Уронові кислоти

Уро́нові кисло́ти — група монокарбонових кислот, що є продуктом окиснення кінцевої гідроксильної групи (-CH₂OH) альдоз до карбоксильної^[1]. Уронові кислоти зазвичай іменуються шляхом заміни закінчення -оза у назві моносахариду на -уронова кислота, наприклад: галактоза → галактуронова кислота^[2].

Отримання[ред. | ред. код]

При дії окисників на альдози окисненню в першу чергу підлягатиме альдегідна група нециклічної форми або глікозидний гідроксил напівацетальної форми, тому уронові кислоти отримують з похідних моносахаридів із захищеною альдегідною групою, наприклад глікозидів^[3]:

Інший спосіб отримання уронових кислот полягає у відновленні амальгамою натрію монолактонів альдарових кислот^[3]:

Уронові кислоти входять до складу мукополісахаридів (глікозаміногліканів), що є одними із основних елементів позаклітинного матриксу багатоклітинних тварин. Наприклад гіалуронова кислота та хондроїтинсульфат містить залишок β-глюкуронату, гепарин — сульфатовану ідуронову кислоту^[4]^[5].

Глюкуронова кислота бере участь у виведенні токсичних речовин та продуктів обміну з організму, наприклад метаболітів стероїдних гормонів, продуктів гниття ароматичних амінокислот в кишківнику (скатолу, індолу, фенолу та кренолу), вільного білірубіну тощо^[4].

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Уронові кислоти

↑ IUPAC Gold Book [Архівовано 15 січня 2012 у Wayback Machine.] — переглянуто 04.03.2012
↑ IUPAC Nomenclature of Carbohydrates (Recommendations 1996) [Архівовано 14 травня 2011 у Wayback Machine.] — переглянуто 04.03.2012
↑ ^а ^б Ластухін О.Ю. Хімія природних органічних сполук. — Львів : «Інтелект Захід», 2005. — С. 39—40. — ISBN 966-7597-47-4.
↑ ^а ^б Березов Т. Т., Коровкин Б. Ф. (1998). Биологическая химия: Учебник (вид. 3). Москва: Медицина. с. 704. ISBN 5-225-02709-1.
↑ Nelson D.L., Cox M.M. (2008). Lehninger Principles of Biochemistry (вид. 5th). W. H. Freeman. ISBN 978-0-7167-7108-1.