Торунь (село)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Торунь
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район Хустський район
Громада Міжгірська селищна громада
Код КАТОТТГ UA21120190220057530
Основні дані
Засноване 1600
Населення 1344
Поштовий індекс 90015
Телефонний код +380 3146
Географічні дані
Географічні координати 48°40′27″ пн. ш. 23°36′12″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
685 м
Місцева влада
Адреса ради 90015, Закарпатська обл., Міжгірський р-н, с. Торунь, 503
Карта
Торунь. Карта розташування: Україна
Торунь
Торунь
Торунь. Карта розташування: Закарпатська область
Торунь
Торунь
Мапа
Мапа

CMNS: Торунь у Вікісховищі

То́рунь — село в Україні, в Міжгірській селищній громаді Закарпатської області.

Географія[ред. | ред. код]

У селі річка Торунька впадає у річку Ріка. Торунь дав назву перевалу, що веде з Прикарпаття на Закарпаття.

Присілки[ред. | ред. код]

Щора[ред. | ред. код]

Згадки: перша згадка у 1770. Інші згадки за хронологією: 1904 — Fenyvesvölgy, Scsora, 1907 — Fenyvesvölgy, 1913 — Fenyvesvölgy, 1944 — Scsora, Щора.

Рапалосалаш[ред. | ред. код]

Згадується в 1655 як Rapalloszallasa alias Izapataka.

Згідно з інвентарним описом Жигмонда Ліпчеї 1646-го року, поселення Рапалосалаш (себто, "Рапіловичів салаш") знаходилось недалеко від місця злиття присліпської та торунської рік, а іншу свою назву ("Ізапоток" або "Чорна Іза") воно якраз і отримало від давньої назви річки Присліпчанки. Окрім того, в документі 1646-го року Жигмонд Ліпчеї доволі детально описав історію про те, як його батько — Гергей Ліпчеї — після купівлі села Рапалосалаш вигнав звідти кенеза Рапіловича (самого засновника поселення), замінивши його своєю людиною із Ляхівця (суч. Лісковця) — Іваном Куручичем.

Історія[ред. | ред. код]

Торунь (1920 рік)

Перша достовірна згадка про село Торунь відноситься до 1635-го року.

Село належало до володінь Липчеїв.

Саме з цього періоду в документах починає фігурувати комонім «Turun-Patak», який спочатку без змін використовувався для позначення невеликого гірського поселення, а з часом трансформувався в «Toronya» і «Torun». Чеський дослідник Владімір Шмілауер (1895—1983) вважав, що в назві даного населеного пункту чітко прослідковується слов'янська лексема «ТОУРЪ», себто «тур» — слово, яким колись позначали нині вже вимерлих представників роду європейських диких биків (останнього тура було вбито у 1627 році). Згідно з даними Шмілауера назву села можна вивести від імені реально існуючої (можливо на час заснування села вже лише живої в абстрактних поняттях) тварини. Цікаво, що ще й зараз на околиці села Торунь живою і загальновживаною є назва одного із місцевих урочищ — «Турово», що деякою мірою підкріплює подані вище висновки.[1]

На Торуньському перевалі є австрійський військовий цвинтар часів Першої світової війни, також угорський ДОТ приблизно 1940 р.

Релігія[ред. | ред. код]

Церква Введення пр. богородиці (1809)[ред. | ред. код]

Докладніше: Церква Введення в храм Пресятої Богородиці

У 1751 р. в селі згадують церкву Стрітення: «деревяна, добра… Образами украшена, нижні нові, верхні старі… Кладбище вода миєт, что опасностю угрожает саму церков, однакож огороженна плотом».

У 1801 році «Прислоп з Торуном має дві церкви деревяні: єдну в Торуни (очевидно, в Прислопі) рока 1797 поставлену, но ся не маєт вежі, ани креста ани чаші, на что просят вірники 255 ринских из фонда религійного. Друга церква в Торуни доста добра, вміщаєт 210 вірников, снарядами посередно сооружена».

Теперішню церкву, збудовану із смереки, датують 1809 pоком, і вона настільки подібна до прислопської церкви, що напрошується думка про спільних авторів обох церков. Тризрубна церква має високу башту з бароковим завершенням, покритим бляхою, чудовий ґанок з різьбленими стовпчиками, різьблений карниз та вінці зрубів, профільовані в формі «качурів». Це декоративне багатство доповнюється в інтер'єрі різьбленим проходом між бабинцем та навою, перекритою коробовим склепінням. Нижній ярус іконостаса має дев'ять полів, а другий і третій — по дванадцять.

На жаль, у 1994 р. церкву і дзвіницю оббито блискучим металевим покриттям, а ґанок засклено.

Біля церкви стоїть дерев'яна дзвіниця, яка своєю художньою вартістю та архаїкою форм не поступається більшій дзвіниці в сусідньому Прислопі. Споруджена із соснових напівколод, дзвіниця має двоє воріт у нижньому ярусі, аркові отвори у верхньому, профільовані випуски вінців зрубів[2].

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1432 особи, з яких 687 чоловіків та 745 жінок.[3]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 1341 особа.[4]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]

Мова Відсоток
українська 99,70 %
російська 0,30 %


Відомі люди[ред. | ред. код]

  • Степан Гинилевич (псевдо: «Дубик») — командант станиці національної оборони Карпатської України в Торуні. Загинув поблизу села.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Sebestyén Zsolt. Máramaros megye helységneveinek etimológiai szótára
  2. Церква Введення в Храм Пр. Богородиці 1809
  3. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019. 
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019. 
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019. 

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]