Урі Геллер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Геллер Урі
івр. אורי גלר‏‎‎‎
Урі Геллер
Народився 20 грудня 1946(1946-12-20) (77 років)
Тель-Авів
Громадянство Ізраїль Ізраїль
Національність єврей
Діяльність екстрасенс, блогер, фокусник, кіноактор, ілюзіоніст, актор, художник, телеведучий, модель
Відомий завдяки ілюзіоніст
Alma mater Terra Santa Colleged
Знання мов угорська і англійська[1]
Роки активності 1968 — тепер. час
IMDb ID 0312414
Сайт urigeller.com

Урі Геллер (івр. אורי גלר‏‎‎‎‎, рос. У́ри Ге́ллер, нар.20 грудня 1946 р., м. Тель-Авів[2]) — ілюзіоніст, менталіст, містифікатор. Став відомим на весь світ завдяки фокусам зі згинання металевих ложок і дистанційній зупинці механічного годинника на лондонській вежі Біг-Бен.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у м. Тель-Авів під час дії Британського мандату в Палестині

Пізніше його сім'я переїхала на Кіпр, де Урі закінчив середню школу. Потім він повернувся до Ізраїлю і вступив до офіцерської школи, з якої його відрахували напередодні Шестиденної війни, бо вартовий Урі заснув на посту. Хоча Геллер у війні все ж взяв участь і навіть був поранений.[3]

Після війни він працював фокусником. Втім, він вже на перших виступах заявляв публіці, що є посланцем космосу, а також зі стурбованим виглядом повідомляв про прийдешні катастрофи, яким він покликаний запобігти. Навіть коли журналісти розпитували прем'єр-міністра Голду Меїр про майбутні події у 1970 році, вона пожартувала: «Я не пророк. Запитайте про це Геллера».

В Ізраїлі на здатність Урі мало хто звертає увагу. Але щоб підкорити Європу і Америку, Геллеру потрібен був продюсер. Американський дослідник паранормальних явищ Андрія Пухаріч[en] потребував мати людину, яка може демонструвати незвичайні здібності. Восени 1971 р. вони зустрілись. В одному з перших дослідів Пухаріч ввів Урі Геллера в гіпнотичний транс, і в такому стані той розповів про подію, що сталася з ним у віці трьох років.[4][5] Він нібито гуляв в одному з парків м. Тель-Авіва і раптово побачив, як над ним завис блискучий кулястий предмет, який наближався, видаючи звуки високих тонів. Урі був пронизаний світлом цієї кулі і без почуттів впав на землю.

Після того як Геллер спостерігав за виступом фокусника-англійця Девіда Бергласа, він почав гнути ложки на виставах у нічних клубах Тель-Авіву — так само, як англійський колега.

У 1970-х роках Урі Геллер набуває популярності в США та Європі. На піку своєї кар'єри він працював невтомно, виступаючи в телевізійних шоу у всьому світі. Геллер з успіхом згинав ложки в скандинавських країнах, в Іспанії, Японії, Австралії, Новій Зеландії, і скрізь його виступи проходили з великим успіхом.

Геллер став знаменитим після виступів у серії телешоу, що демонстрували його надприродні можливості психокінезу і телепатії. Його виступи включали згинання сталевих ложок, описи змісту захованих малюнків тощо. Геллер дистанційно змушував годинник зупинитися або йти швидше. Він неодноразово заявляв, що виконує свої фокуси завдяки силі волі і розуму. Незважаючи на це, його критики змогли повторити подібні трюки без використання надприродних сил. За його словами, він вміє знаходити нафту та кімберлітові трубки[6].

На даний час Урі Геллер мешкає в графстві Беркшир на півдні Англії. В останні роки рідко виступає на публіці. Він став суворим вегетаріанцем, володіє трьома мовами: англійською, івритом та угорською.

У 1996 р. він оголосив в інтерв'ю Естер Рантзен (ток-шоу Естер), що протягом декількох років страждав від нервової анорексії.[7]

Урі Геллер є автором шістнадцяти художніх і документальних книг.

Критика[ред. | ред. код]

У 1978 році Яша Кац, який був менеджером Геллера у Великій Британії, сказав, що всі виступи Геллера були звичайними фокусами, які зможе повторити будь-який фокусник, і пояснив, як вони насправді виконувалися.[8][9]

На думку російського фокусника Романа Лутошкіна, секрет успіху таких «дріб'язкових фокусів» у тому, що Геллер може, стоячи перед настільки великою аудиторією, «брехати без докорів сумління».[10]

Одним із основних скептиків, які сумнівалися в істинних можливостях Геллера, був американський ілюзіоніст та фокусник Джеймс Ренді. Він оголосив про те, що особисто вручить мільйон доларів людині, яка достовірно має паранормальні здібності. У зв'язку з цим він почав викривати різного роду медіумів, екстрасенсів та інших «чудотворців». Ренді легко виконав трюк, завдяки якому Геллер став відомий усьому світові, — він злегка доторкнувся до чайної ложки, і вона почала згинатися. Джеймс Ренді цим не обмежився, а пояснив, що такого ефекту можна досягти, застосовуючи легкоплавкий метал або сплави, які мають пам'ять[en] про всі згини та вм'ятини. Ці сплави добре відомі професійним фокусникам.

Твори[ред. | ред. код]


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Uri Geller's short biography [Архівовано 13 липня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
  3. Margolis, Jonathan (1998). Uri Geller : magician or mystic?. London: Orion. ISBN 0-7528-1006-5. OCLC 42310250.
  4. Melton, J. Gordon (2008). The encyclopedia of religious phenomena. Detroit: Visible Ink Press. ISBN 978-1-57859-230-2. OCLC 297113867.
  5. Geller, Uri (1946-) | Encyclopedia.com. www.encyclopedia.com. Процитовано 10 січня 2023.
  6. Ури Геллер: «Я умею находить нефть и кимберлитовые трубки» газета «Труд» от 28 апреля 2009 г. (рос.)
  7. James Randi's Solved mysteries workshop | WorldCat.org. www.worldcat.org (англ.). Процитовано 10 січня 2023.
  8. Randi, James (6 квітня 1978). Geller a fake says ex-manager. New Scientist. 78 (1097): 11.
  9. Gray, William D. (1991). Thinking Critically About New Age Ideas. Wadsworth Publishing Company. p. 80. ISBN 978-0534143947 "Skilled magicians can duplicate all of [Geller’s] illusions, and his manager has testified that Geller uses an accomplice in trickery. Geller is probably the most thoroughly exposed charlatan of all time, but he is still hailed by many believers as a genuine psychic."
  10. Фокусник Роман Лутошкин о том, как разоблачить Ури Геллера и обмануть Дэвида Копперфилда | Персона | Культура | Аргументы и Факты

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]