з фанатом на одному зі своїх боксерських поєдинків. | |
| Загальна інформація | |
| Національність | американка |
| Громадянство |
 США |
| Місце проживання | США |
| Народження |
12 листопада 1970 (53 роки) Портленд, Орегон США |
| Зріст | 155 см |
| Alma mater | David Douglas High Schoold і Milwaukie High Schoold |
| Батько | Ел Гардінг |
| Мати | ЛаВона Гардінг |
| Спорт | |
| Країна |
США |
| Вид спорту | Фігурне катання |
| Дисципліна | жіноче одиночне фігурне катання |
| Тренери | Діана Роулінсон |
| Участь і здобутки | |
 Тоня Гардінг у Вікісховищі | |
Тоня Максін Прайс (Гардінг) (англ. Tonya Maxene Harding; нар. 12 листопада 1970, Портленд, Орегон, США) — американська фігуристка-одиначка. У 1991 році виграла чемпіонат США та посіла друге місце на чемпіонаті світу. Тоня стала другою жінкою в історії та першою американкою, що виконала потрійний аксель на змаганнях.
Тоня стала відомою після того, як її колишній чоловік Джефф Гіллоулі, вступивши в змову з Шоуном Екардтом і Шейном Стентом, напав на Ненсі Керріган (суперницю Тоні) на тренуванні під час чемпіонату США 1994 року.
Особисте життя[ред. | ред. код]
Тоня Гардінг народилася в Портленді, штат Орегон в сім'ї Лавонії та Ела Гардінга. Мала зведеного брата Кріса Девісона (помер). Батько Тоні мав проблеми зі здоров'ям, через що він періодично не міг працювати. Тоня заявляла, що мати знущалася над нею, всупереч заявам самої матері.[1] Вона почала кататися на ковзанах в ранньому віці. Свій перший потрійний лутц Тоня виконала, коли їй було 12 років. Багато з її нарядів для виступів зшиті матір'ю.
Тоня перестала відвідувати старшу школу на другому курсі, а пізніше приєдналася до GED[en]. Перший гонорар за міжнародні змагання вона отримала, коли вчилася в середній школі.
Вийшла заміж за Джеффа Гіллоулі 1990 року, коли їй було 19. Їхній бурхливий шлюб закінчився 1993-го, коли їй виповнилося 22.[2] Одружена з 42-річним Джозефом Дженсен Прайсом. Вони одружилися 23 червня 2010 року.
Кар'єра фігуристки[ред. | ред. код]
Гардінг почала сходження до слави в середині 1980-х, кілька разів посідаючи шосте місце на чемпіонаті США 1986 року, потім п'яте (1987 і 1988) і третє (1989). Її обґрунтовано вважали основною претенденткою на титул чемпіонки США 1990 року, бо Тоня виграла етап гран-прі «Skate America» 1989-го. Але через застуду і астму свою довільну програму вона виконала погано і тому скотилася з другого місця після короткої програми до підсумкового сьомого. Гардінг прекрасно стрибала і виконувала спіралі, але обов'язкові фігури виходили недостатньо добре.
1991-й рік став найуспішнішим в кар'єрі Тоні. Вона вдало виконала свій перший потрійний аксель (лутц або стрибок) на чемпіонаті США, завоювавши титул і з оцінкою «6.0» за техніку (раніше «6.0» за техніку вже отримувала Деніз Більманн в 1978). На чемпіонаті світу виконала потрійний аксель в довільній програмі, проте замість потрійного тулупа виконала лише одинарний, а замість потрійного сальхова — лише подвійний і посіла друге місце, слідом за Крісті Ямагучі. За свою кар'єру Гардінг виконала чотири потрійних акселя: всі 1991 року, коли вона впоралася з кожною спробою — один на чемпіонаті США, ще один на чемпіонаті світу і два восени 1991-го на етапі Гран-прі «Skate America». На останньому змаганні вона досягла ще трьох «вперше»:
- Стала першою жінкою, яка виконала потрійний аксель в короткій програмі
- Стала першою жінкою, яка виконала два потрійних акселя на одному змаганні
- Стала першою людиною, що виконала каскад з потрійним Акселем (потрійний аксель — подвійний тулуп)
Після 1991 року їй більше жодного разу не вдалося виконати потрійний аксель на змаганнях і її кар'єра пішла на спад.
1992-го Гардінг стала третьою на чемпіонаті США, вивихнувши ногу на тренуванні. Вона стала четвертою на Олімпіаді-1992. На чемпіонаті світу того ж року посіла шосте місце. У наступному сезоні вона показала ще гірший результат (на чемпіонаті США) і не пройшла кваліфікацію для участі в чемпіонаті світу.
