Урожайне (Чортківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Урожайне
Церква Успіння Пресвятої Богородиці
Церква Успіння Пресвятої Богородиці
Церква Успіння Пресвятої Богородиці
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Чортківський район
Громада Мельнице-Подільська селищна громада
Основні дані
Населення 313
Територія 1.677 км²
Густота населення 186.64 осіб/км²
Поштовий індекс 48755
Телефонний код +380 3541
Географічні дані
Географічні координати 48°33′58″ пн. ш. 26°16′33″ сх. д. / 48.56611° пн. ш. 26.27583° сх. д. / 48.56611; 26.27583Координати: 48°33′58″ пн. ш. 26°16′33″ сх. д. / 48.56611° пн. ш. 26.27583° сх. д. / 48.56611; 26.27583
Середня висота
над рівнем моря
181 м
Водойми Дзвіна
Відстань до
районного центру
50 км
Найближча залізнична станція Іване-Пусте
Відстань до
залізничної станції
15 км
Місцева влада
Адреса ради 48751, Тернопільська обл, Чортківський р-н, смт Мельниця-Подільська, вул Кудринецька, буд 1
Карта
Урожайне. Карта розташування: Україна
Урожайне
Урожайне
Урожайне. Карта розташування: Тернопільська область
Урожайне
Урожайне
Мапа
Мапа

CMNS: Урожайне у Вікісховищі


Урожа́йне — село в Україні, у Мельнице-Подільській селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Дзвіна, на південному сході району.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Мельнице-Подільської селищної громади.[1]

До 1964 називалося Бабинці.

Населення — 306 осіб (2007).

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване на відстані 371 км від Києва, 120 км — від обласного центру міста Тернополя, за 31 км від міста Борщів та за 38 км від міста Кам'янець-Подільський.

Клімат[ред. | ред. код]

Для села характерний помірно континентальний клімат. Урожайне розташовані у «теплому Поділлі», тут весна настає на 2 тижні раніше, південь Тернопільської області це один з найтепліших регіоні. Рівень наповнення річок водою в області становить лише 20 % від необхідного стандарту, значна частина земної поверхні стає посушливою.

Назва[ред. | ред. код]

До 1964 року село називалося Бабинці. Аби відрізнити його від Бабинець від Кривча спершу у Борщівському повіті, а потім у Борщівському районі, село називали Бабинці від Звенигорода. Радянська назва, котра не має жодного історичного підґрунтя, мала би характеризувати урожайні землі, на яких розташоване село[2].

Історія[ред. | ред. код]

Село відоме з другої половини XVI століття. За адміністративним поділом XVI століття відносилось до Кам’янецького повіту.

На початку XIX століття селом володіла Катажина Коссаковська.

Діяли «Просвіта» та інші товариства.

У 1914 році село утворювало окрему гміну Бабинці від Звенигорода. Склад гмінної ради на 1914 рік[3]:

  • війт — Максим Кукуруза (обраний 1912 року)
  • заступник війта — Антоній Маркевич (обраний 1912 року)
  • писар — Теодор Деркач (обраний 1912 року)
  • касир — Онуфрій Чорний (обраний 1912 року)
  • жандарм — Гаврило Горащук (обраний 1914 року)

З 621 морґа землі 409 належало громаді, а 212 поміщику графу Юзефу Козебродському[3].

З 1947 року мешканці села зазнали каральної акції операції «Захід».

З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.

До 2015 було центром сільради, якій підпорядковувалося села Дзвенигород і Латківці. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Мельнице-Подільської селищної громади.[5] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.

Увійшло до складу Чортківського району після ліквідації Борщівського 17 липня 2020 року[6].

Населення[ред. | ред. код]

У 1810 році в селі була 51 родина, 48 житлових будинків і 221 мешканець[7].

У 1914 році в селі мешкало 70 осіб[3].

Мова Число осіб Відсоток
українська 99,36
російська 0,64

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Є церква Успіння Пресвятої Богородиці (1860, кам'яна).

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1970), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини, насипано символічну могилу Борцям за волю України (1992).

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Працюють ЗОШ 1 ступ., клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, ПАП «Надія», цегельний завод, торговельний заклад.

Світлини[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
  2. Крищук М. Топоніміка Тернопільщини: навчально-методичний посібник. — Тернопіль, 2011. — С. 172.
  3. а б в Літопис Борщівщини: Історико-краєзнавчий збірник. — Борщів, 1993. — Вип.4
  4. Мизак Н. За тебе, свята Україно. Кн. 1: Південне Надзбруччя у визвольних змаганнях ОУН-УПА. — Чернівці: «Буковина», 1998. — 448 с.
  5. ВВРУ, 2016, № 2, стор. 104
  6. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  7. Акт передачі Тернопільського краю Австрією Росії (Leschyński Jan. Rzady Rosyjskie w kraju Tarnopolskim. 1809–1815. — Kraków, Warszawa, 1903. — S. 198–204). Лещинський Ян. Російський уряд в Тернопільському краї. 1809–1815. — Краків, Варшава, 1903. — С. 198–204.

Література[ред. | ред. код]