Тулуб Павло Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павло Олександрович Тулуб
Павло Тулуб
Народився 13 (25) лютого 1862(1862-02-25)
Київ
Помер 16 березня 1923(1923-03-16) (61 рік)
Київ
Поховання Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Діяльність журналіст, поет, перекладач
Alma mater Київський університет
Батько Тулуб Олександр Данилович
У шлюбі з Тулуб Єлизавета Василівна
Діти Тулуб Зінаїда Павлівна

Павло́ Олекса́ндрович Ту́луб (* 13 (25) лютого 1862(18620225), Київ — † 16 березня 1923, Київ) — український журналіст, поет (писав російською), перекладач і громадський діяч. Батько письменниці Зінаїди Тулуб, син Олександра Тулуба.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Народився 13 (25 лютого) 1862 року в Києві. Освіту здобув у херсонській гімназії та Київському університеті. Після закінчення курсу в 1887 році служив помічником секретаря Київської судової палати, потім мировим суддею у Брацлаві і з 1898 року членом Таганрозького окружного суду.

Могила Павла Тулуба

Помер 16 березня 1923 року. Похований у Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 13-3, ряд 12, місце 2(1)).

Творчість[ред. | ред. код]

Писав вірші російською мовою. Почав друкуватися 1890 року. Найвідоміший збірник — «Серед природи» («Среди природы»).

Перекладав поезії Тараса Шевченка російською мовою, друковані в 19041908 рр. у журналі «Вестник Европы».

Його переклади, заборонені царською цензурою, увійшли до збірки «Запретный Кобзарь» (1918).

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]