Серія інцидентів[ред. | ред. код]
Останні роки аматорської кар'єри Гардінг ознаменовані серією неприємностей і непорозумінь, що давали коментаторам привід говорити, що жодне змагання не обходиться без її витівок. Кілька прикладів:
- Журнал «Skating» повідомляв, що під час проведення турніру «Skate America» в 1991 році перед самим початком виступу Тоня застрягла в заторі та їй довелося «голосувати», щоб встигнути дістатися іншим шляхом.[3]
- У короткій програмі на чемпіонаті США 1993 року вона попросила у суддів дозволу почати спочатку через костюм, що розстебнувся на спині.[4]
- Того ж року на турнірі «Skate America» Тоня зупинилася посеред виконання довільної програми і поскаржилася суддям на ковзан, що бовтався. Їй було дозволено продовжити виступ після того, як її ковзани перевірив фахівець.[5]
- Також на тому ж турнірі, що проходив восени 1993 року, Гардінг скаржилася на біль, викликаний кистою яйника, який перебував на межі розриву і серйозно впливав на здоров'я Тоні.[6]
- В кінці 1993 року Тоня повинна була виступати на регіональних кваліфікаційних змаганнях, але перед початком організатори заходу отримали анонімні погрози на адресу Тоні, що змусило Асоціацію фігурного катання США ухвалити рішення про відсторонення Гардінг, не давши їй пройти відбір на національну першість.[7].
- Церемонія нагородження на чемпіонаті США 1994 була відкладена, бо ніхто не зміг знайти Тоню після виступу.
- На зимових Олімпійських іграх 1994 вона пропустила вихід на лід в довільній програмі через заміну порваного шнурка. У неї було мало часу для його повної заміни, і після помилки в першому ж стрибку вона знову звернулася до суддів із проханням дозволити знайти новий шнурок.[8].
На додаток до перерахованих інцидентів, що трапилися за успіхами Тоні 1991 року, вона також часто змінювала тренерів (один раз навіть спробувала тренуватися самостійно).[9] Через затримку літака вона занадто пізно прибула на зимові Олімпійські ігри 1992 року і це вплинуло на її виступ.[10] Знаючи про свою астму, Тоня періодично палить.[11]
Напад на Керріган[ред. | ред. код]
Тоня Гардінг прославилася після нападу на її суперницю Ненсі Керріган, що сталося 6 січня 1994 року. Широко відомий напад стався на тренуванні перед виступом на чемпіонаті США в Детройті. Її колишній чоловік Джефф Гіллоулі і охоронець Шоун Екардт[12] підмовили Шейна Стента зламати праву ногу Ненсі, щоб вона не змогла змагатися. Після того як Стент не зміг знайти Керріган на ковзанці в Массачусетсі, він поїхав за нею в Детройт і вдарив її поліцейською телескопічною дубинкою в стегно на кілька дюймів вище коліна.[13] Він лише забив ногу Ненсі, а не зламав, але ця травма змусила її відмовитися від участі в національній першості.
Гардінг виграла чемпіонат США і вони обидві, разом з Керріган, потрапили в Олімпійську збірну. Після того як Тоня зізналася, що знала про напад, Асоціація фігурного катання США і Національний Олімпійський комітет США ініціювали процедуру виключення Гардінг з команди, але вона зберегла своє місце, пригрозивши почати судовий процес.[14] Вона стала восьмою в Ліллегамері, в той час як Ненсі Керріган (що повністю відновилась після травми) завоювала срібну медаль. При цьому на цих іграх стався інцидент з самої Гардінг — шнурок її ковзана раптово порвався перед виходом на лід для виконання довільної програми.
Напад на Керріган і звістка про плани участі Гардінг викликали справжню бурю в ЗМІ. У січні 1994 року Тоня потрапила на обкладинки журналів «Time» і «Newsweek». Репортери та знімальні групи теленовин відвідували її тренування в Портленді і розбили табір перед будинком Керріган. CBS доручила журналістці Конні Чанг всюди слідувати за Тонею в Ліллегаммері. Більше чотирьохсот представників преси влаштували тисняву на тренувальній ковзанці в Норвегії. Скотт Хемілтон висловлював невдоволення, що «світова преса прибула на Олімпіаду в гонитві за однією, не пов'язаної з цим заходом, сенсацією».[15] Трансляція запису короткої програми на Олімпійських іграх стала однією з найбільш популярних телевізійних передач в американській історії.
1 лютого 1994 року Джефф Гіллоулі прийняв угоду про визнання провини в обмін на свідчення проти Гардінг. Гіллоулі, Стент, Екардт та їх спільник Деррік Сміт, що чекав в машині, потрапили до в'язниці за цей злочин.
