Трістан Бернар
| Трістан Бернар | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. Tristan Bernard | ||||
 Трістан Бернар в 1923 році | ||||
| Народився |
7 вересня 1866 Безансон | |||
| Помер |
7 грудня 1947 (81 рік) Париж | |||
| Поховання | кладовище Пассі | |||
| Громадянство |
 Франція | |||
| Національність |
Франція | |||
| Діяльність | письменник | |||
| Alma mater | Кондорсе і Paris Faculty of Law and Economicsd | |||
| Заклад | Le Canard enchaîné, Ле Фігаро і L'Auto | |||
| Мова творів | французька | |||
| Жанр | проза, драма | |||
| Батько | Myrthil Bernardd | |||
| Мати | Emma Anceld | |||
| Брати, сестри | Renée Bernardd і Marguerite Thérèse Bernardd | |||
| Діти | Jean-Jacques Bernardd, Étienne Bernardd і Реймон Бернар | |||
| Нагороди |
   | |||
|
| ||||
 Трістан Бернар у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Поль Берна́р, псевд. Тріста́н Берна́р (фр. Tristan Bernard, 7 вересня 1866, Безансон — 7 грудня 1947, Париж) — французький письменник, журналіст та правник. Автор прозових та драматичних творів, спортивний журналіст.
Біографія[ред. | ред. код]
Поль Бернар народився в єврейській родині в місті Безансон. Його батько був архітектором. У 14-річному віці переїхав разом з батьками до Парижа, де відвідував ліцей Кондорсе. Продовжив навчання на факультеті права Паризького університету. Після військової служби працював юристом на металургійному заводі з виробництва алюмінію. Перші публікації Бернара з'явилися в 1890-і роки в часописі Ревю бланш, де він вперше використав свій псевдонім «Трістан Бернар». Згодом він став головним редактором «Журналу велосипедистів» (Journal des Vélocipédistes). 1895 року, паралельно до журналістської діяльності, він став директором велодрому Буффало в Парижі. У цей час Анрі Тулуз-Лотреком був створений портрет Трістана Бернара як директора велодрому. Трістан Бернар запровадив на велотреці подачу сигналу гонгом перед останнім колом перегонів, ця традиція збереглася й донині на всіх велосипедних перегонах.[2]
Трістан Бернар є автором 40 любовних та крутійських п'єс для театру й був дуже відомий своїми дотепами. Пізніше він працював у жирналі Андеор (L'Endehors), а під час Першої світової війни співпрацював з новоствореним гумористичним журналом «Канар аншене» (Le Canard enchaîné).
Художник Едуар Війяр залишив декілька портретів дружини Бернара пані Марсель Арон, а також портрет подружжя в так званому "салоні мадам Арон".[3]. Бернар посприяв поширенню настольної гри «Jeu des petits chevaux», надзвичайно популярної в 1930-і роки.
Під час Другої світової війни, коли проводилися тотальні облави на всіх французьких євреїв, Трістан Бернар був заарештований та ув'язнений в концентраційному таборі Дрансі під Парижем. Завдяки публічним протестам Саші Гітрі та Арлетті, його вдалося звільнити. Внук Бернара Франсуа загинув у концентраційному таборі Маутгаузен.
Трістан Бернар проживав під Парижем в Анг'ян-ле-Бен. Похований на цвинтарі Пассі в Парижі.
На честь нього в Парижі названо театр Трістана Бернара.
Його син Реймон Бернар став кінорежисером й, серед іншого, екранізував деякі п'єси батька. Другий син, Жан-Жак Бернар, став, як і батько, драматургом[4], а 1955 року написав біографічну книгу «Мій батько Трістан Бернар». Третій син став лікарем.
Вибрані твори[ред. | ред. код]
Драми[ред. | ред. код]
- Les pieds nickelés (1895)
- Le Seul Bandit du village Одинокий вломник на селі (1898)
- L'anglais tel qu'on le parle (1899)
- Triplepatte (1905)
- Le petit café (1911)
- Les Jumeaux de Brighton (1908)
Проза[ред. | ред. код]
- Vous m'en direz tant (1894)
- Contes de Pantruche et d'ailleurs (1897)
- Sous toutes réserves (1898)
- Mémoires d'un jeune homme rangé (1899)
- Amants et voleurs (1905)
- L'affaire Larcier (1924)
- Robin des bois (1935)
- Un Mari pacifique (1901)
- Aux abois (1933)
Фільмографія[ред. | ред. код]
- Трістан Бернар на сайті IMDb (англ.)
- Театр Трістана Бернара (1975) на сайті IMDb (англ.)
- Останнє метро (1945) на сайті IMDb (англ.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Augustin d’Ollone: Tristan Bernard bei la conference [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] (PDF; 95 kB) bei la conference
- ↑ Le salon de Madame Aron, 1911–1912. Картина була викрадена нацистами під час Другої свіової війни й пізніше повернулася до Франції див.:Painting Stolen During WW II Returned to France [Архівовано 6 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ Jean-Jacques Bernard - список творів на сайті Національної бібліотеки Німеччини
Література[ред. | ред. код]
- Jean-Jacques Bernard, Mon père Tristan Bernard, Paris: Albin Michel, 1955
- Société des auteurs et compositeurs dramatiques (France), Tristan Bernard et ses fils: Jean-Jacques Bernard, auteur dramatique, Raymond Bernard, auteur réalisateur de films, Etienne Bernard, médecin des hôpitaux., Paris: Société des auteurs et compositeurs dramatiques, 1981.
- Olivier Merlin, Tristan Bernard ou le temps de vivre 1989 ISBN 2-7021-1604-3
Посилання[ред. | ред. код]
- Бібліографія. Трістан Бернар // Німецька національна бібліотека
- Voyage au bout de la langue, dans les écrits de Tristan Bernard. Les papous dans la tete - emission radio du 5 квітня 2009 - 55e minute. 2009. Архів оригіналу за 7 березня 2009. Процитовано 5 avril 2009.
{{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр|brisé le=(довідка)
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Трістан Бернар |
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Трістан Бернар |
- Народились 7 вересня
- Народились 1866
- Померли 7 грудня
- Померли 1947
- Поховані на цвинтарі Пассі
- Випускники ліцею Кондорсе
- Великі офіцери ордена Почесного легіону
- Офіцери ордена Почесного легіону
- Кавалери ордена Почесного легіону
- Французькі письменники
- Французькі драматурги
- Французькі журналісти
- Французькі правники
- Уродженці Безансона
- Померли в Парижі