Тоня Гардінг уникла пред'явлення позову і можливого ув'язнення 16 березня, визнавши провину у вступі в змову з нападниками з метою перешкодити їхньому судовому переслідуванню.[16] Як покарання, вона отримала три роки умовно, 500 годин громадських робіт і штраф в розмірі 160 тисяч доларів. В рамках угоди вона була змушена знятися з минулого чемпіонату США і вийти з Асоціації фігурного катання.[17] 30 червня 1994 року, після проведення власного розслідування обставин нападу, Асоціація фігурного катання США позбавила Тоню титулу чемпіонки США 1994 року і довічно відсторонила її від участі в турнірах, що проводяться Асоціацією, як спортсменки або тренера.[18]
Асоціація фігурного катання зробила висновок, що Гардінг знала про напад до того, як він стався, і проявила «повне нехтування чесністю, хорошою спортивною і етичною поведінкою». Незважаючи на те, що Асоціація фігурного катання США не контролювала ніяких професійних турнірів, Тоня стала там «персоною нон грата», тому що деякі спортсмени і промоутери не бажали працювати з нею. Внаслідок цього, вона не змогла отримати вигоду від буму в професійному фігурному катанні, який пішов за скандалом.[15]
Гардінг відстоювала свою позицію щодо нападу і стверджувала, що відчуває до нього огиду. В знак цього вона зробила татуювання у вигляді ангела на спині. У автобіографії «Записки Тоні», написаної 2008 року, Гардінг стверджує, що хотіла подзвонити до ФБР і повідомити про все, але передумала, коли Гіллоулі нібито пригрозив їй смертю після зґвалтування під дулом пістолета, в якому разом з Джеффом брали участь ще двоє незнайомих їй чоловіків. Гіллоулі, який пізніше змінив ім'я на Джефф Стоун, назвав її твердження «вкрай безглуздими».
Після 1994 року[ред. | ред. код]
Гардінг деякий час брала участь в боях в професійному боксі. 2010 року вона втретє вийшла заміж і 2011-го народила первістка у віці 41 року.
У кіно[ред. | ред. код]
У 2017 році вийшла чорна комедія «Я, Тоня», заснована на подіях з життя спортсменки. Роль Гардінг виконала Марго Роббі (у дорослому віці) та Маккенна Грейс (у дитинстві).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Tonya Harding: A ‘roller-coaster life’ - today > news - TODAY.com. archive.is. 1 вересня 2013. Архів оригіналу за 1 вересня 2013. Процитовано 6 березня 2018.
- ↑ The Smoking Gun Presents: World's Dumbest!. Архів оригіналу за 9 травня 2008.
- ↑ Skating, december 1991, pp. 30—31.
- ↑ Skating, квітень 1993, с. 21
- ↑ Skating, december 1993, p. 16.
- ↑ Christine Brennan, Inside Edge, ISBN 0-684-80167-1, p. 38—39.
- ↑ Detroit Free Press, january 6, 1994, p. 9F.
- ↑ Blades on Ice, april/may 1994, p. 30.
- ↑ Skating, july 1991, p. 11
- ↑ Phil Hersh, The Chicago Tribune, february, 21, 1992.
- ↑ Christine Brennan, Inside Edge, ISBN 0-684-80167-1, p. 38.
- ↑ Player in attack on Kerrigan dies at 40 - Yahoo! News. 18 грудня 2007. Архів оригіналу за 18 грудня 2007. Процитовано 6 березня 2018.
- ↑ Even in their version of events—which differs from Tonya - 02.14.94 -…. archive.is. 3 грудня 2012. Архів оригіналу за 3 грудня 2012. Процитовано 6 березня 2018.
- ↑ Skater Nancy Kerrigan Assaulted. www.massmoments.org (англ.). Архів оригіналу за 21 червня 2018. Процитовано 6 березня 2018.
- ↑ а б Hamilton Scott. Landing It: My life on and off the ice. — New York: Kensington Books, 1999. — ISBN 1-57566-466-6.
- ↑ The New York Times: This Day In Sports. archive.nytimes.com. Архів оригіналу за 6 березня 2018. Процитовано 6 березня 2018.
- ↑ Washingtonpost.com: The Tonya Harding-Nancy Kerrigan Saga. www.washingtonpost.com. Архів оригіналу за 5 квітня 2012. Процитовано 6 березня 2018.
- ↑ AP (1 липня 1994). FIGURE SKATING;U.S. Title Is Taken Back From Harding. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 4 лютого 2018. Процитовано 6 березня 2018.
|
